Пелікан Борис Олександрович

Борис Пелікан
Народився	1861(1861) Одеса, Російська імперія
Помер	1931(1931) Белград, Югославія
Країна	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Посада	32-й Одеський міський голова у Російській імперії
Термін	1913—1917
Попередник	Микола Моісеєв
Наступник	(в.о.)Михайло Брайкевич Василь Сухомлін
Партія	Союз російського народу
Конфесія	православний
Батько	Q120668927?

Пеліка́н Бори́с Олекса́ндрович (нар. 1861, Одеса — пом. 1931, Белград) — російський монархіст, політичний і громадський діяч, одеський міський голова (1913–1917).

Життєпис

Борис Олександрович народився в 1861 році.

З початком смути 1905 взяв активну участь в монархічному русі в Одесі та відразу висунувся на керівні ролі. На початок 1906 року він був головою Одеського відділу Російського Зборів. 4 лютого спільно з О. І. Коновніциним і педагогом М. М. Родзевичем став засновником Одеського відділу Союзу Російського Народу, в якому спочатку був заступником голови (голова — Коновніцин). Був учасником перших монархічних з'їздів. Він привітав делегатів Першого Всеросійського З'їзду Російських Людей у ​​Петербурзі 8-12 лютого 1906 року від імені Одеського відділу РЗ (з'їзд був організований як 1-й З'їзд Російського Зборів). На Другому Всеросійському З'їзді Російських Людей у ​​Москві 6-12 квітня 1906 був обраний головою державного відділу, виступав з доповідями «Про патріаршество» і «Про необхідність створення єдиної націоналістичної організації». Брав участь у роботі Третього Всеросійського З'їзду Російських Людей у ​​Києві 1-7 жовтня 1906. Був обраний до складу двох комісій з вироблення постанов З'їзду з найважливіших питань: про виборчий закон і про об'єднання монархістів. На початку 1908 року у Пелікана почалися чвари з Коновніциним, якого він публічно звинуватив у розтраті коштів відділу. У цьому ж році за заявою Пелікана чиновниками Одеського градоначальства і делегатами від Головної Ради О. О. Майкова і О. І. Трішатним була проведена ревізія фінансової діяльності відділу, яка не виявила ніяких порушень. В результаті Пелікан був виключений з РРН за наклеп.

В 1908 році Борис Олександрович заснував одеський відділ союзу Архангела Михаїла. У 1909 році Пелікан спільно з Родзевичем заснували товариство «Братська допомога» для матеріальної допомоги членам монархічних організацій Одеси і біднякам. Керували суспільством полковник Биковський і відставний генерал Нікітін. У 1914 році після ревізії місцева влада заборонила спілці виробляти «кружечний» збір по церквах, і діяльність спілки заглохла.

У 1912 Пелікан був прийнятий міністром внутрішніх справ О. О. Макаровим, якому запропонував спосіб взяти під контроль вибори всіх рівнів. Після аудієнції у міністра він склав записку на ім'я Макарова, де виклав свої ідеї. Головна з них полягає в тому, що уряд повинен створити опору для себе з правих партій, а не загравати з октябристами, які на ділі не є центром. Пелікан пропонував уряду активніше втручатися в хід виборів, використовуючи фінансові та адміністративні ресурси. Перш за все, потрібно взяти під свій контроль земські та міські управління. У врегулюванні єврейського питання Пелікан пропонував спиратися на ортодоксальних юдеїв, протиставляючи їх єврейській інтелігенції. Пелікан переконував міністра, що «при грошах і тлумачному керівника можна робити дива». Його пропозиції не були взяті на озброєння Міністерством внутрішніх справ.

Свої ідеї він реалізував на практиці в період виборів до міської думи 19 травня 1913, коли прихильники Пелікана здобули переконливу перемогу, а він став Одеським міським головою (єдиний випадок в історії монархічного руху). Ліберали намагалися через судові тяжби скасувати невигідні для них підсумки виборів, але Одеська судова палата, розглянувши скарги на порушення в ході голосування, не знайшла в них ознак злочину. Скарга супротивників Пелікана в Сенат також не дала результату. З точки зору закону причепитися було ні до чого. Тільки в червні 1917 вже революційний Сенат порушив справу за обвинуваченням Пелікана і його найближчих сподвижників у фальсифікації підсумків голосування. Перемога Пелікана призвела і до загострення відносин між ним та іншим видатним діячем монархічного руху Одеси Н. Н. Родзевичем. Незважаючи на те, що Родзевич підтримував Пелікана на виборах і був обраний гласним міської думи, після виборів газета «Російська мова» (що знаходилася під контролем Пелікана) постійно публікувала статті проти нього. Чвари двох видних діячів монархічного руху в Одесі тривали аж до 1915. Пелікан брав участь у Нараді Монархістів 21-23 листопада 1915 року у Петрограді, на якому був обраний членом Ради монархічних З'їздів.

Під час першої світової війни, будучи Одеським міським головою, Пелікан відіграв велику роль у формуванні сербської добровольчої дивізії. За заслуги перед Сербією був нагороджений орденом Святого Сави. Після революції був підданий репресіям. У 1917 Надзвичайна слідча комісія Тимчасового уряду повідомила про порушення кримінального переслідування проти Пелікана, він був заарештований і поміщений у в'язницю. Восени 1917 газети писали про те, що готувалася втеча Пелікана та інших монархістів з Одеської в'язниці. Звільненню Пелікана з в'язниці, за іронією долі, сприяло захоплення влади більшовиками.

Пеликанові вдалося втекти з охопленої смутою Росії, його прихистила у себе гостинна Сербія, як кавалера ордена Святого Сави. В еміграції він грав помітну роль в монархічному русі, одним з перших став «легітимістом». Будучи в еміграції, опублікував у газеті «Російський стяг» статтю «Чорносотенства», в якій з гіркотою писав, що саме уряд зруйнувало РРН — «сильну і діяльну, єдину організацію, і, зруйнувавши її, не змогло організувати іншу».

Пелікан Борис Олександрович помер у березні 1931 року в Белграді.

Джерела

• Информационный сайт Одессы(рос.)
• В. Файтельберг-Бланк, В. Савченко. Одеса в епоху війн та революцій (1914-1920) = Одесса в эпоху войн и революций (1914–1920). — 2008.(рос.)