Відар: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
орфографія |
м шаблон "Міфічний персонаж" Мітки: Візуальний редактор Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Міфічний персонаж}} |
|||
'''Відар''' ([[Давньоскандинавська мова|давньосканд.]] ''Víðarr'') — в [[Германо-скандинавська міфологія|скандинавській міфології]] бог помсти та мовчанки, син [[Одін]]а та велетки [[Ґрід]]. |
'''Відар''' ([[Давньоскандинавська мова|давньосканд.]] ''Víðarr'') — в [[Германо-скандинавська міфологія|скандинавській міфології]] бог помсти та мовчанки, син [[Одін]]а та велетки [[Ґрід]]. |
||
Версія за 15:08, 28 листопада 2019
Відар | |
---|---|
Батько | Одін[1] |
Мати | Gríðrd[1] |
Брати/сестри | Тор, Мейлі, Брагі, Бальдр, Гьод, Гермод і Валі |
Частина від | скандинавська міфологія |
Медіафайли у Вікісховищі |
Відар (давньосканд. Víðarr) — в скандинавській міфології бог помсти та мовчанки, син Одіна та велетки Ґрід.
В день Рагнарьоку, згідно з пророцтвом віщих норн - богинь долі - величезний вовк Фенрір уб'є Одіна, після чого буде вбитий Відаром. Давні люди вважали Відара втіленням незайманого лісу або невичерпних сил природи. Він позв'язував богів з лісом та природою. Цьому богові вдалося вижити під час Раґнарьоку, а потім керувати оновленим світом. Житло Відара розташовувалося в Ландвіді («далека земля»). Палац, прикрашений зеленими гілками та свіжими квітами, було розташовано в непрохідному лісі, де панували тиша та усамітнення, які він так любив. В давньоскандинавських легендах Відар зображається високим, добре складеним красенем, вдягненим у жовті лати, що носить на поясі меч з широким лезом та взутий в залізний або шкіряний чобіт. Чобіт повинен був захистити його від вовка Фенріра, який, вбивши Одіна, кинеться на нього з широко розкритою пащею, намагаючись його проковтнути. Відар встигне засунути чобіт звірові між зуби, схопить його за верхню та нижню щелепи й розірве пащу вовка навпіл. Так як в міфах згадується лише один чобіт, деякі міфологи ототожнюють Відара зі струменем води, який підійметься аби загасити дике вогнище, символом якого і є жахливий вовк Фенрір. Відар був не лише втіленням невичерпних сил природи, але також символом її воскресіння та оновлення. Сенс вічного закону природи полягає в тому, що замість зів'ялих квітів та листя з'являться молоді паростки, набубнявіють бруньки, розпустяться нові листя та квіти.
В сучасній культурі
Відар є одним з головних героїв роману Кім Вілкінз «Привид острова» (Kim Wilkins, Giants of the Frost, 2004).
Джерела
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Відар |
- Byock, Jesse (Trans.) (2006). The Prose Edda. Penguin Classics. ISBN 0-14-044755-5
- Faulkes, Anthony (Trans.) (1995). Edda. Everyman. ISBN 0-460-87616-3
- Larrington, Carolyne (Trans.) (1999). The Poetic Edda. Oxford World's Classics. ISBN 0-19-283946-2
- Lindow, John (2001). Norse Mythology: A Guide to the Gods, Heroes, Rituals, and Beliefs. Oxford University Press. ISBN 0-19-515382-0
- Orchard, Andy (1997). Dictionary of Norse Myth and Legend. Cassell. ISBN 0-304-34520-2
- Pluskowski, Aleks. «Apocalyptic Monsters: Animal Inspirations for the Iconography of Medieval Northern Devourers» as collected in: Bildhauer, Bettina. Mills, Robert (2004). The Monstrous Middle Ages. University of Toronto Press. ISBN 0-8020-8667-5
- Schapiro, Meyer (1980). Cain's Jaw-Bone that Did the First Murder, Selected Papers, volume 3, Late Antique, Early Christian and Mediaeval Art. Chatto & Windus, London, ISBN 0-7011-2514-4. JSTOR.
Галерея
-
«Відар пронизує Фенріра, утримуючи його щелепи», W. G. Collingwood, 1908 рік.
-
«Відар на коні», Lorenz Frølich, 1895 рік.
-
«Відар вражає Фенріра», Lorenz Frølich, 1895 рік.
-
Деталь з Ґосфортського Хреста.
Це незавершена стаття з германо-скандинавської міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б различные авторы Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский, К. К. Арсеньев, Ф. Ф. Петрушевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1907.