Германівка (Обухівський район)

село Германівка
Герб с. Германівка Прапор с. Германівка
Вид з Германівки на Ревину гору Вид з Германівки на Ревину гору
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Обухівський
Рада	Германівська сільська рада
Облікова картка	Германівка
Основні дані
Засноване	1096
Населення	1667
Площа	0,566 км²
Густота населення	2 945 осіб/км²
Поштовий індекс	08753
Телефонний код	+380 4572
Географічні дані
Географічні координати	49°59′35″ пн. ш. 30°33′22″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	141 м
Водойми	Красна
Відстань до обласного центру	65,9 км
Відстань до районного центру	21,9 км
Місцева влада
Адреса ради	08753, Київська обл., Обухівський р-н, с. Германівка, вул. Б. Хмельницького, 22, тел. 3-44-21
Карта
Германівка
Германівка
Мапа
Германівка у Вікісховищі

Германі́вка — село в Україні, в Обухівському районі Київської області. Відстань до райцентру (Обухова) становить близько 22 км і частково проходить автошляхом Н01. Воно розташоване в мальовничій долині річки Красна. Назва за більшовиків — Красне-2 (1946–1987).

Історія

На околиці Германівки, на Ревиній горі, досліджено два кургани часів білогрудівської культури (XII–VIII ст. до н. е.).

Єдиної версії про дату заснування Германівки і походження її назви немає. Але, в літописах, ще з кінця Х століття, часто згадується укріплене поселення на річці Красній під назвою Германич (Германеч). На цій же річці було розташоване стародавнє руське місто Красн (Красне), що було зведене, як один з південних оборонних пунктів Києва, від кочових народів. Городи Красн і Германич, на думку деяких дослідників, це один і той же населений пункт, що заснував київський князь Володимир Великий, на так званих «змієвих валах» південніше Києва. У Повісті врем'яних літ пишеться, що в 1093 році «прийшов удруге Боняк безбожний шолудивий хижак … спалив монастир, і села, і Герменич…».

На території села досліджене городище давньоруського города (розкопки проводилися у 1994 і 1996 роках), де знайдено кераміку XII–XIII століть та інші пам'ятки, які свідчать, що у XII–XIII століттях тут було значне, обжите, фортифіковане місто. Його ім'я археологи зв'язують з літописним Красном. У XII столітті Красн разом з Василевом (на річці Красній) слугувала уділом князям-ізгоям. 1165 року Красн і Василів названо в складі удільної волості, наданої київським князем Ростиславом Мстиславичем в уділ князеві Роману Михайловичу, внукові київського князя Вячеслава Володимировича.

Хрест в пам'ять про жителів Германівки, поневолених татарами

Пам'ятний хрест на місці поховання полковників Степана Сулими та Прокопа Верещака

Пам'ятник гетьману Івану Виговському

Перші достеменні писемні згадки про Германівку датовані XVI століттям. Вона згадується у 1580-их роках як належність до Лукавиці (Обухівського ключа). 1580 року Лукавицю — з Обуховом, Германівкою, Перегонівкою, Василевом, Деремезною — купив у Петра Дорогостайського-дядька білоцерківський староста Іван-Януш Острозький. 1595 року І.-Я. Острозький називає Германівку з довкіллям окремим староством. Заснувавши велике староство Василівське, Острозький прилучив до нього і Германівку. 1598 року Павло Дорогостайський відсудив у І.-Я. Острозького «Обухівський ключ», в тому числі й Германівку. 1618 року Германівка належала зятеві Дорогостайського — белзькому каштелянові Анджею Фірлею. 1631 року Фірлей тримав у ній 30 димів (осель). Германівка тоді вже мала статус містечка.

Великої шкоди завдали містечку татарські набіги. 1640 року татари спалили Германівку. Від Анджея Фірлея Обухівський ключ дістався його сестрі Анні — дружині графа Казимира Тарновського. Тарновські тримали Германівку у складі «Василівського ключа». Під час Хмельниччини Германівка стає сотенним містечком. У 1649 році в ній створюється козацька сотня (сотник Іван Чернушенко), яка увійшла до Білоцерківського полку (полковник Іван Гиря). Сотня налічувала 99 козаків. Одна з доленосних битв розігралася на германівських полях у серпні-вересні 1651 року. Після Битви під Берестечком польські гетьмани Микола Потоцький і М. Калиновський стали табором у Германівці, також до них приєднався литовський гетьман Януш Радзивілл. Богдан Хмельницький отаборився неподалік Перегонівки. Бої, що точилися тут більше трьох тижнів, завершилися підписанням Білоцерківського трактату.

У січні 1654 року до Германівської сотні було вписано 126 осіб козацького стану. Крім того у Германівці було 73 міщанських двори. Містечко було обнесене земляним валом, у якому була проїзна дерев'яна вежа. У містечку була соборна церква Святого Миколая Чудотворця. 1656 року Обухівський маєток стає ранговим і тоді ж «пустые местечка Германовка и Обуховка» надалися «на ранг» київському полковнику Антіну Ждановичу.

