Кривенький Степан Федорович

Кривенький Степан Федорович
Народився	6 квітня 1941(1941-04-06) Вільхівка, Горохівський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Помер	15 вересня 1992(1992-09-15) (51 рік) Вільхівка, Горохівський район, Волинська область, Україна
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	поет, композитор
Мова творів	українська
Нагороди

|Ukrcenter= |Примітки=

Кривенький Степан Федорович (* 6 квітня 1941 с. Вільхівка Горохівського району (Луцький район) Волинської обл.   — † 1992)   — поет, самодіяльний композитор. Заслужений працівник культури України. Почесний громадянин Волині.

Біографія

Кривенький Степан Федорович народився в селі Вільхівка Горохівського району (нині Луцький район) в простій селянській сім’ї. Сім’я Кривеньких були добрими господарями. Вони дбайливо ставились до сільської хліборобської праці, а також берегли українські традиції, звичаї та обряди.

В Євдокії Улянівни і Федора Мироновича Кривеньких було двоє дітей, старший син Євген і менший Степан. Старший вдачею був схожий на батька, а менший був ніжним, люблячим, як мама, надіявся на добро і описував все мальовниче і чисте, що оточувало його.

Кривенькі не бідували. Всім знаходилася робота у домашньому господарстві. Малий Степан теж допомагав батькам по господарству і за тією сільською роботою щось тихенько-тихенько виспівував. Родина Кривеньких була співоча. До Кривеньких часто приїздили родичі та друзі, де у веселому колі пісенних гостей звучали українські народні пісні. Ще з дитинства дітям подобалось слухати пісні, а особливо їх полюбляв Степан. Степан любив слухати мамину пісню, та ніжна мамина пісня ще з раннього дитинства сформувала у хлопчика на несвідомому рівні глибоке коріння, яке у майбутньому зійшло великим хистом до його власного мелодійного поетичного слова.

Талант до музичних інструментів у Степана Кривенького відкрився з поверненням батька із фронту. Федір Миронович додому приніс німецьку трофейну гармошку. Малий радів, не тільки поверненню батька з війни, а й музичному інструменту. Вже тоді судилась малому Степану стати не просто поетом, а й музикантом. Малий Степан не наважувався брати до рук гармошку при рідних. Коли нікого не було вдома він починав щось вигравати. Згодом батьки почули, що син гарно грає, прийняли рішення віддати хлопця до музичної школи, саме тоді йому купили новенького баяна. Пізніше музичну школу закінчив із відзнакою. Після закінчення середньої школи вступив до Луцького культосвітнього училища.

Свій трудовий та творчий старт Степану Кривенькому судилося взяти у рідній Вільхівці. Тоді Степан Федорович працював (з 1958 по 1992 рр.) художнім керівником у клубі, сільська молодь почала збиралась біля нього для того, щоб провести весело своє дозвілля. Цікаві, творчі, активні й дзвінкоголосі особистості Вільхівки збиралися, щоб поспівати пісень. Колишня сільська молодь цікавилася різними пісенними постановками, відомими та не дуже, і, щоразу збираючись на своєрідні співанки, у них красиво виходило. Серед тієї молоді завжди був молодий агроном Володимир Андрійович Жигун, який під час навчання у Київській сільськогосподарській академії співав у студентському хорі і не раз вів розмови про створення у Вільхівці хору. Успішно проходили багаторазові співанки, і… згодом Володимира Андрійовича обирають головою колгоспу.І так мрія збулася, два любителі української пісні Жигун і Кривенький згуртували людей у хор. Учасниками переважно були працівники тодішнього колгоспу, працівники культури, вчителі та учні школи, а також завзяту участь у художній самодіяльності брав і голова колгоспу Володимир Андрійович з дружиною Надією Григорівною. Сільський хор почали називати «Хлібодаром».

Працював Степан Кривенький також у Горохівському районному будинку культури, керував хором. Минали роки, Степан Федорович навчився грати на бандурі, гітарі, скрипці й трубі, фортепіано і цимбалах, сопілці й саксофоні, тобто на всіх клавішних, духових і струнно-смичкових інструментах. Кривенький створив чудові хори при Горохівській районній лікарні, райспоживспілці, у місцевому райвідділі внутрішніх справ.

З його майбутньою дружиною теж познайомився завдячуючи саме музиці. На районному семінарі у с. Гектари вперше побачив Марію Климівну Залевську, яка працювала завідувачкою Будинку культури. Марія разом зі своїми аматорами готувала тематичний захід на якому акомпанувати довелася Степану Федоровичу. З того часу між двома шанувальниками музичного мистецтва зав’язалась прихильна дружба. Згодом одружились. У 1969 році у молодої сім’ї Кривеньких народилась донечка Леся.

