Роберто Лерічі: відмінності між версіями

Перейти до навігації Перейти до пошуку
нема опису редагування
Немає опису редагування
Немає опису редагування
{{в роботі}}
{{Футболіст
| ім'я = Роберто Лерічі
{{Футбольний тренер кінець}}
}}
'''Роберто Лерічі''' ({{lang-it|Roberto Lerici}}, [[30 квітня]] [[1924]], [[Генуя]] — [[5 березня]] [[2004]], [[Афіни]]) — італійський [[футболіст]], що грав на позиції [[півзахисник]]а., По завершенні ігрової кар'єризгодом — [[Футбольний тренер|тренер]].
 
Виступав, зокрема, за клуб «[[Інтернаціонале]]».
 
== Ігрова кар'єра ==
Народився [[30 квітня]] [[1924]] року в місті [[Ривароло-(дженова)Генуя|РиваролоГенуї]]. Вихованець футбольної школи клубумісцевого «[[Дженоа]]».
 
У дорослому футболі дебютував 1942 року виступами за команду [[Дертона (футбольний клуб)|«Дертона»]], в якій провів один сезон.
 
У повоєнній Італії поновив футбольну кар'єру, з 1945 по 1947 рік грав за «Сарцанезе» і [[Спеція (футбольний клуб)|«Спецію»]], після чого став гравцем [[Піза (футбольний клуб)|«Пізи»]]. У цій команді продемонстрував пристойну результативність, забивши 16 голів у 32 матчах [[Серія B|Серії B]], чим привернув увагу представників тренерського штабу клубу «[[Інтернаціонале]]». Протягом 1948–1950 років перебував у лавах «нераззуррі», проте виходив на поле за цей період лише декілька разів.
Згодом з 1945 по 1948 рік грав у складі команд «Сарцанезе», [[Спеція (футбольний клуб)|«Спеція»]] та [[Піза (футбольний клуб)|«Піза»]].
 
1950 року повернувся до другого італійського дивізіону, де протягом трьох сезонів захищав кольори [[Віченца (футбольний клуб)|«Віченци»]]. Згодом ще протягом двох сезонів грав на тому ж рівні за [[Алессандрія (футбольний клуб)|«Алессандрію»]].
Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «[[Інтернаціонале]]», до складу якого приєднався 1948 року. Відіграв за «нераззуррі» наступні два сезони своєї ігрової кар'єри.
 
ЗавершивЗавершув ігрову кар'єру у команді [[Марсала (футбольний клуб)|«Марсала»]] з четвертого італійського дивізіону, за яку виступав протягом 1955—1957 років.
Протягом 1950—1955 років захищав кольори клубів [[Віченца (футбольний клуб)|«Віченца»]] та [[Алессандрія (футбольний клуб)|«Алессандрія»]].
 
Завершив ігрову кар'єру у команді [[Марсала (футбольний клуб)|«Марсала»]], за яку виступав протягом 1955—1957 років.
 
==Кар'єра тренера==
Протягом останнього сезону ігрової кар'єри був граючим тренером [[Марсала (футбольний клуб)|«Марсали»]], після чого його запросив до своєї команди президент середняка [[Італійська Серія A|Серії A]] [[Віченца (футбольний клуб)|«Ланероссі»]]. На момент приходу на тренерський місток команди з [[Віченца|Віченци]] у 1958 році Лерічі було 33 роки, і він був молодшим за деяких свої гравців, проте зумів завоювати авторитет серед гравців і побудувати гру, яка за результатами [[Італійська Серія A 1960–1961|сезону 1960-1961]] дозволила на той час 37-річному Лерічі стати наймолодшим володарем звання {{не перекладено|тренера року в Італії||it|Seminatore d'oro}}. Працюючи у Віченці сприяв тренерському становленню [[Манліо Скопіно]], який був його асистентом у тренерському штабі команди, 1962 року змінив його на посаді головного тренера «Ланероссі», 1967 року також був названий італійським тренером року, а в [[Італійська Серія A 1969–1970|сезоні 1969/70]] привів скромний [[Кальярі (футбольний клуб)|«Кальярі»]] до перемоги в Серії A.
Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1956 року, очоливши тренерський штаб клубу [[Марсала (футбольний клуб)|«Марсала»]].
 
1957 року став головним тренером команди [[Віченца (футбольний клуб)|«Ланероссі»]], тренував команду з [[Віченца|Віченци]] п'ять років.
 
Згодом протягом 1962–1963 років очолював тренерський штаб клубу «[[Сампдорія]]».
 
1963 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі «[[Наполі]]». Залишив неаполітанську команду 1964 року.
 
Протягом одного року, починаючи з 1964, був головним тренером команди «[[Дженоа]]».
 
1967 року був запрошений керівництвом клубу [[Венеція (футбольний клуб)|«Венеція»]] очолити його команду, з якою пропрацював до 1968 року.
 
Сам же Лерічі після «Ланероссі» працював на чолі тренерський штаб клубу «[[Сампдорія]]», з якого був звільнений після дев'яти стартових турів [[талійська Серія A 1962–1963|сезону 1962/63]]. Згодом був призначений головним тренером «[[Наполі]]», який саме вибув до другого дивізіону і переживав фінансову кризу. На чолі неаполітанської команди пропрацював менше місяця, не зумівши побудувати боєздатний колектив за несприятливої ситуації у клубі.
Протягом тренерської кар'єри також очолював команду [[Ареццо (футбольний клуб)|«Ареццо»]].
 
ОстаннімУ подальшому тренував «[[Дженоа]]», [[Ареццо (футбольний клуб)|«Ареццо»]] і [[Венеція (футбольний клуб)|«Венецію»]], а останнім місцем тренерської роботи був клуб [[Комо (футбольний клуб)|«Комо»]], головним тренером команди якого Роберто Лерічі був протягом частини 1969 року.
 
Помер [[5 березня]] [[2004]] року на 80-му році життя в [[Афіни|Афінах]], рідному місті його дружини.

Навігаційне меню