Віктор Емануїл III: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
вікіфікація |
||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
З [[1922]] значення Віктора Емануїла було суто номінальним, тому що реальна влада не без його допомоги перейшла до [[фашизм|фашистів]] на чолі з [[Беніто Муссоліні]]. Пропаганда часів фашизму відверто відтіснила государя взагалі за всякі рамки, його фотографії замінювалися на портрети дуче, кадри з його участю вирізувалися з фільмів тощо. Король ніколи не заперечував рішенням фашистського уряду, не робив нічого, щоб захистити особисто відданих йому придворних і офіцерів, що піддавалися репресіям (у тому числі за расовою ознакою після [[1938]]). Це приниження короля різко негативно позначилося на престижі династії. У [[1936]] році, після захоплення [[Ефіопія|Ефіопії]] ([[Друга італо-ефіопська війна]]), був проголошений імператором Ефіопії; в [[1939]] — королем [[Албанія|Албанії]] (повного міжнародного визнання ці титули не отримали). В [[1938]] королю і Муссоліні були присвоєні звання [[Перший маршал Імперії|Перших маршалів Імперії]]. |
З [[1922]] значення Віктора Емануїла було суто номінальним, тому що реальна влада не без його допомоги перейшла до [[фашизм|фашистів]] на чолі з [[Беніто Муссоліні]]. Пропаганда часів фашизму відверто відтіснила государя взагалі за всякі рамки, його фотографії замінювалися на портрети дуче, кадри з його участю вирізувалися з фільмів тощо. Король ніколи не заперечував рішенням фашистського уряду, не робив нічого, щоб захистити особисто відданих йому придворних і офіцерів, що піддавалися репресіям (у тому числі за расовою ознакою після [[1938]]). Це приниження короля різко негативно позначилося на престижі династії. У [[1936]] році, після захоплення [[Ефіопія|Ефіопії]] ([[Друга італо-ефіопська війна]]), був проголошений імператором Ефіопії; в [[1939]] — королем [[Албанія|Албанії]] (повного міжнародного визнання ці титули не отримали). В [[1938]] королю і Муссоліні були присвоєні звання [[Перший маршал Імперії|Перших маршалів Імперії]]. |
||
У [[1943]], при наближенні військ союзників до [[Рим |
У [[1943]], при наближенні військ союзників до [[Рим]]а, король підтримав рішення [[Велика фашистська рада|Великої фашистської ради]] змістити й заарештувати дуче. Король відмовився від ефіопського й албанського титулів і з цього часу підтримував союзників. Після нового наступу німців і окупації ними Рима в тому ж році втік до [[Єгипет]]у; фашистський режим був оголошений «республіканським» ([[Італійська соціальна республіка|Республіка Сало]]). |
||
== Останні роки == |
== Останні роки == |
||
Версія за 20:55, 27 березня 2019
| Віктор Емануїл III італ. Vittorio Emanuele Ferdinando Maria Gennaro di Savoia | |
|---|---|
 | |
| Король Італії | |
| Правління | 1900-1946 |
| Коронація | 29 липня 1900 |
| Попередник | Умберто I |
| Наступник | Умберто II |
| Інші титули |
Імператор Ефіопії Король Албанії |
| Біографічні дані | |
| Релігія | нерелігійність[1][2] |
| Народження |
11 листопада 1869[3][4][…] Неаполь, Італія[6] |
| Смерть |
28 грудня 1947[3][4][…] (78 років) Александрія, Єгипет[6] |
| Поховання | Basilica Shrine of Our Lady of Mondovid і St. Catherine's Cathedral, Alexandriad |
| Дружина | Олена Чорногорська |
| Діти | Йоланда, Мафальда, Умберто, Джованна, Марія |
| Династія | Савойська |
| Батько | Умберто I |
| Мати | Маргарита Савойська |
| Нагороди | |
 | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Віктор Емануїл III (італ. Vittorio Emanuele III; 11 листопада 1869, Неаполь — 28 грудня 1947, Александрія, Єгипет) — третій король єдиної Італії нового часу від 29 липня 1900, імператор Ефіопії від 9 травня 1936 по 5 травня 1941 (формально зберігав титул до 3 вересня 1943), король Албанії від 16 квітня 1939 по 3 вересня 1943. Перший маршал Імперії (30 березня 1938). З Савойської династії, син і наступник Умберто I.
