Буцманюк Юліан Лукич

Юліан Буцманюк
Знімок Юліана Буцманюка з анкети Українського громадського комітету в Чехословаччині.
Народження	3 липня 1885(1885-07-03) с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна)
Смерть	30 грудня 1967(1967-12-30) (82 роки) Едмонтон
Країна	Австро-Угорщина→  ЗУНР→ Канада
Приналежність	УСС,  УГА
Освіта	Краківська академія мистецтв
Звання	Поручник (обер-лейтенант)
Війни / битви	Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919
Нагороди
Буцманюк Юліан Лукич у Вікісховищі

Ю. Буцманюк. Б. Хмельницький, І. Вишенський, І. Мазепа, Г. Гулевичівна та інші видатні православні України. Проповідь Івана Вишенського (розпис із монастиря Різдва Христова в Жовкві

Юліан Буцманюк (3 липня 1885, с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна) — 30 грудня 1967, Едмонтон, Канада) — український і канадський художник-монументаліст, учень Модеста Сосенка.

Життєпис

Фрагмент розписів в каплиці церкви Серця Христового.

Народився у с. Сморжів на Львівщині в сім'ї сільського вчителя. Батько помер, коли Юліанові минув 1 рік. Мати з сином переїхала до Львова. Навчався в гімназії, відвідував фахову школу при львівському Промисловому музеї. Невдовзі померла мати Юліана, і він змушений був сам заробляти собі на прожиття. Хлопець оволодів малярською технікою і його запрошував працювати над серйозними замовленнями його вчитель Тадеуш Рибковський. Ця праця стала доброю школою для молодого митця, поклавши початок фаховому становленню Буцманюка як художника-монументаліста.

1906 року познайомився із Модестом Сосенком і разом із ним розпочав працю над стінописом церкви села Конюхи на Бережанщині. У процесі співпраці Модест Сосенко високо оцінив обдарованість маляра-початківця і згодом посприяв його вступу до Краківської академії мистецтв. Разом митці виконали ще кілька робіт, зокрема, у Славську та Рикові.  Всі роботи у галицьких церквах на той час велися під патронатом та наглядом митрополита Андрея Шептицького. Роботи Буцманюка сподобались Митрополитові, вони познайомилися, і митрополит опікувався молодим митцем. За моральною і частково фінансовою підтримкою митрополита Андрея Юліан навчався в одному з найпрестижніших мистецьких закладів Центральної Європи — Краківській академії мистецтв (1908—1914).

Брав участь у реставрації Марійського костелу у Кракові (1912), виконуючи роботи зі стінопису та вітража. Декілька років працював у відомій польській вітражній фірмі Г. Желенського. 

З початком Першої світової війни 1914 року записався у легіон Українських Січових Стрільців, став одним із активних дописувачів Пресової Кватири, фоторепортером, одним із тих, хто відкрив величну сторінку історії Українського Війська початку ХХ століття. У грудні 1914 року вийшли перші світлини Буцманюка, присвячені бойовій славі легіону УСС, а наступного року його фронтові картини об'єднали в серію поштівок. Юліан Буцманюк був головним дизайнером символіки та відзнак легіону. Згодом воював в Українській Галицькій Армії (до 1919 р.). Був декілька разів поранений. Ранги: сотник УСС, отаман Армії УНР. В 1920—1923 роках перебував у таборах для інтернованих в Чехословаччині. Одружився з Іриною Чайківською. У 1922 р. народився син Богдан.

З 1923 до 1927 навчався в Празькій академії мистецтв.

З 1927 року викладав малювання у Львові в товаристві «Рідна школа». Емігрував до Кракова, де впродовж 1941—1944 років працював редактором Українського Видавництва. Далі переїхав до Відня та Мюнхена, а 1950 року — до Канади. Розмалював стіни катедральної церкви Св. Йосафата в Едмонтоні. Брав участь у різних виставках образотворчого мистецтва. Слово мав, зокрема, Президент СКВУ Петро Саварин.

Фрагмент розписів в каплиці церкви Серця Христового.

Творча спадщина

Найбільш відомими творами Юліана Бацманюка є розписи в стилі українського модерну:

• настінні розписи в читальному залі Наукової бібліотеки Львівського Національного університету імені Івана Франка на вул. Драгоманова, 5, виконані в 1904 році разом з Тадеєм Рибковським та Юліаном Макаревичем;
• в церкві отців василіян у Жовкві (тепер Монастир Різдва Христового і церква Серця Христового), виконані у 1910—1911 і 1931—1939 роках,
• в церкві Успіння Божої Матері в селі Славсько на Бойківщині, виконані разом з Модестом Сосенком 1910 року (знищені у травні 2019 року під час ремонтних робіт під керівництвом о. Андрія Петришина) ;
• розписи інтер'єру українського кафедрального собору святого Йосафата в Едмонтоні (1957—1967).

Твори Буцманюка зберігалися у львівському музеї, створеному Андреєм Шептицьким. Проте у 1952 році за наказом радянської влади були спалені на подвір'ї музею разом з тисячею інших творів українських художників.

Сім'я

• Дружина: Ірина Чайківська.
• Син: Богдан (нар. 1922).

Література

• Гах Ірина. Сторінки історії галицького церковного стінопису першої половини ХХ ст. До 130-річчя з дня народження Модеста Сосенка та 120-річчя з дня народження Юліана Буцманюка // Українське мистецтво Львова 1919—1939. — Львів, Галицька брама. № 1-3 (121—123) січень-березень 2005. — С. 19-20.
• Бірюльов Юрій. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005.
• Юліан Буцманюк. Стінопис Жовківської церкви Христа-Чоловіколюбця. Автори-упорядники І. Гах, О. Сидор. — Львів: Місіонер, 2006.
• Петро Саварин. З собою взяли Україну. Від Тернопілля до Альберти. — Київ: КВІЦ, 2007. — 524 с. — ISBN 977-966-8550-62-1

Посилання

• Віктор Заславський. Духовне і національне у жовківській спадщині Юліана Буцманюка.
• Юліан Буцманюк
• Ірина Гах Безворотна втрата з присмаком кохання
• У церкві УГКЦ в Славському знищили усі автентичні розписи початку ХХ століття