Патон Борис Євгенович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Yasnodark (обговорення | внесок)
"Правду" цитуєте? Росіяни і не те напишуть, хоча ваше джерело лише підтверджує, що жодних даних там нема: як записали паспортисти — так і було, брата Патона записали українцем, самого Патона - росіянином при тих самих батьках, отже національність дідів та бабусь ніхто не вираховував і думки не питав в особи, а бабуся Патона народилася на українських етнічних землях Стародубщини, у Новозибківському повіті, де українці cтановили за ревізією 1858 року близько 67%, а потім їх усіх росіянами записали
Рядок 11: Рядок 11:
|резиденція = [[Київ]]
|резиденція = [[Київ]]
|громадянство = {{UKR}}
|громадянство = {{UKR}}
|національність =
|національність = українець
|галузь = [[Зварювання]]
|галузь = [[Зварювання]]
|заклад = [[Інститут електрозварювання імені Євгена Патона НАН України]]
|заклад = [[Інститут електрозварювання імені Євгена Патона НАН України]]

Версія за 15:47, 2 січня 2019

Борис Євгенович Патон
Народився 27 листопада 1918(1918-11-27) (105 років)
Київ, Українська Держава
Помер 19 серпня 2020(2020-08-19)[2] (101 рік)
Київ, Україна[2]
Поховання Байкове кладовище
Місце проживання Київ
Країна Україна Україна
Національність українець
Діяльність металург, інженер, політик, винахідник, викладач університету
Alma mater Київський політехнічний інститут (1941)
Національний авіаційний університет
Галузь Зварювання
Заклад Інститут електрозварювання імені Євгена Патона НАН України
Посада Президент НАН України
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор технічних наук
Членство Академія наук НДР
АН УРСР
Російська академія наук
Академія наук СРСР
Академія наук Молдови
ЦК КПРС
АН УРСР
Болгарська академія наук
Академія наук і мистецтв Боснії і Герцеговини
Академія наук Вірменської РСР
Національна академія наук Білорусі
Академія наук Казахської РСР
Грузинська національна академія наук
Академія наук Республіки Таджикистан
Академія наук Киргизької РСР
Римський клуб
Індійська національна академія наук
Європейська академія[3]
Партія КПРС
Батько Патон Євген Оскарович
Мати Q112630252?
Брати, сестри Патон Володимир Євгенович
Діти Патон Євгенія Борисівна
Нагороди
Герой України (орден Держави) — 26 листопада 1998 Герой Соціалістичної Праці — 1969 Герой Соціалістичної Праці — 1978
Золота медаль імені В. І. Вернадського НАН України
Золота медаль імені В. І. Вернадського НАН України
Орден Свободи
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Орден Леніна — 1967 Орден Леніна — 1969 Орден Леніна — 1975 Орден Леніна — 1978
Орден Трудового Червоного Прапора — 1943 Орден Жовтневої Революції — 1984 Орден Дружби народів  — 1988
Орден Пошани (Молдова)
Орден Пошани (Молдова)
Заслужений діяч науки і техніки України — 1968 Державна премія СРСР — 1950 Ленінська премія — 1957 Державна премія України в галузі науки і техніки — 2004 Державна премія УРСР у галузі науки і техніки — 1970 Грамота Президії Верховної Ради УРСР
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2008 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 1998[1]
Автограф

CMNS: Патон Борис Євгенович у Вікісховищі

Пато́н Бори́с Євге́нович (нар. 14 листопада 1918 (згідно з паспортними даними 27 листопада 1918 р)[4], Київ, Українська Держава) — український науковець у галузі зварювальних процесів, металургії і технології металів, доктор технічних наук (1952); Президент НАН України (з 1962), перший нагороджений званням Герой України; директор Інституту електрозварювання імені Євгена Патона НАН України (з 1953); генеральний директор Міжгалузевого науково-технічного комплексу «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона» (з 1986); президент Міжнародної асоціації академій наук (з 1993); член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України (з березня 1996); голова Комітету з Державної премії України в галузі науки і техніки (з грудня 1996); член Державної комісії з питань реформування, розвитку Збройних сил України, інших військових формувань, озброєння та військової техніки (з березня 2003); перший заступник голови Національної ради зі сталого розвитку України (з травня 2003). Член ЦК КПУ у 1960—1991 р. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1966 р. Член ЦК КПРС у 1966—1991 р. Депутат Верховної Ради СРСР 6–11-го скликань, заступник голови Ради Союзу Верховної Ради СРСР. Народний депутат СРСР у 1989—1991 р. Депутат Верховної Ради УРСР 5–11-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР 6–9-го скликань.

