Притирання: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Shkod (обговорення | внесок) вікіфікація |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0 |
||
| Рядок 40: | Рядок 40: | ||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* Mark Irvin, Engis Corporation (February 2011). [http://www.engis.com/pdf/2011ProductionMachiningDiamondLappingandPlateControl.pdf Diamond Lapping and Lapping Plate Control] (Притирання алмазними абразивами) {{ref-en}} |
* Mark Irvin, Engis Corporation (February 2011). [https://web.archive.org/web/20120425061209/http://www.engis.com/pdf/2011ProductionMachiningDiamondLappingandPlateControl.pdf Diamond Lapping and Lapping Plate Control] (Притирання алмазними абразивами) {{ref-en}} |
||
[[Категорія:Механообробка]] |
[[Категорія:Механообробка]] |
||
Версія за 11:26, 27 листопада 2019
Притира́ння — метод чистової абразивної обробки поверхонь деталей шліфувальними порошками чи пастами, за якого обробний інструмент і заготовка одночасно здійснюють відносний рух із швидкостями одного порядку, або в разі нерухомості одного з них інший здійснює складний рух[1].
Характеристика
Притирання забезпечує високу точність (4-5-й квалітети) та мінімальну шорсткість поверхні Ra (0,01…0,04) мкм і може бути ручним чи механізованим. Припуск на притирання становить 0,01…0,02 мм. Перед притиранням деталі піддають попередній обробці (тонкому точінню, фрезеруванню, чистовому шліфуванню, хонінгуванню), котрі забезпечують необхідну точність.
Ручне притирання використовують в інструментальних цехах, в умовах одиничного та дрібносерійного виробництв, а механізоване — при великій кількості виробів.
Притири
Різальним інструментом для притирання є притир[1]. Притири для площин (притиральні плити) — можуть бути як прямокутної, так і круглої форми у вигляді дисків, плит, брусків, кілець чи стрижнів. Прямокутні притири використовують здебільшого при ручному притиранні, а круглі — при притиранні механізованим способом на спеціальних верстатах.
Притири виготовляють із сірого чавуну, бронзи, міді, скла тощо. Перед використанням притир шаржують, тобто наносять на його поверхню притиральну пасту, що перетворює його у різальний інструмент.
Притиральна паста
Для притирання сталі використовують порошки електрокорунду нормального, білого й хромистого, а також монокорунду. Для притирання чавуну і крихких матеріалів використовують карбід кремнію, для обробки твердих сплавів та інших важкообробних матеріалів — порошки карбіду бору, синтетичних алмазів.
До складу притиральної пасти, окрім абразивного порошку, входять олеїнова кислота, стеарин, вазелін тощо. Розмір зерна абразивного порошку безпосередньо впливає на якість обробленої поверхні.
Притиральні верстати
Розрізняють вертикальні притиральні верстати (для обробки зовнішніх і внутрішніх поверхонь) і горизонтальні притиральні верстати (для зовнішніх поверхонь). Горизонтальний притиральний верстат має одну або дві притиральні плити, між якими у сепараторі (деталетримачі) поміщаються деталі, що підлягають обробці. Плити обертаються з різною частотою в одному або у протилежних напрямах, сепаратор здійснює коливальний рух в горизонтальній площині. У результаті складного руху оброблюваних поверхонь деталей відносно притиральних плит забезпечується рівномірна їх обробка, висока точність форми (похибка до 1-3 мкм)[2].
Притиральна плита
Притиральні плити використовуються при ручному притиранні та на верстатах вертикального типу. Притирання проводиться плавними різноспрямованими рухами у площині робочої поверхні плити. Притиральні плити виготовляють з чавуну, твердих сплавів, сталі, міди, бронзи, скла, кераміки, алюмінію, нержавкої сталі, твердих і в'язких порід дерева, композитних матеріалів.
Див. також
Примітки
- ↑ а б ДСТУ 3691-98 Верстати хонінгувальні та притиральні. Терміни та визначення.
- ↑ Lapmaster DSG 1200 Double Side Fine Grinder — YouTube
Джерела
- Копелевич В. Г., Спиридонов І. Г., Буфетов Г. П. Слюсарна справа.- К.: Освіта, 1997.- 206 с. — ISBN 966-04-0068-3
- Макієнко М. І. Загальний курс слюсарної справи. — К.: Вища школа, 1994.-311 с. — ISBN 5-11-004084-2
- Кропивницький М. М. Загальний курс слюсарної справи. — К.: Техніка, 1970.- 344 с.
- Матеріалознавство і слюсарна справа: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П. П. Федірко, В. І. Дуганець, В. О. Кроль, А. М. Оленюк. — Кам'янець-Подільський: Медобори-2006, 2010. — 384 с. — ISBN 978-966-1638-26-5
- Бучинський М.Я., Горик О.В., Чернявський А.М., Яхін С.В. ОСНОВИ ТВОРЕННЯ МАШИН / [За редакцією О.В. Горика, доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України]. – Харків : Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл. ISBN 978-966-2989-39-7
Посилання
- Mark Irvin, Engis Corporation (February 2011). Diamond Lapping and Lapping Plate Control (Притирання алмазними абразивами) (англ.)