Карбонатити: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м робот додав: sr:Карбонатит |
м Тлумачення посилань: Титан змінено на Титан (хімічний елемент) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Карбонатити''' ({{lang-ru|карбонатиты}}, {{lang-en|carbonatites}}, {{lang-de|Karbonatite}} m pl) – карбонатні або силікатно-карбонатні породи, складені більш ніж на 50% [[кальцит]]ом, [[доломіт]]ом, [[анкерит]]ом і інш. Крім [[карбонат]]ів, можуть бути присутні [[піроксен]], [[амфібол]], [[флоголіт]], [[форстерит]], [[апатит]], [[магнетит]], [[титаніт]], лужний [[польовий шпат]], рідкіснометальні мінерали ([[пірохлор]], [[баделеїт]], [[бастнезит]], [[циркон]] і інш.). У разі їх присутності в значній кількості породу називають [[піроксен]]овим, фло-гопітовим, [[магнетит]]овим, [[апатит]]овим К. Специфічна особливість складу К. – їх часте збагачення рідкісними і розсіяними елементами ([[ніобій|ніобієм]], [[залізо]]м, [[титан]]ом і інш. К. поширені у складі складних кільцевих плутоніч. лужно-ультраосновних комплексів. У кільцевих масивах К. утворюють штоки, кільцеві і конічні дайки, жили, [[штокверк]]и; у вулканічних породах - штоки типу “пробок". К., як правило, найбільш пізні з порід, що складають кільцеві масиви і вулканічні утворення. Виявлені також ефузивні і пірокластичні К., які утворюють автономні лавові потоки, покривала з вулк. попелу і конуси. Вважається, що К. загалом - гетерогенні породи. К. - си-ровина для одержання ряду металів. |
'''Карбонатити''' ({{lang-ru|карбонатиты}}, {{lang-en|carbonatites}}, {{lang-de|Karbonatite}} m pl) – карбонатні або силікатно-карбонатні породи, складені більш ніж на 50% [[кальцит]]ом, [[доломіт]]ом, [[анкерит]]ом і інш. Крім [[карбонат]]ів, можуть бути присутні [[піроксен]], [[амфібол]], [[флоголіт]], [[форстерит]], [[апатит]], [[магнетит]], [[титаніт]], лужний [[польовий шпат]], рідкіснометальні мінерали ([[пірохлор]], [[баделеїт]], [[бастнезит]], [[циркон]] і інш.). У разі їх присутності в значній кількості породу називають [[піроксен]]овим, фло-гопітовим, [[магнетит]]овим, [[апатит]]овим К. Специфічна особливість складу К. – їх часте збагачення рідкісними і розсіяними елементами ([[ніобій|ніобієм]], [[залізо]]м, [[Титан (хімічний елемент)|титан]]ом і інш. К. поширені у складі складних кільцевих плутоніч. лужно-ультраосновних комплексів. У кільцевих масивах К. утворюють штоки, кільцеві і конічні дайки, жили, [[штокверк]]и; у вулканічних породах - штоки типу “пробок". К., як правило, найбільш пізні з порід, що складають кільцеві масиви і вулканічні утворення. Виявлені також ефузивні і пірокластичні К., які утворюють автономні лавові потоки, покривала з вулк. попелу і конуси. Вважається, що К. загалом - гетерогенні породи. К. - си-ровина для одержання ряду металів. |
||
==Див. також== |
==Див. також== |
||
Версія за 12:20, 6 липня 2009
Карбонатити (рос. карбонатиты, англ. carbonatites, нім. Karbonatite m pl) – карбонатні або силікатно-карбонатні породи, складені більш ніж на 50% кальцитом, доломітом, анкеритом і інш. Крім карбонатів, можуть бути присутні піроксен, амфібол, флоголіт, форстерит, апатит, магнетит, титаніт, лужний польовий шпат, рідкіснометальні мінерали (пірохлор, баделеїт, бастнезит, циркон і інш.). У разі їх присутності в значній кількості породу називають піроксеновим, фло-гопітовим, магнетитовим, апатитовим К. Специфічна особливість складу К. – їх часте збагачення рідкісними і розсіяними елементами (ніобієм, залізом, титаном і інш. К. поширені у складі складних кільцевих плутоніч. лужно-ультраосновних комплексів. У кільцевих масивах К. утворюють штоки, кільцеві і конічні дайки, жили, штокверки; у вулканічних породах - штоки типу “пробок". К., як правило, найбільш пізні з порід, що складають кільцеві масиви і вулканічні утворення. Виявлені також ефузивні і пірокластичні К., які утворюють автономні лавові потоки, покривала з вулк. попелу і конуси. Вважається, що К. загалом - гетерогенні породи. К. - си-ровина для одержання ряду металів.
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.