Життєпис

Народився 27 листопада 1918 року в місті Києві в сім'ї відомого вченого Євгена Оскаровича Патона (1870—1953), пізніше директора та засновника Інституту електрозварювання, та Наталії Вікторівни Патон (1885—1971), домогосподарки.

В 1941 році закінчив Київський політехнічний інститут за фахом інженер-електрик; захистив кандидатську дисертацію на тему «Анализ работы сварочных головок и средств их питания при сваривании под флюсом» (1945); докторська дисертація — «Исследование условий стойкого горения сварочной дуги и ее регулирование» (1952). Член КПРС з 1952 року.

В період 1941—1942 років — інженер електротехнічної лабораторії, завод «Красное Сормово», місто Горький. 1942—1945 — молодший науковий співробітник, 1945 — старший науковий співробітник, 1945—1950 — завідувач відділу, 1950—1953 — заступник директора з наукової роботи, з 1953 — директор Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона АН УРСР. 1986—1994 — голова Міжвідомчої наукової ради з проблем науково-технічного і соціально-економічного прогнозування при Президії АН УРСР і Держплані УРСР (з 1992 — при Мінекономіки України).

Член Президії АН СРСР (1963—1991). 1963—1991 — член Президії Комітету з Ленінської і Державної премій СРСР в галузі науки і техніки; 1989—1991 — голова Комітету з міжнародної Ленінської премій миру. Член-кореспондент АН УРСР (1951). Академік АН СРСР (1962; з 1992 — РАН), іноземний член Болгарської АН (1969), Чехословацької АН (1973), Академії наук і мистецтв Боснії та Герцоговини (1975), АН НДР (1980), Шведської королівської академії інженерних наук (1986), Національної АН Індії (1994), Національної АН Республіки Вірменія (1994), АН Білорусі (1995), АН Казахстану (1995), АН Грузії (1996), Національної АН Таджикистану (2001), Національної АН Киргизької Республіки (2004), Академії Європи (1991), Міжнародної АН освіти, індустрії і мистецтва (США, 1997), Міжнародної академії астронавтики (США, 1997), член Міжнародної інженерної академії (1991), Американського зварювального товариства (1978), Міжнародного товариства з матеріалознавства (1994); почесний член, президент Української асоціації Римського клубу (1990); почесний доктор Московського державного університету (2005) [5].

Працював головним редактором журналів «Автоматическая сварка», «Техническая диагностика и неразрушающий контроль», «Современная электрометаллургия», «Вісник Національної академії наук України». 1992—1995 — голова Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. В період 1992—1994 та з серпня 1997 по лютий 2005 року — член Ради національної безпеки України. Квітень — жовтень 1992 року — член Колегії з питань науково-технічної політики Верховної Ради України.

Наукова і адміністративна діяльність

Пам'ятник перед Науково-природничим музеєм у Києві (1982)

Автор понад 1000 публікацій[6], зокрема 20 монографій; понад 400 винаходів.

Наукові дослідження присвячені процесам автоматичного і напівавтоматичного зварювання під флюсом, розробці теоретичних основ створення автоматів і напівавтоматів для електродугового зварювання і зварювальних джерел живлення; умовам тривалого горіння дуги та її регулювання; проблемам управління зварювальними процесами, створення нових перспективних конструкцій і функціональних матеріалів майбутнього. Під його керівництвом створений принципово новий спосіб зварювання — електрошлаковий. Патон очолив дослідження із впровадження зварювальних джерел теплоти для підвищення якості металу, що виплавляється, на основі чого заснована нова галузь металургії — спецелектрометалургія (електрошлаковий, плазмово-дуговий та електронно-променевий переплави). Уперше почав і активізував дослідження в галузі використання зварювання і споріднених технологій у космосі, створення космічних конструкцій; визнаний лідер у цій сфері діяльності. Головний ініціатор створення унікальної технології зварювання живих тканин, що використовується в хірургії[7].

1942 року приступив до інженерної діяльності в Інституті електрозварювання АН УРСР, евакуйованому з Києва до Нижнього Тагіла (нині місто Свердловської області, РФ). Взяв участь у розробці і впровадженні в екстремальних умовах воєнного часу технологічної інновації — автоматичного зварювання броні танків, що внесла визначний вклад у перемогу у війні. Розробив електричну схему нових автоматичних зварювальних голівок, що реалізовують явище саморегулювання дуги, яке 1942 року відкрив В. І. Дятлов[7].

