Магелланові Хмари: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Kiriua (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
Рядок 2: Рядок 2:
'''Магелланові Хмари''' — галактики-супутники [[Чумацький Шлях|Чумацького Шляху]]. Видно неозброєним оком в Південній Півкулі. Обидві Хмари — [[Велика Магелланова Хмара]] та [[Мала Магелланова Хмара]] раніше вважалися [[Неправильні галактики|неправильними галактиками]], але згодом у них виявили залишки спіральної структури. Вони розташовані відносно близько одна від одної й утворюють гравітаційно-пов'язану (подвійну) систему. Обидві Хмари плавають у спільній [[водень|водневій]] оболонці.
'''Магелланові Хмари''' — галактики-супутники [[Чумацький Шлях|Чумацького Шляху]]. Видно неозброєним оком в Південній Півкулі. Обидві Хмари — [[Велика Магелланова Хмара]] та [[Мала Магелланова Хмара]] раніше вважалися [[Неправильні галактики|неправильними галактиками]], але згодом у них виявили залишки спіральної структури. Вони розташовані відносно близько одна від одної й утворюють гравітаційно-пов'язану (подвійну) систему. Обидві Хмари плавають у спільній [[водень|водневій]] оболонці.


Магелланові хмари перебувають на високих [[Галактична система координат|галактичних широтах]], тому світло від них мало поглинається нашою Галактикою, до того ж площина Великокої Магелланової хмари розташована майже перпендикулярно променю зору, тож для видимих поруч об'єктів найчастіше буде правильним стверджування, що вони близькі просторово. Ці особливості Магелланових хмар дозволили вивчати на їх прикладі закономірності розподілу зір і [[Зоряне скупчення|зоряних скупчень]]<ref name="fk"> {{cite book
Магелланові хмари перебувають на високих [[Галактична система координат|галактичних широтах]], тому світло від них мало поглинається нашою Галактикою, до того ж площина Великої Магелланової хмари розташована майже перпендикулярно променю зору, тож для видимих поруч об'єктів найчастіше буде правильним стверджування, що вони близькі просторово. Ці особливості Магелланових хмар дозволили вивчати на їх прикладі закономірності розподілу зір і [[Зоряне скупчення|зоряних скупчень]]<ref name="fk"> {{cite book
| author = Головний редактор Сюняєв Р.А.
| author = Головний редактор Сюняєв Р.А.
| year = 1986
| year = 1986

Версія за 21:43, 27 квітня 2020

Магелланові Хмари — галактики-супутники Чумацького Шляху. Видно неозброєним оком в Південній Півкулі. Обидві Хмари — Велика Магелланова Хмара та Мала Магелланова Хмара раніше вважалися неправильними галактиками, але згодом у них виявили залишки спіральної структури. Вони розташовані відносно близько одна від одної й утворюють гравітаційно-пов'язану (подвійну) систему. Обидві Хмари плавають у спільній водневій оболонці.

Магелланові хмари перебувають на високих галактичних широтах, тому світло від них мало поглинається нашою Галактикою, до того ж площина Великої Магелланової хмари розташована майже перпендикулярно променю зору, тож для видимих поруч об'єктів найчастіше буде правильним стверджування, що вони близькі просторово. Ці особливості Магелланових хмар дозволили вивчати на їх прикладі закономірності розподілу зір і зоряних скупчень[1].

Магелланові хмари мають деякі особливості, що відрізняють їх від Галактики. Наприклад, там виявлено зоряні скупчення з віком 107 — 108 років, тоді як скупчення Галактики зазвичай старші 109 років. Також, швидше за все, у Магелланових хмарах менший вміст важких елементів[1].

Походження назви

Магелланові хмари були відомі мореплавцям південної півкулі й у XV столітті їх називали «Капськими хмарами». Фернандо Магеллан застосовував їх для навігації, як альтернативу Полярної зорі, під час своєї навколосвітньої подорожі в 15191521 роках. Коли після загибелі Магеллана його корабель повернувся до Європи, Антоніо Пігафетта (супутник Магеллана й офіційний літописець подорожі) запропонував назвати Капські Хмари «Хмарами Магеллана» як своєрідне увічнення його пам'яті[2].

Див. також

Виноски

  1. а б Головний редактор Сюняєв Р.А. (1986). Фізика космосу. Маленька енциклопедія (вид. друге). Москва: Радянська енциклопедія. с. 357–360.
  2. П. Ходж. Галактики / ред. Ю. Н. Єфремова. — М : Наука, 1992. — 192 с.