Правління
Всупереч традиційному союз Савойської династії з Німеччиною та Австрією, в Першій світовій війні підтримав Антанту, розпочавши війну в 1915 році.
З 1922 значення Віктора Емануїла було суто номінальним, тому що реальна влада не без його допомоги перейшла до фашистів на чолі з Беніто Муссоліні. Пропаганда часів фашизму відверто відтіснила государя взагалі за всякі рамки, його фотографії замінювалися на портрети дуче, кадри з його участю вирізувалися з фільмів тощо. Король ніколи не заперечував рішенням фашистського уряду, не робив нічого, щоб захистити особисто відданих йому придворних і офіцерів, що піддавалися репресіям (у тому числі за расовою ознакою після 1938). Це приниження короля різко негативно позначилося на престижі династії. У 1936 році, після захоплення Ефіопії (Друга італо-ефіопська війна), був проголошений імператором Ефіопії; в 1939 — королем Албанії (повного міжнародного визнання ці титули не отримали). В 1938 королю і Муссоліні були присвоєні звання Перших маршалів Імперії.
У 1943, при наближенні військ союзників до Рима, король підтримав рішення Великої фашистської ради змістити й заарештувати дуче. Король відмовився від ефіопського й албанського титулів і з цього часу підтримував союзників. Після нового наступу німців і окупації ними Рима в тому ж році втік до Єгипету; фашистський режим був оголошений «республіканським» (Республіка Сало).
Останні роки
9 травня 1946 року 77-річний Віктор Емануїл III після майже півстолітнього царювання зрікся престолу на користь вже фактично керуючого Італією сина, «травневого короля» Умберто II, який носив корону лише місяць і був позбавлений влади за підсумками референдуму. Наступного року Віктор Емануїл III помер в Александрії, куди до нього з Болгарії переїхали дочка, цариця Йована, й онук Симеон II.
Сім'я
1896 року одружився з Оленою Негош-Петрович (1873—1952), дочкою короля Чорногорії Ніколи Петровича. Подружжя мало п'ятьох дітей:
- Іоланда Маргарита (1901—1986), заміжня за Джоржіо Карло Кальві, графом Берголо;
- Мафальда (1902—1944), одружена з Філіпом Гессенським, померла в концтаборі Бухенвальд;
- Умберто II (1904—1983), одружений на Марі-Жозе Бельгійській;
- Джованна (1907—2000), одружена з царем Болгарії Борисом III;
- Марія Франческа (1914—2001), одружена з Луїджі Бурбоном-Пармським.
Примітки
- ↑ Il ministro della buona vita: Giovanni Giolitti e i suoi tempi — ISBN 8871665856
- ↑ Il re borghese. Costume società nell'Italia di Vittorio Emanuele III — Gruppo Mondadori.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
Література
- Чиано Галеаццо, Дневник фашиста. 1939—1943. (Москва: Издательство «Плацъ», Серия «Первоисточники новейшей истории», 2010, 676 стр.) ISBN 978-5-903514-02-1 (рос.)
Посилання
| Попередник Умберто I |
.svg)
|
Король Італії 1900-1946 |
|
Наступник Умберто II |
| Попередник Хайле Селассіє I |
.svg)
|
Імператор Ефіопії 1936-1941 |
|
Наступник Хайле Селассіє I |
| Попередник Зогу I |
.svg)
|
Король Албанії 1939-1943 |
|
Наступник Титул ліквідовано |
|
- Народились 11 листопада
- Народились 1869
- Уродженці Неаполя
- Померли 28 грудня
- Померли 1947
- Померли в Александрії
- Кавалери ордена Андрія Первозванного
- Кавалери ордена Золотого руна
- Кавалери Королівського угорського ордена Святого Стефана
- Кавалери ордена Чорного орла
- Кавалери Верховного ордена Христа
- Лицарі Великого Хреста ордена Лазні
- Кавалери Вищого ордена Хризантеми
- Нагороджені орденом Святого Олафа
- Нагороджені орденом «Святі Рівноапостольні Кирило та Мефодій»
- Кавалери ордена Серафимів
- Кавалери ордена Слона
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Нагороджені Савойським цивільним орденом
- Кавалери Великого хреста ордена Святих Маврикія і Лазаря
- Кавалери Потрійного ордена
- Королі Італії
- Імператори Ефіопії
- Правителі Албанії
- Люди на марках
- Монархи, які зреклися престолу
- Кавалери ордена Святого Олафа
- Кавалери Королівського вікторіанського ордена