Яків Баш

Яків Баш
Яків Васильович Башмак
Псевдонім	Яков Баш
Народився	8 серпня 1908 Милове
Помер	14 березня 1986 Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Російська імперія  УНР  СРСР
Діяльність
Alma mater	Філологічний факультет Київського університету і ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад	Радянське село і В-во «Український письменник»
Мова творів	українська
Роки активності	1931 — 1986
Членство	Спілка радянських письменників України
Партія	ВКП(б)
Нагороди	почесний громадянин Запоріжжя

|Член КПРС з= |Lib=

Я́ків Баш (літ. псевд. Башмака Якова Васильовича; *8 серпня 1908, Милове) — український радянський письменник.

Член КПРС з 1931.

Народився в с. Миловому на Херсонщині. Був батраком.

З 19 років працював на будівництві Дніпрогесу. У 1937 закінчив Київський університет. В роки німецько-радянської війни був учасником партизанського руху.

Перше оповідання «Криця» надруковано в журн. «Огонек» (1931). Збірка нарисів і оповідань «Доба горить» (1933), «Дні наступу» (1936), повість «Сила» (1934), роман «На берегах Славутича» (1940), який після переробки має назву «Гарячі почуття» (1947), драма «Дніпрові зорі» (1953) присвячені будівникам Дніпрогесу. Роман Б. «Професор Буйко» (1949) про Героя Радянського Союзу проф. П. М. Буйка.

Твори

• Вибране. К., 1948;
• Гарячі почуття. Професор Буйко. К., 1955;
• Твори. К., 1959.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Дяченко О. Яків Баш. В кн.: Українські радянські письменники, в. 2. К., 1957