Публіцистика: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Shynkar (обговорення | внесок) |
Shynkar (обговорення | внесок) |
||
Рядок 32: | Рядок 32: | ||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* {{ЛЗЕ2|частина=Публіцистика|сторінки=296-297}} |
* {{ЛЗЕ2|частина=Публіцистика|сторінки=296-297}} |
||
* {{ЛЗПЛ2001|частина =Публіцистика і література|сторінки =463}} |
|||
{{Journalism-stub}} |
{{Journalism-stub}} |
||
Версія за 11:30, 1 березня 2020
Публіци́стика (з латини publicum - "громадськість") — напрям літературної і журналістської творчості, який дієво досліджує, узагальнює і трактує з власного погляду важливі суспільно-політичні питання та інші виклики суспільства, з метою впливу на суспільну думку та існуючі політичні інститути, використовуючи при цьому засоби логічного мислення та емоційного впливу[1].
Від суто наукового твору публіцистичний відрізняється наявністю авторської оцінки явищ (подекуди суб'єктивної) та спонуканням до висновків на майбутнє.
Призначення публіцистики
У публіцистики є два основних призначення:
- утворювати громадську думку;
- викликати прагнення зміни або навпаки збереження дійсного суспільного ладу.
Публіцист не просто описує чи поєднує дані, повідомляє про сучасні виклики — він роз'яснює й переконує, обговорює й викриває, закликає до дії, підштовхує до певного рішення. У публіцистичних творах з'єднуються мовно-образні особливості наукового дослідження і ораторського мовлення, невимушена жвавість розмовної говірки і чітка впорядкованість літературної мови.[1]
Важливою властивістю сучасної публіцистики є її науковість. "Сплав" науки і публіцистики виражається в прагненні журналістів всебічно осмислити підняте питання, дати зважену й точну оцінку висвітленому явищу, довести до кожного отримувача свою правоту, переконати його не безпідставними доказами, а цифрами, точними даними, логічними підтвердженнями, посиланнями на першоджерела. Поважне і глибоке дослідження суспільних непорозумінь, викликів свіжість думки і слова, достовірність — ось ознаки, які дозволяють говорити сьогодні про публіцистику як різновид ледь не наукової діяльності.
Напрями публіцистики
До публіцистичних жанрів належать: есе, нарис, замальовка, фейлетон, памфлет, гумореска, байка, пародія, хроніка, портрет.
Див. також
Примітки
- ↑ Феномен публіцистики: проблема дефініційї - Титаренко М., Науковий вісник Львівського університету, 2007
Джерела
- Михайлин І.Л. Основи журналістики, Навчальний посібник. - К: Центр учбової літератури, 2011.
Література
- В. Портников. Політична публіцистика // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.590 ISBN 978-966-611-818-2
- Телевізійна публіцистика: методологія, методи, майстерність / Ю. Г. Шаповал; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2002. — 232 c. — Бібліогр.: 223 назв.
Посилання
- Публіцистика // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 296-297.
- Публіцистика і література // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 463. — 634 с.
Це незавершена стаття про журналістику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |