Яценко Іван Фомич: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Investigatio (обговорення | внесок)
2133 редагування
Investigatio (обговорення | внесок)
2133 редагування
мНемає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Архітектор
{{Архітектор
|ім'я = Іван Яценко
|ім'я = Іван Фомич Яценко
|зображення = Яценко Іван Фомич.png
|зображення = Яценко Іван Фомич.png
| ширина = 150px
| ширина = 150px

Версія за 12:30, 7 листопада 2018

Іван Фомич Яценко
Народження 1859(1859)
Смерть 24 грудня 1896(1896-12-24)
Поховання Перший Християнський цвинтар
Підданство Російська імперія
Навчання Санкт-Петербурзький інститут цивільних інженерів
Діяльність архітектор
Праця в містах Одеса
Архітектурний стиль історизм, неоренесанс, необароко
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яценко.

Іва́н Фоми́ч Яце́нко (нар. 1859(1859), Миколаїв — пом. 24 грудня 1896, Одеса) — архітектор Російської імперії, працював в Одесі в стилі неоренесансу, необароко.[1]

Життєпис

Іван Фомич Яценко народився 1859 року. Закінчив реальні училища в Миколаєві і Одесі. Надалі, у 1880—1886 роках навчався у Санкт-Петербурзькому інституті цивільних інженерів, де здобув відповідне звання за І-м розрядом.[2]

З 1888 року працював понадштатним техніком будівельного відділу Одеської міської управи.[2] Серед десятків зведених ним в Одесі споруд — богоугодні центри, церкви, міська грязелікарня, дитячий курорт у парку на Хаджибейському лимані, житловий будинок редактора «Одесского листка» Василя Навроцького на вулиці Ланжеронівській, готель «Версаль» на розі Грецької вулиці та Красного провулка.[1]

З 1888 року був членом і брав участь у роботі ОВІРТТ. У 1892 році брав активну участь у роботі І з'їзду російських зодчих.[2]

У 1893 році Яценко мешкав у будинку Раллі на Дерибасівській вул., 9[3], а у межах 1895 - 1896 років переїхав у будиок Стамбурського на вул. Новосельського, 99 (тоді № 57)[4][5].

Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[6] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Яценка відсутні.[7]

Проекти

  • Міська грязелікарня на Хаджибейському лимані;
  • Міський дитячий курорт в парку на Хаджибейському лимані;
  • Прибутковий будинок Верготі, 1887 р., на розі Великої Арнаутської, 6 і Канатної (розібраний);
  • Кілька будинків на Молдаванці у 1887 р.;
  • Житловий будинок, 1887 р., Лідерсовський бульв., 14 (невірна адреса, розташування споруди невідоме);
  • Житловий будинок, 1887 р., Старопортофранківська вул., 87;
  • Житловий будинок, 1887 р., вул. Колонтаївска вул., 14 (не зберігся);
  • Прибутковий будинок Трушевської, 1888 р., Канатна вул., 54 (розібраний);
  • Житловий будинок, 1890 р., Князівська вул., 19 (пам'ятка архітектури);
  • Два 2-поверхових будинки (по краям ділянки) для причту Грецької церкви, 1890 р. Катеринінська вул., 55 (пам'ятки архітектури);
  • Будинок Навроцького - редакція «Одеського листка», 1891 р., Ланжероновська вул., 8 (пам'ятка архітектури);
  • Житловий будинок, 1891 р., вул. Адмірала Лазарева, 4;
  • Спиридонівське відділення Міської богадільні, вул. Генерала Цветаєва, 1 (на кошти Черепанникова);
  • Нове відділення Міської богадільні, вул. Генерала Цветаєва, 1 (на кошти Маразлі);
  • Адміністративний корпус Міської богадільні, 1892 р., вул. Генерала Цветаєва, 1 (на міські кошти)[2]
  • Прибутковий будинок Летніка, 1893 р., Єврейська, 57 / Преображенська (пам'ятка архітектури);
  • Перебудова житлового будинку, 1893 р., Садова вул., / Дворянська вул. (пам'ятка архітектури);
  • Перебудова фасадів будинку П. К. Ларіонова з готелем «Версаль», 1894 р., Грецька, 42 і Красний провулок (пам'ятка архітектури);
  • Перебудова складів та надбудова для Валіховського притулку, 1895 р. Валіховський пров., 6 (на міські кошти) (пам'ятка архітектури)[8];
  • Прибутковий будинок Дробинського, 1890-і рр., Катерининська вул., 54 / Успенська (пам'ятка архітектури).

Галерея

  • Будинок причту Грецької церкви (на розі з Троїцькою), 1890
    Будинок причту Грецької церкви (на розі з Троїцькою), 1890
  • Будинок причту Грецької церкви, 1890 (пізніше надбудований)
    Будинок причту Грецької церкви, 1890 (пізніше надбудований)
  • Будинок Навроцького, 1891
    Будинок Навроцького, 1891
  • Будинок Летніка, 1893
    Будинок Летніка, 1893
  • Будинок О. П. Демидової Сан-Донато, перебудова 1893
    Будинок О. П. Демидової Сан-Донато, перебудова 1893
  • Будинок П. К. Ларіонова, новий фасад 1894
    Будинок П. К. Ларіонова, новий фасад 1894
  • Валіховський притулок, перебудова 1895
    Валіховський притулок, перебудова 1895
  • Будинок Дробінського, 1890-і
    Будинок Дробінського, 1890-і

Примітки

  1. ↑ а б Олександр Музичко. Як нащадки козаків Одесу будували…
  2. ↑ а б в г Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник.
  3. ↑ Адрес-календарь Одесского градоначальства. Одесса, 1893
  4. ↑ Адрес-календарь Одесского градоначальства. Одесса, 1895
  5. ↑ Адрес-календарь Одесского градоначальства. Одесса, 1897
  6. ↑ Храм Всех Святых. Список захороненных людей. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
  7. ↑ Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 30 травня 2016. (рос.)
  8. ↑ Валиховский переулок (рос.)
Доричний ордер Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яценко_Іван_Фомич&oldid=23710747