Відмінності між версіями «Ковалевська Софія Василівна»

Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (стиль, орфографія, коми)
Рада університету обрала Ковалевську штатним ординарним професором. Шведські газети помістили її портрети і біографію. Міттаг-Леффлер одержував листи від газетярів Парижа, [[Лондон]]а і [[Відень|Відня]] з проханням надіслати портрет і біографію С. В. Ковалевської. Наступного року в Стокгольмському університеті С. В. Ковалевській запропонували читати, крім лекцій з чистої математики, курс із механіки.
 
Поряд з читанням лекцій в університеті Ковалевська наполегливо проводила дослідження, найбільш важливі з яких відносяться до теорії обертання твердого тіла. Світову славу Ковалевській принесла фундаментальна праця «Обертання твердого тіла навколо нерухомої точки». Ковалевська відкрила третій класичний випадок розв’язаннярозв'язання задачі про обертання твердого тіла навколо нерухомої точки. Цим просунула вперед рішення задачі, розпочатої [[Леонард Ейлер|Леонардом Ейлером]] і [[Жозеф-Луї Лагранж|Ж. Л. Лагранжем]]. Довела існування аналітичного (голоморфних) рішення задачі [[Оґюстен-Луї Коші|Коші]] для систем диференціальних рівнянь з приватнимичастинними похідними, досліджувала завдання Лапласа про рівновагу кільця Сатурна, отримала друге наближення. Вирішила завдання щодо приведення деякого класу абелевих інтегралів третього рангу до еліптичних інтегралів. Працювала також в області теорії потенціалу, математичної фізики, небесної механіки.
 
У 1888 році [[Паризька академія наук]] оголосила третій конкурс на найкращу працю з цієї теми з видачею премії Бордена на три тисячі франків. Перші два конкурси не дали очікуваних результатів, і премію нікому не присудили. Софія Ковалевська надіслала свою роботу, узявши за девіз французьку приказку: «Говори, що знаєш, роби, що маєш; що буде, те й буде». Спеціальна комісія Академії визнала твір відмінним, найкращим з 15 поданих; що в ньому відкрито новий випадок. Враховуючи всі наукові якості праці, комісія ухвалила присудити авторці збільшену премію: п'ять тисяч франків. Праця була надрукована в наукових записках Паризької академії наук за [[1889]] рік. Вчені не поскупилися на оплески. Ковалевська, приголомшена успіхом, насилу опанувала себе і вимовила слова подяки.
 
Ковалевська оселилася поблизу Парижа, в Севрі, і доручила Міттаг-Леффлеру привезти до неї доньку. Тут вона вирішила продовжити додаткове дослідження про обертання твердих тіл для конкурсу на премію Шведської академії наук. До початку осіннього семестру в університеті повернулася в Стокгольм. Закінчуючи дослідження, рацювалапрацювала з відчайдушною рішучістю. За цю роботу Ковалевській була присуджена Шведською академією наук премія короля Оскара II в тисячу п'ятсот крон.
 
7 листопада 1889 року Ковалевську обрали членом-кореспондентом на фізико-математичному відділенні Російської академії наук. У квітні 1890 року Ковалевська поїхала до Росії в надії, що її оберуть у члени академії на місце померлого математика [[Буняковський Віктор Якович|Буняковського]] і вона здобуде ту матеріальну незалежність, що дала б змогу займатися наукою в своїй країні. У Петербурзі Софія Василівна двічі була у президента академії князя Костянтина Костянтиновича, один раз снідала з ним і його дружиною. Він був дуже люб'язний з відомою вченою і все твердив, як було б добре, якби Ковалевська повернулася на [[Батьківщина|батьківщину]]. Але коли вона побажала бути присутньою на засіданні Академії як член-кореспондент, їй відповіли, що перебування жінок на таких засіданнях «не в звичаях академії».
 
[[29 січня]] [[1891]] Софія Ковалевська померла у Стокгольмі від [[параліч]]у серця, спричиненого [[Пневмонія|запаленням легень]], у віці 41-го року.
Відспівували Софію Василівну в Свято-Преображенському храмі - найстарішій російській православній церкві в Західній Європі, а жалобний [[катафалк]] до кладовища проводжали тисячі [[швед]]ів. [[Телеграма|Телеграми]] і вінки надходили з Росії та інших країн, всі шведські газети помістили жалобні некрологи.<ref>[http://tsikave.ostriv.in.ua/publication/code-4A4FEA4581D7F/list-164FB2C2B27 «Софія Ковалевська та її формула щастя» / «Острів знань», 03 Жовтня 2012]</ref> Похована на [[Північний цвинтар (Стокгольм)|Північному кладовищі]] Стокгольма. У [[1896]] р. російські жінки на кошти, зібрані комітетом [[Вищі жіночі курси|Вищих жіночих курсів]] та іншими організаціями, встановили на могилі Софії Ковалевської в Стокгольмі пам'ятник з чорного [[граніт]]у, вивезеного з Росії<ref>[http://osvita.ua/vnz/reports/biograf/23799/ Софія Василівна Ковалевська: біографічні відомості /Osvita.ua. Видавництво «Плеяди»]</ref>.
 
== Див. також ==
28 312

редагувань

Навігаційне меню