Мравінський Євген Олександрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 34: Рядок 34:
[[Категорія:Радянські диригенти]]
[[Категорія:Радянські диригенти]]
[[Категорія:Народні артисти СРСР]]
[[Категорія:Народні артисти СРСР]]
[[Категорія:Уродженці Санкт-Петербурга]]
[[Категорія:Випускники Петербурзької консерваторії]]
[[Категорія:Випускники Петербурзької консерваторії]]
[[Категорія:Кавалери ордена Леніна]]
[[Категорія:Кавалери ордена Леніна]]

Версія за 00:40, 22 травня 2009

Євген Олександрович Мравінський
рос. Евгений Мравинский
Файл:Мравінський.jpg
Народився 22 травня (4 червня) 1903
Петербург
Помер 19 січня 1988
там же
Поховання Богословське кладовище
Країна  СРСР
Діяльність диригент, музичний педагог
Alma mater Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Вчителі Ґаук Олександр Васильович
Знання мов російська[1][2]
Заклад Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Роки активності 19311988
Жанр класична музика
Родичі Мравіна Євгенія Костянтинівна і Коллонтай Олександра Михайлівна
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»
народний артист СРСР Заслужений артист РРФСР заслужений діяч мистецтв РРФСР Ленінська премія Сталінська премія
IMDb ID 0610667

Євге́н Олександрович Мраві́нський (Евгений Александрович Мравинский, *22 травня (4 червня) 1903, Петербург — †19 січня 1988, там же) — російський диригент, народний артист СРСР (1954), лауреат Сталінської (1946) та Ленінської премій (1961), нагороджений орденом Леніна, іншими орденами і медалями.

Народився в Петербурзі. Учився на природному факультеті Петроградського університету, працював артистом мімансу в Маріїнському театрі, піаністом у Хореографічному училищі. В 1924 поступив у Ленінградську консерваторію, де спочатку займався в класі композиції, а з 1927 — у класі диригування, спочатку в Н. А. Малько, а після його від'їзду за кордон — в А. В. Гаука.

В 1932 дебютував у Маріїнському театрі, продиригувавши балетом «Спляча красуня» Чайковського. В 1932—1938 був диригентом цього театру (переважно балетного репертуару); з 1938, перемігши на конкурсі диригентів, очолив Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії (колишній Придворний) і залишався на цьому посту до кінця своїх днів. За десятиліття роботи із Мравінським оркестр став високопрофесійним колективом і завоював міжнародну популярність. З 1961 викладав у Ленінградській консерваторії.

Мравінський був диригентом авторитарного й у той же час академічного типу, він прагнув до максимально повного пророблення інтерпретації, аж до дрібних деталей. Його манері були властиві скупий жест, тверда воля, стриманість емоцій, прекрасне відчуття форми, і в той же час вона втілювала духовну зосередженість майстра. У досить широкому в стилістичному відношенні, хоча й не занадто великому репертуарі Мравінського деяка перевага віддавалася російській музиці, у тому числі сучасній, а в західноєвропейській класиці — Бетховену, Брамсу, Вагнеру, Р.Штраусу й Брукнеру. Улюбленими авторами Мравінського були Чайковський і Шостакович. До числа вищих досягнень диригента можна віднести трактування П'ятої й особливо Шостої симфоній Чайковського, а також багатьох симфонічних полотен Шостаковича: під його керуванням уперше прозвучали П'ятої, Шоста, Восьма, Дев'ята, Десята симфонії; Восьму симфонію автор присвятив диригентові.

У культурному житті Ленінграда велична фігура Мравинского грала велику, майже культову, роль, символізуючи наступність традицій.

Помер Мравінський у Петербурзі.

Посилання

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. CONOR.Sl