Лошбурська людина: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Landike (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
м додано Категорія:Археологія Люксембургу за допомогою HotCat |
||
Рядок 37: | Рядок 37: | ||
[[Категорія:Доісторична Європа]] |
[[Категорія:Доісторична Європа]] |
||
[[Категорія:Доісторичний Люксембург]] |
[[Категорія:Доісторичний Люксембург]] |
||
[[Категорія:Археологія Люксембургу]] |
Версія за 22:56, 10 вересня 2019
Координати: 49°45′46″ пн. ш. 6°16′44″ сх. д. / 49.762696° пн. ш. 6.278976° сх. д.
Людина Лошбур (також Loschbur man, Löschbur Mann) являє собою скелет гомо сапієнс часів європейського мезоліту, виявлений в 1935 році в Мюллерталь (Mullerthal), в комуні Вальдбілліг, Люксембург.
Історія
Майже повноцінний скелет, був виявлений 7 жовтня 1935 року під скелястим укриттям в Мюллерталі на березі річки Чорний Ернц. Його знайшов археолог-аматор та вчитель школи Ніколя Тілл. [1] Зараз скелет знаходиться в Національному природно-історичному музеї в місті Люксембург. [2]
Життя
Лошбур людина була мисливцем-збирачем, а крем'яні інструменти, використовувані для переслідування і умертвіння видобутку (кабанів і оленів) були знайдені біля його тіла. Він був одним із останніх у своєму роді, незабаром його витіснили нові популяції, скоріше для стада, а не полювання - і з більш блідими шкурами. [3] Відповідно до ДНК-тестів, отриманих у 2014 році, людина Лошбур був чоловіком, [4] мав темну шкіру (з вірогідністю 97%), каштанове (коричниве) або чорне волосся (99%) та ймовірно блакитні очі (53%). На відміну від 90% сучасних європейців, він мав непереносимість лактози. [5] Коли він помер, йому було від 34 до 47 років, мав 1.6м висоти і важив між 58 і 62 кг. [1]
Кремовані останки людини, швидше за все, дорослої жінки, були знайдені неподалік, в ямі, яку вперше розкопали в 30-х роках і пізніше знову розкрили. Кістки ніг відсутні, а рештки грудної клітки недостатньо представлені, а на решті кісток були відбитки, що свідчить про зняття шкіри, мязів, можливо, до кремації, включаючи видалення нижньої щелепи та вискоблювання черепа. [6]
Знайомства
Людина Лошбур жила понад 8000 років тому, що робить скелет найстарішими людськими останками, знайденими в країні. [5] Останки містили Y-ДНК Гаплогрупи I-M423*. [7] ДНК-тестування (два моляри представлені хорошими зразками) вказує на те, що західноєвропейські мисливці-збирачі, такі як і людина Лошбур, "сприяли зародженню всіх європейців, але не для близько-східних Європейців". [8]
ЗМІ, наука
Результати тестування ДНК - 2014 дозволили Люксембурзькому Національного центру Археологічних Досліджень та Національному Музею Історії та Мистецтва, створити 3D реконструкцію людини. [4] L'homme de Loschbour - анімаційний фільм 2012 року, який триває 7 хвилин, автор Нік Гербер. [9] "Redonner vie à l'Homme de Loschbour" була одноденна конференція в Національному природно-історичному музеї, на якій було представлено огляд результатів останніх досліджень. [10]
Дивіться також
Список літератури
- ↑ а б Kieffer, Sophie (17 September 2014). Le "premier Luxembourgeois" a livré plus de secrets que prévu: Le nouveau visage de l'homme de Loschbour. Luxemburger Wort (фр.). Процитовано 28 November 2018.
- ↑ L'Homme du Loschbour, le plus ancien Luxembourgeois, à la base d'un succès scientifique (фр.). Monarchy of Luxembourg. 20 October 2014. Процитовано 28 November 2018.
- ↑ Rutherford, Adam (2018). A Brief History of Everyone Who Ever Lived: The Human Story Retold Through Our Genes. The Experiment. с. 72–74. ISBN 9781615194940.
- ↑ а б L'homme de Loschbour était définitivement un homme! (фр.). RTL Télé Lëtzebuerg. 17 September 2014. Процитовано 28 November 2018.
- ↑ а б L'Homme de Loschbour dans Nature (фр.). National Museum of Natural History (Luxembourg). Процитовано 28 November 2018.
- ↑ Jones, Amy Gray. Cremation and the Use of Fire in Mesolithic Mortuary Practices in North-West Europe. У Cerezo-Román, Jessica; Wessman, Anna; Williams, Howard (ред.). Cremation and the Archaeology of Death. Oxford University Press. ISBN 9780192519092.
- ↑ I-M423*. YFull. Vadim Urasin. 2012.
- ↑ Lazaridis, Iosif та ін. (17 September 2014). Ancient human genomes suggest three ancestral populations for present-day Europeans. Nature. Процитовано 28 November 2018.
- ↑ L'Homme de Loschbour bei Festival nominéiert (фр.). RTL Télé Lëtzebuerg. 3 May 2012. Процитовано 28 November 2018.
- ↑ Conférence: Redonner vie à l'Homme de Loschbour (29/1/2015) (фр.). National Museum of Natural History (Luxembourg). January 2015. Процитовано 28 November 2018.
Зовнішні посилання
- L'homme de Loschbour, 3D анімація Ніка Гербера, 2012