За гетьманування Івана Виговського, 11 вересня 1659 року, в містечку Германівці було скликано козацьку Чорну раду, на яку прибули два ворогуючі табори — І. Виговського та Івана Сірка з Юрієм Хмельницьким. В результаті суперечок між таборами, Чорна рада перетворилася в міжусобну биятику, в якій загинули полковники-дипломати Прокіп Верещака і Степан Сулима. На цій Чорній раді Виговського було скинуто з гетьманства, що поклало початок тридцятирічній громадянській війні, відомій під назвою Руїна. З громадянської війни Германівка вийшла дуже спустошеною. В описі Київського округу за 28 липня 1686 рік значиться: «селище Деремезна пусте серед степу коло криничок. А від того селища Деремезни вниз р. Красною до Дніпра пусті місця; пусте містечко Германівка, а під тим містечком слобідки: Гусачівка, Григорівка, Козіївка, Красненька, Германівка, а тим містечком Германівкою володів шляхтич Березовський…».

Після Руїни Україна була поділена між Росією та Польщею. На території Обухівського району стояло 32 гербованих верстових стовпи. Германівка стала прикордонною територією. На самому ж кордоні ніколи не було спокійно, бо: селяни Гусачівки, Григорівки, Матяшівки були «поляками», а сусіди з Красного, Долини, Козіївки — «росіянами». У Копачеві, на річці Стугні, один млин був «польським», а поряд другий — «російським»; і сам Копачів знаходився в Польщі, а Копачівська Слобода — в Росії. І так тривало більше ста років.

1724 року Германівка стає центром окремого Германівського староства, посідачами якого були графи Францішек і Каєтан Тарновські. Тут мав свою резиденцію Ян-Яцек Амор Тарновський. Потім староством володів інфляндський каштелян, граф Ян Міра і його вдова Маріанна Мірова. Під час Коліївщини (1768 року) через Германівку проходив повстанський отаман Микита Швачка.

Єдиним відомим нині документальним джерелом, де згадується давній герб містечка, є рукописний гербовник польсько-українського геральдиста кінця ХІХ століття Болеслава Стажинського (Ягеллонська бібліотека в Кракові. - Відділ рукописів. - Документ № 7017 ІІІ. - Арк. 130 зв.): у ньому (імовірно, за печаткою XVIII століття) подається таке зображення герба - на блакитному тлі золоте колесо з вісьмома спицями.

Після Третього поділу Польщі (1796 року) Германівська королівщина відійшла в казну (Російської імперії), а 1812 року її продано колезькому радникові Каєтану Миколайовичу Проскурі (Сущанському). Невдовзі вдова Проскури Тереза поділила Германівський маєстат на 6 маєтків. У 1866 році Германівка стає центром Германівської волості, до якої ввійшли; одне містечко, 4 села, 5 «деревень», 3 хутори і «єврейська колонія». Після скасування кріпосного права (1861 рік) у Германівці почало посилено розвиватись млинарство. Було 6 вітряків та 2 великих водяних млинів. Інтенсивно розвивалося цукроваріння. У 1879 році було збудовано нову муровану Миколаївську церкву. В 1914 році для вивозу цукру до Києва починається будівництво вузькоколійної залізниці до станції Київ-Волинський (Пост-Волинський). Утім, будівництво не завершилося через початок Першої світової війни. Славилась Германівка також своїми ярмарками. У 1909 році тут проводилось 13 ярмарків.

Під час Громадянської війни на території Германівської волості діяли повстанські загони отамана Зеленого, їх підтримували селяни Германівського довкілля. 1923 року Германівка стає центром новоствореного Германівського району. Район проіснував 5 років, і в 1928 році містечко і села цього району увійшли до складу Обухівського району. В 1930 році у Германівці організувалося 3 колгоспи; «Комсомол», «Хлібороб» і «13-річчя Жовтня». Під час Голодомору 1932—1933 років голодною смертю в Германівці померло понад 400 громадян.

Під час Німецько-радянської війни, восени 1943 року, через Германівку пролягла лінія оборони, бої на якій точилися два місяці. В цих боях загинуло 625 радянських воїнів. Їх поховали у селі у трьох братських могилах. З ратного поля не повернулося 258 германівців, серед них — легендарна сестра милосердя Олена Борисівна Ковальчук.

Пам'ятники, пам'ятки, історичні місця

Германівська школа

Германівська картинна галерея

Музей козаччини

Стела в пам'ять євреїв, загиблих під час погрому 28 серпня 1919 р.

Пам'ятник «Колесо часу»

Богодільня, збудована на кошти поміщиків Севрюків із сусіднього села Сущана, відкрита у 1908 р. для «одиноких престарелых дев благородного происхождения» архітектор В. М. Ніколаєв. Нині в цьому приміщенні діє загальноосвітня школа.

Германівська картинна галерея. Приміщення, в якому знаходиться германівська картинна галерея, збудоване в 1902 р.як магазин. Картинна галерея розміщена в одній залі. В ній виставлені роботи художників, життя яких пов'язане з Германівкою, а також художні вироби жителів.

