Девід Маршал: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 16: Рядок 16:
== Політична кар'єра ==
== Політична кар'єра ==
* [[1955]] — став першим [[Прем'єр-міністр]]ом Сингапуру.
* [[1955]] — став першим [[Прем'єр-міністр]]ом Сингапуру.
* [[1956]], квітень — керівник делегації до Лондону з питань незалежності Сингапуру. Великобританія відмовила Сінгапуру в наданні незалежності, посилаючись на страйки сингапурських робочих. У знак протесту — відмовився від посади Прем'єр-міністра.
* [[1956]], квітень — керівник делегації до Лондону з питань [[незалежність|незалежності]] Сингапуру. Великобританія відмовила Сінгапуру в наданні незалежності, посилаючись на страйки сингапурських робочих. У знак [[протест]]у — відмовився від посади Прем'єр-міністра.
* [[1957]], листопад — засновник Робочої партії Сингапуру.
* [[1957]], листопад — засновник Робочої партії Сингапуру.


{{main|Парламент Сінгапуру}}
{{main|Парламент Сінгапуру}}


* [[1961]]—[[1963]] — депутат Законодавчого зібрання.
* [[1961]]—[[1963]] — [[депутат]] Законодавчого зібрання.
* [[1963]] — втратив місце в Парламенті й повернувся до адвокатської практики.
* [[1963]] — втратив місце в [[Парламент]]і й повернувся до адвокатської практики.
* [[1978]]—[[1993]] — посол Сингапуру у Франції, Португалії, Іспанії та Швейцарії. Як дипломат, Маршал продовжував захищати інтереси своєї країни.
* [[1978]]—[[1993]] — посол Сингапуру у [[Франція|Франції]], [[Португалія|Португалії]], [[Іспанія|Іспанії]] та [[Швейцарія|Швейцарії]]. Як дипломат, Маршал продовжував захищати [[інтерес]]и своєї країни.
* 1993 — вийшов у відставку з посади посла дипломатичного корпусу.
* [[1993]] — вийшов у відставку з посади посла дипломатичного корпусу.
* 1995 — помер від раку легенів.
* [[1995]] — помер від раку легенів.


== Відзнаки ==
== Відзнаки ==

Версія за 18:32, 27 листопада 2018

Девід Маршал
Народився 12 березня 1908(1908-03-12)[1][2][3]
Сінгапур, Стрейтс-Сетлментс[4]
Помер 12 грудня 1995(1995-12-12)[1][2][3] (87 років)
Сінгапур[4]
·рак легень
Країна  Сінгапур
Діяльність дипломат, політик, адвокат
Alma mater Лондонський університет і Saint Andrew's Secondary Schoold
Знання мов англійська[5]
Посада ambassador of Singapored, Chief Minister of Singapored, член Парламенту Сінгапуруd і член Парламенту Сінгапуруd
Партія Labour Frontd
Конфесія юдаїзм

Девід Маршал (12 березня 1908 — 12 грудня 1995) — політик, юрист, «місіонер демократії» в Сингапурі.

Життєпис

1908 — народився в Сингапурі в родині сефардських мігрантів. Батьки — вихідці з Іраку. Освіту отримав у навчальних закладах Великобританії: закрита середня школа, Лондонський університет. Вивчив французьку мову, що допомогло йому зрозуміти ідеали свободи, рівності та братерства французького народу.

1937 — після закінчення університету прийнятий до Колегії адвокатів у Міддл-Темплі. У цьому ж році повернувся до Сингапуру, щоб розпочати юридичну кар'єру.

1938 — на волонтерських засадах вступив на військову службу в британський резервний загін, у складі якого були емігранти континентальної Європи. Неодноразово затримувався військовою поліцією за участь у страйках щодо захисту прав «азіатів».

1942, лютий — брав участь у бойових діях проти Імперської армії Японії. Потрапив у полон. Після війни став найкращим адвокатом Британської Малайї.

19461953 — голова Сингапурського єврейського комітету соціальної допомоги, який сприяв створенню єврейських навчальних закладів, культурно-просвітницьких і медичних установ.

Політична кар'єра

  • 1955 — став першим Прем'єр-міністром Сингапуру.
  • 1956, квітень — керівник делегації до Лондону з питань незалежності Сингапуру. Великобританія відмовила Сінгапуру в наданні незалежності, посилаючись на страйки сингапурських робочих. У знак протесту — відмовився від посади Прем'єр-міністра.
  • 1957, листопад — засновник Робочої партії Сингапуру.

Відзнаки

Див. також

Примітки

Джерела

  • Prime Minister's Office(англ.)
  • Цвєтков В. В. Демократія і державне управління: теорія, методологія, практика. — К., 2007.

Посилання