Саломе Зурабішвілі: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
м стиль |
Fry1989 (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
| герб = |
| герб = |
||
| титул = 5-й [[Президент Грузії]] |
| титул = 5-й [[Президент Грузії]] |
||
| прапор = Standard of the President of Georgia.svg |
| прапор = Standard of the President of Georgia (post 2020).svg |
||
| прапор2 = Greater coat of arms of Georgia.svg |
| прапор2 = Greater coat of arms of Georgia.svg |
||
| періодпочаток = [[16 грудня]] [[2018]] року |
| періодпочаток = [[16 грудня]] [[2018]] року |
||
| періодкінець = |
| періодкінець = |
||
Версія за 20:49, 29 вересня 2020
| Саломе Зурабішвілі груз. სალომე ზურაბიშვილი | ||||
 | ||||
| ||||
|---|---|---|---|---|
| з 16 грудня 2018 року | ||||
| Попередник: | Георгій Маргвелашвілі | |||
| ||||
| 20 березня 2004 — 19 жовтня 2005 року | ||||
| Прем'єр-міністр: | Зураб Жванія Зураб Ногаїделі | |||
| Президент: | Міхеіл Саакашвілі | |||
| Попередник: | Тедо Джапарідзе | |||
| Спадкоємець: | Гела Бежуашвілі | |||
| ||||
| 11 листопада 2010 — 10 жовтня 2013 року | ||||
| ||||
| 30 жовтня 2016 — 16 грудня 2018 року | ||||
| Ім'я при народженні: | фр. Salomé Nino Zourabichvili[1] | |||
| Народження: |
18 березня 1952[2][3] (72 роки) Париж | |||
| Національність: | грузинка | |||
| Країна: |
 Франція Грузія | |||
| Релігія: | Грузинська православна церква | |||
| Освіта: | Інститут політичних досліджень, Колумбійський університет і Школа міжнародних відносин Колумбійського університетуd | |||
| Партія: |
Шлях Грузії (2006—2011) Незалежний політик (2011 — донині) | |||
| Батько: | Леван Зурабішвілі | |||
| Мати: | Зейнаб Кедія | |||
| Шлюб: |
Ніколоз Ґорестані (1981 — 1992) Жанрі Кашія (1993 — пом. 2012) | |||
| Діти: |
Кетеван Теймураз | |||
| Автограф: | 
| |||
| Нагороди: |       | |||
|
| ||||
Саломе́ Зурабішві́лі (груз. სალომე ზურაბიშვილი, фр. Salomé Zourabichvili; нар. 18 березня 1952 року) — грузинський державний діяч, французький і грузинський дипломат, чинний Президент Грузії з 16 грудня 2018 року. Перша в історії країни жінка-президент, обраний/ -на всенародним голосуванням.
Лідер партії «Шлях Грузії». Раніше — голова «Громадського руху Саломе Зурабішвілі» (2005—2006), міністр закордонних справ Грузії (2004 —2006), надзвичайний і повноважний посол Франції в Грузії, глава Генерального секретаріату національної оборони Франції з міжнародних питань і стратегії (2001 — 2003). Тривалий час працювала в МЗС Франції. Має грузинське громадянство.
Життєпис
Народилася 18 березня 1952 року в Парижі у сім'ї грузинських політичних емігрантів Левана Зурабішвілі (1906—1975) та Зейнабі Кедії, які залишили Грузію в 1921 році. Дід по батькові — Іван Іванович Зурабішвілі — входив в уряд незалежної Грузії у 1918 та 1921 роках.
У 1972 закінчила Паризький інститут політичних досліджень та у 1973 році Колумбійський університет в США.
Володіє грузинською, французькою, російською, англійською, німецькою, італійською мовами.
Дипломатична кар'єра
У 1974 році Саломе Зурабішвілі розпочала свою дипломатичну кар'єру в міністерстві європейських і закордонних справ Франції.
З 1974 по 1977 — 3-й секретар Посольства Франції в Італії.
З 1977 по 1980 — 2-й секретар постійної місії Франції в ООН.
З 1980 по 1984 — співробітник центру аналізу і прогнозування центрального апарату МЗС Франції.
З 1984 по 1988 — 1-й секретар посольства Франції в США.
З 1989 по 1992 — 2-й секретар посольства Франції в Чаді.
З 1992 по 1993 — 1-й секретар постійної місії Франції в НАТО.
З 1993 по 1996 — заступник французького постійного представника у Європейському Союзі.
З 1996 по 1997 — технічний радник кабінету МЗС Франції.
З 1997 по 1998 — інспектор МЗС Франції.
З 1998 по 2001 — співробітник Управління МЗС Франції з питань стратегії, безпеки і роззброєння.
З 2001 по 2003 — очолила Генеральний секретаріат національної оборони Франції з міжнародних питань і стратегії.
З 2003 по 2004 — Надзвичайний і Повноважний Посол Франції в Тбілісі (Грузія).