Згодом у роботі над репертуаром з’явилися твори Степана Кривенького. Скромний, простий у спілкуванні Степан Федорович горнувся до людей своїми поетичними творами, а вони до нього, бо пізнавали в ньому щиру людину, щедрого на добро побратима.

У 1974 році хору «Хлібодар» присвоєно почесне звання «народний самодіяльний».

14 листопада 1989 р. композитору присвоєно звання «Заслужений працівник культури УРСР». Хлібодарівці розповідають, що Степан Федорович безмежно радів, коли отримав таке високе звання.

Петро Гоць зі Степаном Федоровичем творчо співпрацювали. Слова П.Гоця «Молюсь до тебе, краю мій», Степан Кривенький поклав на музику. Блискавично протікали дні для пісняра. Щоденно проводячи свій час у творчій праці, поет не задумувався, щоб упорядкувати свої записи, щоб його поетичні рядки об’єдналися в одній збірці.

15 вересня 1992 року обірвалося його життя, прожив Степан Федорович 51 рік.

Хор «Хлібодар» продовжує берегти та відновлювати все, що досягнув разом зі своїм творчим керівником Степаном Кривеньким. З 2000 року хор творчо співпрацює з Володимиром Миколайовичем Онищуком.

У 2001 році на Волині встановлено обласну мистецьку премію імені Степана Кривенького, яка щороку вручається кращим вокально-хоровим колективам, композиторам, аматорам за значний внесок у розвиток аматорського мистецтва. «Хлібодар» першим був удостоєний цієї премії.

У 2007 році Степану Федоровичу Кривенькому присвоєно (посмертно) звання Почесний громадянин Волині.

З нагоди 80-річчя від дня народження Степана Федоровича Горохівщина оголосила 2021 рік Роком славетного піснедара.

Творча спадщина вільхівського самородка — понад три десятки чудових пісень. Усі вони увійшли до збірника «Волинь моя», що його впорядкувала у 1999 році дружина Марія Климівна з допомогою викладачів Горохівської музичної школи П. Старушика і М. Остапчука. У невеликій книжечці, проілюстрованій фотознімками, вміщено й текст пісні «Волинь моя», а також «Пісня про Горохів», яка стала своєрідним гімном Горохова. Степан Федорович Кривенький ще встиг написати в перші роки незалежності України пісні: «А солов'ї співають про Вкраїну», «Чого ти хочеш, Україно?». Пісня «Волинь моя» зараз звучить скрізь на весіллях і на різних родинних святкуваннях, спортивних змаганнях, корпоративних заходах і не тільки на Волині, а й далеко за межами нашої держави. Мотиви «Волинь моя» звучать в Америці, Канаді, Італії, Польщі, Китаї та Японії та в інших країнах, де живуть наші земляки. Славу та народне визнання для композитора принесла саме вона. Вона – гімн, музична візитівка нашої Волині. Свій новий день Волинь починає позивними цієї пісні.

Ідучи від нас назавжди, залишив нам те, що робить людей багатими душею і щедрими серцем. Цей скарб нетлінний. Ім'я йому — Пісня.

Він — автор пісні «Волинь моя», що стала гімном волинського краю. Текст пісні:

Поліський краю дорогий,

Мені ти був колискою.

Озер блакить і синь лісів

Для мене стали піснею.

Приспів:

Волинь моя,

Краса моя,

Земля моя сонячна.

Шумлять, колишуться хліба,

Як хвиля в морі грається.

Моя заквітчана земля

До сонця усміхається.

Приспів.

Де ще знайти таку красу,

Як в казці намальовану,

Як нерозплетену косу

До серця причаровану?

Приспів.

Вшанування пам'яті

15 травня 2011 році с. Вільхівка відбувся урочистий мітинг, присвячений 70-річчю від дня народження Степана Кривенького. Дочка композитора Леся Влашинець, яка разом зі своїм сином, внуком композитора Михайлом, відкрили меморіальну пам’ятну дошку своєму батькові та дідусеві, яку встановили на Будинку культури. Після освячення дошки, яке здійснив настоятель місцевого Хресто-Воздвиженського храму УПЦ КП отець Василь Луньо, відбувся мітинг. Виступили на ньому голова райдержадміністрації Жанна Савчук, начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Діна Колесник. Спогадами про композитора поділилися учасники хору «Хлібодар» та заслужений журналіст України Святослав Пирожко, котрий у роки творчого розквіту Степана Кривенького працював редактором Горохівської районної газети.

1 червня 2013 року вступило в силу рішення міської ради Луцька про перейменування вулиці Фрунзе на вулицю Степана Кривенького

2018 року у селі Лобачівка в НД «Просвіта» відбулася прем’єра вистави «Балада про Степана», авторський задум народного артиста України, режисера місцевого народного самодіяльного театру Петра Панчука.