Двохкласне училище, побудоване у 1883 р. архітектором В. М. Ніколаєвим. Нині районна гімназія, на території якої встановлено перший в Україні пам'ятник гетьману Івану Виговському.

Музей козаччини міститься у приміщенні, збудованому у 1904 р., як мануфактурна лавка. Музей козаччини висвітлює історичні та суспільно-політичні процеси розвитку села Германівка в контексті загальної історії України через археологічні та етнографічні старожитності від доби бронзи до сьогодення. Музей поділений на два зали. У першому залі виставлені експонати від доби бронзи до кінця XIX ст., у другому залі — експонати початку XX ст.

Пам'ятник хрест-оберіг Германівки (с. Германівка). Хрест-оберіг встановлено на правому березі р. Красної на висоті 187,5 м над рівнем моря (Ревина гора) біля пам'ятного знаку жертвам яничарського набігу на містечко Германівку 7 квітня 1711 р.

Стела в пам'ять євреїв, загиблих під час погрому 28 серпня 1919 р. Встановлена на Ревиній горі 28 серпня 2012 р.

Пам'ятник «Колесо часу» 1996 р. (с. Германівка). Встановлений на честь 900-ліття Германівки. Скульптор В.Кузнецов.

Поблизу села проходить одне із відгалужень Змієвих валів.

Освіта. Медицина. Торгівля

• У селі діють Германівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, та школа мистецтв. Функціонує сільська бібліотека.
• На території Германівки розташована лікарня.
• Кожної п'ятниці проводиться ярмарок, що розташовується у центрі села.

Відомі люди

• Народився Коваленко Леонід Миколайович (1922–1983) — український літературознавець, літературний критик, кандидат філологічних наук (1954).

• Померла Дніпрова Чайка (*1 листопада 1861 — †13 березня 1927) — українська письменниця та поетеса.

• Народився Мерщій Петро Пилипович (23 січня 1877 — 1930) — депутат IV Державної Думи Російської імперії від Київської губернії.

• Народився Івановський Ігнатій Олександрович — український та російський юрист (державознавець та міжнародник), професор, завідувач кафедри міжнародного права Новоросійського університету у 1884—1896 роках. Був деканом юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету у 1904—1905 та 1918 роках.

• Народився Степаненко Федір Васильович — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014 року.
• Народився Овсієнко Сергій Адамович (1953—2016) — український математик, алгебраїст.
• похований Батурін Олександр Валентинович (1983—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.

Голови Германівської сільради

• Шафаренко Трохим Іванович 1919—1925
• Войтенко Арсеній Дмитрович 1921
• Полегенький Антон Петрович 1925—1930
• Шрамченко Петро Павлович 1932—1934
• Терещенко Андрій Наумович 1935—1941
• Кухаренко Степанида Петрівна 1941—1943
• Кошман Іван Іванович 1946—1948
• Трохименко Василь Павлович 1946
• Джулай Олександр Андрійович 1946
• Пелих Іван Маркович 1948
• Топчій Іван Степанович 1949
• Пелих Олександр Тимофійович 1953
• Шеремет Антон Данилович 1955—1969
• Полегенький Іван Антонович 1969—1977
• Лозенко Валентина Петрівна 1977—1990
• Козлов Іван Панасович 1990—1994
• Шафаренко Анатолій Миколайович 1994—2010
• Йолкіна Людмила Володимирівна 2010

Священики, які служили у Свято-Миколаївській церкві, с. Германівка

• Даміан Делятинський 1726
• Олексій Ковальський 1748—1809
• Григорій Кохановський 1808
• Григорій Скаржиловський 1809—1810
• Єлисей Григорович 1810—1836
• Іаков Мизенецький 1860—1887
• Максиміліан Солуха 1891—1918
• Сергій Солуха 1918—1920
• Гаврило Селезень 1922—1929
• Григорій Цибульський 1929—1941
• Макарій Васильківський 1944—1957
• Микола Бедько 1958—1965
• Ісаак Монь 1989—1992
• Василь Чічак 1992—2000
• Костянтин Мадзяновський 2000—2004
• Димитрій Денис 2004

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

Література

• Домотенко Ю. К., Попович В. С. Обухівщина '96. Адміністративно-історичний довідник. — Обухів, 1996.
• Шафаренко А. М. Германівка від найдавніших часів до сьогодення. — с. Германівка, 2003. — 510 с
• Шафаренко А. М. Релігія та некрополі Германівки: до 350-річчя з дня першої писемної згадки про соборну церкву Миколи Чудотворця. — Обухів: Янузь, 2004. — 160с.
• Шафаренко А. М. Германівка — мій вічний дивокрай. — Обухів, 2008. — 640 с.

Посилання

• Історія Германівки на персональному сайті Сергія Кифоренка
• Репортаж про недобудовану залізницю "Германівка-Київ-Волинський на сторінці каналу К1^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Про село на сайті «Музеї України»
• Hermanówka, miasteczko, powiat kijowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 63. (пол.)