1943 року вніс (разом з Арсенієм Макарою) істотний вклад у прояснення фізичної картини зварювального процесу при зварюванні під флюсом[7].

У післявоєнні роки активно включився в дослідження процесів металургії зварювання, теплових процесів при нагріванні та плавленні електродного дроту. Дослідження процесу нагріву електрода при автоматичному зварюванні під флюсом стали теоретичною базою для розробки способу і технології зварювання під флюсом тонким електродним дротом (1948). Цей спосіб дістав назву шлангового напівавтоматичного дугового зварювання під флюсом[7].

У результаті досліджень залежності параметрів зварних швів від напруги на дузі й інших умов механізованого зварювання Патон заклав основи нового наукового напряму — автоматичного регулювання зварювальних процесів дією на дугу і на параметри шва через систему, що їх живить. Були сформульовані принципи автоматичного регулювання процесу зварювання через джерело живлення, розроблені різні типи регуляторів напруги дуги при живленні змінним струмом. Ці розробки поклали початок науково обґрунтованим методикам розрахунку і конструювання трансформаторів для автоматичного зварювання[7].

Очоливши Інститут електрозварювання АН УРСР, Патон став організатором широкого фронту фундаментальних і цілеспрямованих досліджень, які стали основою для створення і широкого застосування багатьох способів зварювання: напівавтоматичного, у середовищі захисних газів, електрошлакового, мікроплазмового та інших. Сконцентрував зусилля колективу дослідників на поглибленому вивченні природи електрошлакового процесу, на визначенні його стійкості й автоматизації основних режимних параметрів з одночасною розробкою технології застосування цього процесу[7].

Глибоке вивчення природи електрошлакового переплаву, його фізико-хімічних закономірностей і електротехних характеристик було узагальнене в монографії «Електрошлаковий переплав» (1963), що незабаром була перевидана в США і Великій Британії. Технологічні розробки увінчалися створенням десятків винаходів, втілених у промисловій апаратурі для електрошлакового переплаву. Розробки Інституту електрозварювання АН УРСР запатентовані в розвинених країнах, включаючи США, ФРН, Японію. Провідне положення вітчизняної зварювальної науки і техніки в галузі електрошлакового переплаву широко визнане у світі[7].

Важливим стратегічним напрямом розвитку зварювальних і електрометалургійних технологій Патон вважає розробку принципово нових автоматизованих систем управління процесами зварювання, установками й механізованими лініями з використанням комп'ютерної і мікропроцесорної техніки, створення зварювальних роботів[en]. Велику увагу приділяв вивченню металургії зварювання, удосконаленню металевих матеріалів, тих, що існують, і створенню нових[7].

Очоливши 1962 року АН УРСР, Патон розумів, що вона потребує істотної реорганізації. Від 1930-х років частка прикладних досліджень в академічній науці безперервно зростала. Разом із тим академічна наука саме за рахунок прикладних досліджень довела своє значення для розвитку економіки країни. Програма реформ в АН УРСР, яку розпочав Патон, засновувалася на тому, що головний ресурс академічної науки полягає у фундаментальних дослідженнях. Тому інститути з великою часткою прикладних розробок повинні були різко підняти рівень фундаментальних досліджень. Це стосувалося й рідного Інституту електрозварювання АН УРСР, який на той час уже мав високий рейтинг у країні. Цей процес фундаменталізації наукового пошуку в академічних установах, де прикладна тематика домінувала, і став основою розвитку АН УРСР на два десятиліття[7].

За ініціативою Патона на початку 1960-х років в АН УРСР почала формуватися власна приладобудівна база для дослідних цілей, а потім — і для дрібносерійного виробництва, що дало змогу частково компенсувати зменшення імпорту устаткування в результаті різкого зростання цін на наукову техніку на світовому ринку в 1970-х роках[7].

Борис Патон — автор ідеї[8] та один з розробників методу електрозварювання м'яких тканин. За розробку та освоєння методу колектив авторів у 2004 році було відзначено Державною премією в галузі науки і техніки.[9]

Вислови про нього

Хоч як це несподівано для вас звучатиме, але Україна досі має першорядну за європейськими мірками науку. Це першою чергою стосується природничих і технічних дисциплін. Але цей статус збережено не завдяки державі, а завдяки ентузіазмові та героїзмові наших учених. Думаю, пам’ятник колись поставлять професору Патону – людині консервативній, але вольовій і порядній. Саме він свого часу не дав розкрасти комплекс Академії наук у 1990-ті роки.

Максим Стріха[10]

Громадська діяльність

У серпні 2011 року був оприлюднений так званий «лист десятьох» — лист української інтелігенції на підтримку політики Президента України Віктора Януковича. Одним з десятьох підписантів був Борис Патон[11].

