Кобринський повіт (Російська імперія): відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
ZxcvU (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
|||
| Рядок 164: | Рядок 164: | ||
[[Категорія:Берестейщина]] |
[[Категорія:Берестейщина]] |
||
[[Категорія:1795 у Європі]] |
[[Категорія:1795 у Європі]] |
||
[[Категорія:Держави і території, засновані 1795]] |
|||
Версія за 12:33, 17 вересня 2020
| Кобринський повіт | ||||
_(1845).png) | ||||
 | ||||
| Губернія | Гродненська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Кобринь | |||
| Створений | 1795 | |||
| Площа | 333 512 (3643.6 км²) (1897) | |||
| Населення | 184 500 осіб (1897) | |||
| Густота | 50.6 осіб / км² | |||
| Попередники | Річ Посполита | |||
| Наступники |
 Кобринський повіт | |||
Кобринський повіт (біл. Кобрынскі павет) — адміністративно-територіальна одиниця Слонімської, Литовської та Гродненської губернії. Адміністративний центр — місто Кобринь. Більшість населення повіту становили українці.
Підпорядкування
- Утворений у 1795 році у складі Слонимської губернії на території, що відійшла до складу Російської імперії після третього поділу Речі Посполитої.
- 1797 року відійшов до Литовської губернії.
- 1801 року передано до складу Гродненської губернії.
- 1920 року відійшов до складу Польщі.
Географія
 | Цей розділ статті ще не написано. |
Населення
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку повіту становила 90,2 %, євреїв — 8 %, поляків — 0,8 %, німців — 0,1 %, татар — 0,01 %[1].
За переписом 1897 року чисельність населення становило 184 453 особи, з них у повітовому місті Кобрині — 10 408 осіб[2]. Розподіл населення за рідною мовою згідно з переписом 1897 року[3]:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 146 789 | 79,6 % |
| єврейська | 25 307 | 13,7 % |
| російська | 5 746 | 3,1 % |
| польська | 4 148 | 2,2 % |
| білоруська | 1 563 | 0,8 % |
| інші | 900 | 0,5 % |
| Разом | 184 453 | 100 % |
Станом на 1913 рік у повіті було 30 волостей[4].
Примітки
- ↑ Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 156. (рос. дореф.)
- ↑ Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии). http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 11 січня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.) - ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Процитовано 11 січня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.) - ↑ рос. дореф. Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. Кіевъ. Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913
Джерела
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| ||||||||||||||