Енгельгардт Василь Павлович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [неперевірена версія] |
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери |
Орфорак (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
| керівник = |
| керівник = |
||
| учні = |
| учні = |
||
| батько = [[Енгельгардт Павло Васильович]] |
|||
| нагороди = |
| нагороди = |
||
| примітки = |
| примітки = |
Версія за 20:40, 14 липня 2019
Василь Павлович Енгельгардт | |
---|---|
Василий Павлович Энгельгардт | |
Народився |
17 (29) липня 1828 Смоленськ |
Помер |
6 травня 1915 (86 років) Дрезден, Німецька імперія |
Місце проживання | Дрезден |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | астроном |
Alma mater | Училище правознавства (1847) |
Галузь | астрономія |
Заклад | Дрезден |
Вчене звання | член-кореспондент РАН |
Членство |
Петербурзька академія наук Леопольдина |
Рід | Енґельгардти |
Батько | Енгельгардт Павло Васильович |
Мати | Енгельгардт Софія Григорівнаd[1] |
Енгельгардт Василь Павлович у Вікісховищі |
Василь Павлович Енгельгардт (рос. Василий Павлович Энгельгардт; 16 (29) липня 1828 -1915) — російський астроном і громадський діяч.
Біографія
Виходець з відомого дворянського роду Енгельгардтів. У 1847 закінчив Петербурзьке училище правознавства, після чого служив у 1-му і 5-м департаментах Урядового сенату. У 1853 вийшов у відставку і присвятив себе заняттям астрономією.
У 1875 оселився в Дрездені, де на власні кошти в 1879 побудував Велику обсерваторію, в якій одноосібно, без помічників пропрацював до 1897. Основні роботи Енгельгардта присвячені дослідженням комет, астероїдів, туманностей і зоряних скупчень. У 1879-1894 виконав спостереження 50 комет і 70 астероїдів. C 1883 досліджував туманності й зоряні скупчення, склав каталог понад 400 туманностей. Починаючи з 1886, спостерігав 829 зір каталогу Брадлея з метою виявлення у них зірок-супутників.
В кінці 1890-х років через погіршення стану здоров'я Енгельгардт відійшов від практичних спостережень і передав все обладнання Великої обсерваторії в дар Казанському університету, ректором якого був його друг Д.І.Дубяго. Нова обсерваторія Казанського університету, оснащена інструментами Енгельгардта, була відкрита в 1901 і з 1903 по 1931 називалася Енгельгардтовскою. До кінця життя Енгельгардт брав активну участь у будівництві та організації роботи нової обсерваторії, а в своєму заповіті передав Казанському університету все своє майно і капітал на розвиток обсерваторії.
У 1889 обраний почесним доктором Казанського університету, в 1890 — членом-кореспондентом Російської академії наук.
Громадська діяльність
Протягом багатьох років Енгельгардт збирав матеріали з російської історії і передавав свої колекції Росії.
Був близьким другом М.І.Глінки. Після кончини Глінки в Берліні в лютому 1857, Енгельгардт у травні того ж року організував перенесення його праху на батьківщину, на Тихвінське кладовище. Крім того, Енгельгардт передав своє зібрання рукописів Глінки Публічній бібліотеці в Петербурзі, поклавши цим основу архіву композитора, а також видав партитури опер М.І.Глінки та інших його симфонічних творів. Згодом, на прохання В.В.Стасова Енгельгардт написав спогади про М.І.Глінку і О.С.Даргомижського.
В кінці 1890-х, відійшовши від астрономічних досліджень, Енгельгардт займався збором матеріалів про Швейцарський похід О.В.Суворова, які передав Суворовському музею в Петербурзі. Колекції матеріалів були зібрані Енгельгардтом до 100-річчя Вітчизняної війни 1812 року.
Велику цінність являє також листування Енгельгардта з відомими діячами культури (з М.І.Глінкою, Ф.Лістом, Г.Бюловим, знаменитим мистецтвознавцем В.В.Стасовим, його колишнім товаришем по училищу правознавства)[2].
Увічнення пам'яті
- Ім'я Енгельгардта носить астрономічна обсерваторія Казанського університету;
- У 1970 рішенням XIV з'їзду Міжнародного астрономічного союзу ім'я Енгельгардта було присвоєно кратеру на Місяці.
Публікації
- Observations astronomiques, faites par V. d 'Engelhardt a son Observatoire a Dresde. / / Dresde, 1886-1895
Виноски
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ В. М. Калыгина Василий Павлович Энгельгардт. К 175-летию со дня рождения (1828) [Архівовано 7 жовтень 2011 у Wayback Machine.]
Посилання
- Воронцов-Вельяминов Б. А. Очерки истории астрономии в России. — М., Физматгиз, 1956
- Профиль Василия Павловича Энгельгардта на офіційному сайті РАН
- Энгельгардт Василий Павлович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб.: 1890—1907
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Энгельгардт Василий Павлович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
- Народились 29 липня
- Народились 1828
- Померли 6 травня
- Померли 1915
- Померли в Дрездені
- Випускники Імператорського училища правознавства
- Енгельгардти
- Російські астрономи
- Німецькі астрономи
- Російські мистецтвознавці
- Російські громадські діячі
- Науковці Казанського університету
- Члени-кореспонденти Санкт-Петербурзької академії наук
- Уродженці Смоленська
- Люди, на честь яких названо кратер на Місяці
- Почесні доктори
- Люди, на честь яких названі об'єкти