15 вересня 2019 року у РНД «Просвіта» м. Горохова відбувся фестиваль-конкурс вокально-хорового мистецтва «Волинь моя, краса моя» присвячений пам’яті Степана Кривенького.

2021 рік оголошено Роком Степана Кривенького на Горохівщині.

Нагороди та відзнаки

• Заслужений працівник культури України.
• Почесний громадянин Волині (2007, посмертно).

Твори

• Степан Кривенький. Волинь моя. (Пісні для народного хору, вокального ансамблю та солоспіву). Упорядник Кривенька М. К. — Надстиря, Луцьк, 1999. Тир. 1000 екз. ISBN 966-517-169-0.

Про Степана Кривенького

• Влашинець Л. «Заповів ти Волині себе, тож душа твоя тут спочиває...» // Л. Влашинець // Волинь. – 2019. – 19 вересня. – С. 13.
• Влашинець Л. «Батьку, могли б заспівати сьогодні ми двоє…» // Л. Влашинець // Волинь. – 2021. – 1 квітня. – С. 3.
• Влашинець Л. Автор пісні «Волинь моя» в одеському санаторії зібрав з відпочивальників співочий колектив і гастролював по Чорному узбережжю. / Л. Влашинець // Цікава газета на вихідні. № 13. – 2021.- 1 квітня. – С. 11.
• Влашинець Л. Вісімдесята весна Степана Кривенького. Татова. / Л. Влашинець // Горохів. вісник. № 13 – 2021. – 1 квітня. – С. 3.
• Влашинець Л. Дякую людям за пам’ять про батька // Волинь- нова. – 2018. – 12 черв. - № 9. – С. 18.
• Влашинець Л. Петро Панчук про Степана Кривенького: Не міг стримати сліз, бо уявляв його особистістю неземною". Газ. Волинь, 30 серпня 2018 р., с. 1, 6.
• Влашинець Л. Пісню «Волинь моя» Людмила Ващук співала в «Хлібодарі» ще школяркою / Л. Влашинець // Горохів. вісник. № 15 – 2021. – 15 квітня. – С. 7.
• Влашинець Л. Фестиваль пам’яті Степана Кривенького знову відбувся на Рівненщині / Л. Влашинець // Горохів. вісник. – 2011. – 2 лип. – С. 6.
• Влашинець Л. Якби ти жив, тату… / Л. Влашинець // Телерадіогазета. – 2011. – 6 квіт. – С. 1, 16–17.
• Влашинець Леся, донька Степана Кривенького. Нехай співає "Хлібодар"! Газ. "Волинь-нова", 14 травня 2016 р., с. 6.
• Влашинець Леся. І розквітла знову його "вісімнадцята весна". Газ. "Волинь", 12 вере* сня 2019 р., с. 16.
• Вулицю Лазо перейменують на вулицю Гонгадзе // Волинь- нова. – 2012. – 17 лист. – С. 6.
• Гоць П. Гостини у Степана Кривенького // Горохівський вісник. – 1998 . – 12 вересня.
• Гуменюк Н. «Волинь моя» // Віче. – 1999. – 15 липня. Презентація. Збірка пісень Степана Кривенького у ВДОУНБ ім. Олени Пчілки.
• Гуменюк Н. «Душа моя до нього повернулась…». Газ. Віче, 24 листопада 2005 р., с. 9.
• Дідик О. Батько гімну "Волинь моя": "Не хочу гніву я і крові, Не хочу сліз свого Дніпра...". Газ. "Волинь-нова", 14 травня 2016 р., с. 6.
• Дідик О. Доля піснедара – наче яскрава зоря / О. Дідик // Горохів. вісник. – 2011. – 21 трав. – С. 3.
• Дідик О. Його пісні співає увесь світ / О. Дідик // Вісник К. – 2016. 28 липня .- С. 3.
• Дідик О. І пісне дар – ювіляр у скульптурній позолоті, і новий храм у риштуванні / О. Дідик // Горохівський вісник – 2016 . – 9 квітня . – С.1, 2.
• Дідик О. Пісні Степана Кривенького линуть по світу, народ називає їх своїми й прирівнює до молитви / О. Дідик // Горохів. вісник. 14 – 2021. – 8 квітня. – С. 8.
• Мандзюк Ф. Недоспівана пісня Степана Кривенького — композитора і поета, який створив гімн Волині. Газ. ? 2001 р.
• Новосад Р. Горохівський Піснедар / Р. Новосад // День: №170-171; 2018 - 21-22 вересня. С.12.
• Філюк Р. Творець гімну Волині / Р. Філюк // Волинь-нова. – 2011– 9 квіт. – С. 9.
  
  
  

Джерела

• Творець гімну Волині
• Горохів
• Новосад Р. Горохівський Піснедар