Особисте життя

Борис Євгенович Патон володіє англійською та німецькою мовами. Захоплюється спортом.

100-річний ювілей

27 листопада 2018 року зі 100-річним ювілеєм академіка Бориса Патона привітали:

  • Президент України[12]
  • Верховна Рада України[13]
  • Президія Національної академії наук України[14]
  • Національна академія педагогічних наук України[15]

Нагороди

Україна

  • Відзнака Президента України «Герой України» з врученням ордена Держави (26 листопада 1998) — за самовіддане служіння науці, визначні досягнення в галузі зварювання та спеціальної електрометалургії, що сприяли визнанню й утвердженню авторитету вітчизняної науки в світі[16]
  • Орден Свободи (21 січня 2012) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток незалежної Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[17]
  • Орден князя Ярослава Мудрого I ст. (27 листопада 2008) — за багаторічне невтомне служіння вітчизняній науці, визначний особистий внесок у зміцнення наукового та економічного потенціалу України[18]
  • Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (7 грудня 2018) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу Української держави, багаторічну плідну працю та з нагоди 100-річчя від заснування Національної академії наук України[19]
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (26 листопада 2003) — за визначні особисті заслуги у розвитку вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу та з нагоди 85-річчя Національної академії наук України[20]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (13 травня 1997) — за видатні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку науки, утвердження авторитету національної академічної школи в світі[21]
  • Орден «За заслуги» I ст. (27 листопада 2013) — за визначні особисті заслуги у зміцненні науково-технічного потенціалу Української держави, багаторічне самовіддане служіння вітчизняній науці[22]
  • Почесна відзнака Президента України (25 листопада 1993) — за виняткові заслуги у розвитку вітчизняної науки, зміцнення її міжнародного авторитету, розбудові Академії наук України, створенні сучасної національної школи з електрозварювання[23]
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — За значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу[24]

Див. також

Відеоматеріали

Примітки

  1. Указ про нагородження орденом «За заслуги перед Отечеством» I степені Патона Б. Є.
  2. а б Русланович Г. Г. Українська правда / за ред. М. С. Хайретдинівна — 2000.
  3. https://www.ae-info.org/ae/User/Paton_Boris
  4. Дати заснування Української академії наук: яка правильна?
  5. Международная научная конференция "250 лет Московскому государственному университету им. М. В. Ломоносова". МДУ. 31 января 2005. Процитовано 30 липня 2016. 
  6. Список публікацій на Google Scholar Citations
  7. а б в г д е ж и к л Онопрієнко В. І.. Патон Борис Євгенович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 89. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  8. Міжнародна асоціація «Зварювання» // Україна наукова. Національна Академія Наук України 2005.
  9. Указ Президента України «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2004 року», № 1458/2004
  10. Ірина Славінська (25 серпня 2012). Максим Стріха: Ця влада потребує людей, які її обслуговують, а не вчених. Українська правда. Процитовано 18 квітня 2015. 
  11. Українська інтелігенція вклонилася перед Януковичем у найгірших традиціях "совка". Українська правда. 4 серпня 2011. Процитовано 18 квітня 2015. 
  12. Привітання Президента України Борису Патону /Сайт Президента України, 27.11.2018/
  13. Сайт Верховної Ради України, 27.11.2018
  14. Вітання Борису Патону від Президії НАН України / Сайт НАН України, 27.11.2018/
  15. Вітання Б. Є. Патону / Сайт Національної академії педагогічних наук України, 27.11.2018.
  16. Указ Президента України від 26 листопада 1998 року № 1317/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Герой України"»
  17. Указ Президента України від 21 січня 2012 року № 28/2012 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності та Свободи України»
  18. Указ Президента України від 27 листопада 2008 року № 1087/2008 «Про нагородження Б. Патона орденом князя Ярослава Мудрого»
  19. Указ Президента України від 7 грудня 2018 року № 414/2018 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національної академії наук України»
  20. Указ Президента України від 26 листопада 2003 року № 1358/2003 «Про відзначення державними нагородами України працівників установ Національної академії наук України»
  21. Указ Президента України від 13 травня 1997 року № 425/97 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
  22. Указ Президента України від 27 листопада 2013 року № 650/2013 «Про нагородження Б. Патона орденом «За заслуги»»
  23. Указ Президента України від 25 листопада 1993 року № 556/93 «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  24. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України – ювілейною медаллю "25 років незалежності України"»

Посилання

Посилання

Джерела


Шаблон:Герої України