Ахмад аль-Мутамід: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
правопис
Немає опису редагування
Рядок 5: Рядок 5:
| підпис_зображення = Динар аль-Мутаміда
| підпис_зображення = Динар аль-Мутаміда
| ім'я_при_народженні =
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = 842
| місце_народження = Самарра
| дата_смерті = 15.10.892
| місце_смерті = Самарра
| причина_смерті =
| причина_смерті =
| підданство = [[Багдадський халіфат]]
| підданство = [[Багдадський халіфат]]

Версія за 07:32, 20 грудня 2019

Ахмад аль-Мутамід
Динар аль-Мутаміда
Народився 845
Самарра, Салах-ед-Дін, Ірак
Помер 15 жовтня 892
Самарра, Салах-ед-Дін, Ірак
Підданство Багдадський халіфат
Національність араб
Діяльність політик, халіф
Знання мов арабська
Титул Багдадський халіф
Посада Abbasid caliphd
Термін 870—892 роки
Попередник аль-Мухтаді
Наступник аль-Мутадід
Конфесія іслам
Рід Аббасиди
Батько аль-Мутеваккіль
Мати Фіт'ян
Брати, сестри Зубайр аль-Мутазз, Мухаммад аль-Мунтасір, Аль-Муваффак і Al-Mu'ayyadd
У шлюбі з 3 дружини
Діти 1 син

Ахмад аль-Мутамід (*бл. 842 — 15 жовтня 892) — 15-й володар Багдадського халіфату в 870892 роках. Тронне ім'я з арабської мови перекладається як «Залежний від Бога». Повне ім'я — Абу'л-Аббас Ахмад ібн Джафар аль-Мутеваккіль аль-Мутадід Алаллах.

Життєпис

Молоді роки

Походив з династії Аббасидів. Син халіфа аль-Мутеваккіля від арабської наложниці Фіт'ян. Народився близько 842 року в Самаррі. При народженні отримав ім'я Ахмад. У 861 році після загибелі батька та сходження на трон старшого брата аль-Мунтасіра Ахмад вимушений був підписати зречення від прав на трон. У 862 році після загибелі халіфа, разом із братом Зубайром виступив проти стриєчного брата Ахмада аль-Мустаїна, але зазнав поразки. Разом з іншими братами Ахмада запроторено до в'язниці.

У 865 році під час конфлікту тюркських гвардійців з аль-Мустаїном Ахмад здобуває волю, але вже у 866 році новий халіф аль-Мутазз знову кидає Ахмада за ґрати. У 870 році зрештою тюрки Баякбак та Яр'юх, що поваливши чергового володаря аль-Мухтаді, звільнили Ахмада.

Володарювання

У 870 році після повалення халіфа аль-Мухтаді Ахмад стає новим володарем під ім'ям аль-Мутамід. Він на деякий час переїздить до Багдада. До нього приєднався брат Абу Ахмад аль-Муваффак, який фактично став співволодарем держави разом з тюрком Мусою ібн Бугою. Це було пов'язано з тим, що новий халіф на відміну від брата не мав жодного авторитету серед знаті та військовик, а також йому бракувало політичного і адміністративного досвіду.

З самого початку брати намагалися здолати вплив тюркської гвардії. Муса ібн Буга, один з впливових тюрків-емірів, вимушений був зрештою підкоритися халіфу. Після цього аль-Мутамід призначив Багдадським валі (намісником) аль-Муваффака, який став спадкоємцем аль-Мутаміда разом із його сином Джа'фаром. Халіф надав братові широкі повноваження у керуванні державою та призначенні візирів й військовиків, відповідальним за східні провінції, а сина Джа'фара (під наглядом муси ібн Бугі) — за західні. Слідом за цим аль-Мутамід повернувся до Самарри.

870—873 роках практично усю Персію було захоплено Саффаридами на чолі із Якубом ібн Лейсом. Останні спробували здобути також Ірак та Багдад, проте війська халіфа дали ворогові відсіч у битві при Дейра-аль-Акуль 876 року. Втім фактично вся Персія та Сістан відкололися від халіфату: представники Саффаридів лише номінально визнавали зверхність аль-Мутаміда. У 874 році відпав Мавераннахр, де посіла династія Саманідів.

У 876 році Ахмед ібн-Тулун, фактичний правитель Єгипту, закликав халіфа звільнитися від неформальній залежності від брата аль-Муваффака, обіцяючи аль-Мутаміду свою підтримку. Втім аль-Муваффак зумів завадити змові. У 877 році спрямував Мусу ібн Бугу проти ібн Тулуна, але війська халіфа зазнали поразки. Тому вже у 878 році халіф передав Тулунідам управління над Палестиною і Сирією. Незабаром також й Кілікію, окрім тарського емірату.

Водночас хариджит Алі ібн Мухаммед аль-Буркан підняв повстання в Хузістане і Басрі, залучаючи на свій бік негритянські загони, які було звільнено тюрками. Буркан претендував на походження від Алі. Стало відоме як повстання зінджів. Повстанці захопили Ахваз, Басру, весь Хузістан, в результаті чого створено самостійну державу, столицею якого стало поселення Мухтара серед боліт. Халіф неодноразово у 879—880 роках посилав проти Буркана війська, але заколотники їх розбивали. Лише у 883 році аль-Муваффаку за допомогою військової хитрості вдалося подолати занджів. Усіх негрів, які були в Буркана, стратили, а самого ватажка повісили в Багдаді.

У 882 році аль-Мутамід намагався втекти до Ахмада ібн-Тулуна, проте невдало. За наказом брата халіфа було поміщено під фактичний домашній арешт у палаці в Самаррі. У 883 році почалися нові територіальні суперечки з тулунідами, що намагалися захопити Тарс і Хіджаз, проте війська халіфа відбили ці напади. Протягом 885—886 років точилася нова війна з Тулунідами, що завершилася поразкою халіфа, який поступився Тарсом, Хіджазом та Єменом. Також дозволив передавати владу у спадок й карбувати власні монети. Тулуніди лише номінально визнавали халіфа (як релігійного очільника). У 885 році фактично став незалежним Вірменський емірат.

У 890 році відпала Західна Персія, де утворилася держава на чолі із династією Саджидів. Після смерті аль-Муваффак в 891 році спадкоємцем халіфа було оголошено його небожа — Абу Аббас Ахмад аль-Мутадід. Син халіфа поступився правом спадкування стриєчному братові і після смерті аль-Мутаміда (можливо отруєного небожем) у 892 році аль-Мутадід став халіфом.

Родина

  • Джа'фар аль-Муфаввад

Джерела

  • Janine et Dominique Sourdel, Dictionnaire historique de l'islam, Éd. PUF, (ISBN 978-2-13-054536-1)
  • Kennedy, Hugh N. (2001). The Armies of the Caliphs: Military and Society in the Early Islamic State. London and New York: Routledge. ISBN 0-415-25093-5.