Політична кар'єра
Саломе Зурабішвілі з 20 березня 2004 року до 19 жовтня 2005 року була міністром закордонних справ Грузії. Зурабішвілі стала першою жінкою, яка очолила міністерство закордонних справ Грузії[4]. Це рішення Саакашвілі обговорив з французьким президентом Жаком Шираком, заявивши після цього, що «дипломата такого класу у Грузії ніколи не було».
Одним зі своїх головних успіхів на посту міністра закордонних справ Зурабішвілі вважала прийняття рішення про виведення з країни російських військових баз. В одному зі своїх виступів вона навіть заявила, що вважає це історичним досягненням.
20 жовтня 2005 була знята з міністерської посади. Зняттю передував різкий виступ Зурабішвілі в ефірі телеканалу «Руставі-2». Вона звинуватила партію «Єдиний національний рух» і особисто спікера Ніно Бурджанадзе в прагненні встановити в країні «кланову диктатуру». На думку спостерігачів, конфлікт між Зурабішвілі і Бурджанадзе був викликаний тим, що глава МЗС намагалася підпорядкувати собі всю роботу послів, які часто діяли керуючись вказівками парламенту.
Шлях Грузії
З 2005 року Зурабішвілі пішла в опозицію до Міхєїла Саакашвілі. У 2005 році створила та очолила опозиційний «Громадський рух Саломе Зурабішвілі», з березня 2006 року — політичну партію «Шлях Грузії». Так Саломе Зурабішвілі заявила, що у російсько-грузинській війні 2008 року першою почала не Росія, а саме Грузія, а це важливий індикатор для грузинського суспільства, як для українців питання «Чий Крим?»[5]. Розповідаючи про програму партії, Зурабішвілі пропонувала орієнтуватися на «реальну і ефективну демократію», а також на «грузинські цінності, виправдані історією». Основним зовнішньополітичним партнером Грузії екс-міністр назвала США.
В листопаді 2010 — заявила про відхід від грузинської політики. За її словами, вона прийняла це рішення, переконавшись, що в Грузії немає демократії, і опозиція не може працювати в країні. Повідомлялося, що Зурабішвілі очолить комісію Ради безпеки ООН з питання санкцій проти Ірану.
Перемога на президентських виборах 2018 року
28 листопада 2018 року як незалежний кандидат, при підтримці правлячої «Грузинської мрії», на виборах обрана президентом Грузії. Зурабішвілі здобула перемогу в другому турі з результатом 59,56%. [6]
Інавгурація обраного президента, згідно з Конституцією Грузії, відбулася 16 грудня 2018 року.
Особисте життя
У шлюбі із першим чоловіком Ніколозом Ґорестані народилося двоє дітей: дочка Кетеван і син Теймураз. Вдруге Саломе Зурабішвілі була одружена з радянським дисидентом та журналістом Жанрі Кашією (нар. 1939 — пом. 2012), який отримав політичний притулок у Франції, а згодом продовжив кар'єру журналіста в незалежній Грузії.
Геллен Каррер-д'Анкосс [en] (уроджена Зурабішвілі), двоюрідна сестра, є постійною секретаркою Французької академії наук.
Іван Зурабішвілі, дідусь по батьку, входив в уряд незалежної Грузії у 1918 та в 1921 роках. Ніко Николадзе, прадідусь, був засновником морського порту в Поті та ініціатором будівництва грузинської залізниці. Обидва вони були соратниками письменника та громадського діяча, «батька грузинської нації» Іллі Чавчавадзе.
Має подвійне громадянство — французьке і грузинське.
Нагороди
Доробок
- Salomé Zourabichvili (2006) Une femme pour deux pays. Grasset, ISBN 2-246-69561-9
- Salomé Zourabichvili (2007) « fermer Yalta», Cahiers de Chaillot, Institut de sécurité de l'Union européenne
- Salomé Zourabichvili(2008). Les cicatrices des Nations: L'Europe malade de ses frontières. Bourin, ISBN 978-2-84941-075-2
- Salomé Zourabichvili (2009) « la tragédie géorgienne» . Grasset
- Salomé Zourabichvili (2011) « l'exigence démocratique» Bourin éditeur
Примітки
- ↑ https://www.legifrance.gouv.fr/affichTexte.do?cidTexte=JORFTEXT000000419116
- ↑ Roglo — 1997. — 9000000 екз.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Henry Foy (25 October 2018), Frenchwoman frontrunner to become Georgia's next president Financial Times.
- ↑ Шанс для партії Саакашвілі: президентські вибори у Грузії пішли не за сценарієм влади «Європейська правда»
- ↑ Саломе Зурабішвілі – новий президент Грузії: що про неї відомо. 24 Канал. Процитовано 4 січня 2019.
Посилання
|
| ||||||||
.svg){kind=small}
| |||||
- Народились 18 березня
- Народились 1952
- Уродженці Парижа
- Випускники Інституту політичних досліджень
- Випускники Колумбійського університету
- Кавалери ордена «За заслуги» (Франція)
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена «За заслуги перед Польщею»
- Кавалери Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
- Чинні керівники держав
- Дипломати Франції
- Дипломати Грузії
- Посли Франції в Грузії
- Міністри закордонних справ Грузії
- Президенти Грузії
- Жінки — глави держав