Лю Бан: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
м вилучено Категорія:Династія Хань за допомогою HotCat |
м вилучено Категорія:Народились 256 до н. е. за допомогою HotCat |
||
Рядок 26: | Рядок 26: | ||
{{Династія Хань}} |
{{Династія Хань}} |
||
[[Категорія:Народились 256 до н. е.]] |
|||
[[Категорія:Померли 195 до н. е.]] |
[[Категорія:Померли 195 до н. е.]] |
Версія за 17:39, 8 січня 2019
Лю Бан трад. китайська: 劉邦 | ||
| ||
---|---|---|
28 лютого 202 — 1 червня 195 до н. е. | ||
Наступник: | Лю Їн | |
Народження: |
256 до н. е. Фенг, Фенсяньd, КНР | |
Смерть: |
1 червня 195 до н. е. Чан'ань | |
Країна: | Династія Цінь і Western Hand[1] | |
Релігія: | Даосизм | |
Рід: | Лю | |
Батько: | Liu Taigongd[1] | |
Мати: | Liu Aod | |
Шлюб: | Люй Чжі[1], Concubine Qid, Empress Dowager Bod і Zhao Jid | |
Діти: | Princess Yuan of Lud, Liu Feid, Liu Ruyid[1], Лю Хен[1], Лю Ін[1], Liu Huid, Liu Youd, Liu Zhangd і Liu Jiand | |
Лю́ Ба́н (кит.: 劉邦; піньїнь: Liú Bāng) — китайський державний і політичний діяч. Засновник і перший імператор династії Хань.
Життєпис
Перший китайський правитель, що походив з селян. 209 року до н. е. брав участь у антиціньському повстанні. В ході повстання очолив повіт Пей й став іменуватися пейським князем (沛公, Пей-ґуном). Спільно з союзною армією Сян Юя розгромив ціньські війська. Першим захопив ціньську столицю Сяньян і отримав титул ханьського вана (漢王, Хань-вана).
202 року до н. е. в битві при Ґайся розбив сили колишніх союзників під проводом Сян Юя й завершив об'єднання Піднебесної. Встановив столицю в Чанані й проголосив створення династії Хань.
Разом із своїм канцлером Сяо Хе заклав новий адміністративно-територіальний устрій, основною одиницею якого стало командирство. Роздав землі й титули ванів своїм родичам та відданим підлеглим. Багато зробив для зміцнення конфуціанства, рушійної силою якого був Лу Ґу. Посмертне ім'я — Імператор Ґао. Храмове ім'я — Ґаоцзу.
Дружина Лю Бана, імператриця Люй Чжи, пережила як чоловіка, так і його сина, другого імператора Хань, та увійшла в історію як одна з трьох найбільш одіозних володарок Китаю.
Джерела
- Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — К. : Либідь, 1996.
- Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — К. : Либідь, 2000-2002-2006. — 592 с. — ISBN 966-06-0245-6.
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
|