Петропавловськ

Петропавловськ каз. Петропавл|веб-сторінка=
coat of arms of Petropavlovskd
Основні дані
54°53′ пн. ш. 69°10′ сх. д.
Країна	Казахстан
Регіон	Північно-Казахстанська область
Столиця для	Північноказахстанська область, Petropavlovsk Okrugd і Петропавлівський повітd
Засновано	1752
Площа	221 600 000 квадратний метр
Населення	203,4 тис.
Висота НРМ	137 ± 1 м
Міста-побратими	Омськ (12 червня 2003)
Телефонний код	7 7152
Часовий пояс	UTC+6
Номери автомобілів	15
GeoNames	1520172
OSM	↑215760 ·R (Північноказахстанська область)
Поштові індекси	150001 - 150013
Міська влада
Мер міста	Володимир Нікандров
Вебсайт	sko.kz
Мапа
Петропавловськ у Вікісховищі

Петропавловск (каз. Петропавл) — місто в північному Казахстані, біля кордону з Росією, в 278 км. на захід від Омська. Населення 203,4 тис. осіб (1999). Місто було засноване в 1752 як російська фортеця, розширююча російський вплив на кочових казахських територіях. Петропавловськ був важливим центром торгівлі шовком і килимами до Жовтневої революції 1917.

Історія міста

Петропавловськ розташований в південно-західній частині Західно-Сибірської низовини, на правому березі р. Ішим, він виник в 1752 р. як військова фортеця Ново-Ішимської оборонної лінії Російської держави на півдні Сибіру.

У 1740 рр. царський уряд схвалив проект створення нової лінії військових зміцнень, на південь від колишньої Ішимської лінії, довжиною 558 км. — від урочища Зверінна Голова (на р. Тобол) до Омської фортеці (на р. Іртиш).

[28 лютого Сенат, обговоривши зовнішньополітичне становище, що склалася на Західно-Сибірських кордонах у зв'язку із спустошливими набігами джунгар на кочових казахів, визнав необхідним терміново почати будівництво Ново-Ішимської оборонної лінії, відомої пізніше під назвою Горькой.

У червні 1752 р. до урочища на р. Ішим рушила експедиція, що складалася з драгун Луцького полку, піших солдатів Нотебурзького полку і батальйону Вологодського драгунського полку. Майже 2 тисячі людей. Біля невеликого бору, розташованого проти заплавного оз. Бабашево, драгуни переправилися на правий берег Ішима. Два круті яри, що обмежували будівельний майданчик, виходили до Ішима і разом з урвистим берегом широкої (до 47 м) річки створювали природну перешкоду ворогові. Експедиції належало в короткий термін побудувати велике зміцнення святого Петра і два малих — фортеці Полуденну і Лебяж'ю, а між ними 8 редутів. Враховуючи швидке настання холодів, вирішили зміцнення будувати дерев'яні.

Фортеця на Ішимі мала форму правильного шестикутника площею біля 2-х гектарів. По кутах його на рівній відстані розташовувалися бастіони, сполучені між собою крутинами. Загальна довжина фортечної огорожі складала більше 1,3 км. У бастіонах розміщувалися гармати, усередині фортеці — казарми, стайні, офіцерські будинки, гарнізонна церква, пороховий льох і ін. приміщення. Важкі роботи виснажували солдатів і козаків, також погане харчування і ранні холоди. Люди хворіли, багато хто вмирав, почастішали втечі. Казахське населення відносилося до будівництва позитивно, прагнучи встановити дружні взаємини з росіянами.

На початку жовтня випав сніг і роботи були зупинені. У зміцненні залишилися окрім офіцерів 50 драгун і 40 солдатів. У важких зимових умовах невеликий гарнізон забезпечував постійне спостереження за степом, стежив, чи не подаються сигнали лиха з довколишніх редутів. Сухарі і коржики та квас були основною їжею драгун і солдат. З Росією фортецю зв'язував ланцюжок поштових станцій. Весной 1753 р. будівництво поновилося.

Необхідність в хлібі і фуражі сприяла заселенню селянами земель довкола фортеці. Солдати і драгуни теж мали право будувати власні будинки поза фортецею. Найзручнішим місцем для цього було Підгір'я. Поступово тут, тіснившись до річки, зростали вулиці. В цілях безпеки передмістя було обнесене огорожею. В'їзд і виїзд з нього охоронявся спеціальними караулами. У 1759 р. у фортеці відкрилася перша школа для солдатських дітей.

Як і інші укріплені пункти в Сибіру, фортеця св. Петра і Павла посилювалася у військовому відношенні: збільшувався гарнізон, дерев'яні стіни і бастіони замінювали земляними. Перебудовані казарми, споруджений «посольний будинок» для прийому представників Коканду. По вказівці Сенату для робіт використовувалися колодники, засланці до Сибіру на каторгу (до 100—300). У 1772 р. при фортеці були вже два передмістя: нагірна частина і підгір'я. Зростав купецькийпрошарок, оскільки фортеця ставала великим політичним і економічним центром Пріішим'я. Тут сходилися торгівельні шляхи з Росії і Середньої Азії.

Мечеть у Петропавловську

Для зв'язку мешканців з лівобережжям Ішима в 1781 р. на місці поромної переправи був побудований міст. У 1784 р. почалося будівництво мечеті.

У XIX столітті, зберігаючи своє військово-стратегічне значення, місто перетворилося на центр торговельно-економічних зв'язків і духовних контактів казахського і російського народу. Під час війни з Наполеоном городяни і селяни двічі відправляли рекрутів і добровільно пожертвували на захист Вітчизни близько 30 тис. крб.

1815 р. побудована Покровська церков.

Герб повітового міста Петропавловська (Тобольської губернії) затверджений 7 вересня 1842 роки (законом № 16351): У верхній половині щита герб Тобольський. У ніжній «в срібному полі на горі верблюд, пов'ючений двома пакунками напереваги і ведений за мотузок азіатцем».

11 травня 1849 р. спалахнувша пожежа винищила 450 будинків. Після цього почалася нова забудова по затвердженому царем плану. Автором плану був архітектор Черненко, який не врахував особливості грунтів і рельєфу і Підгір'я не раз тонуло у весняні паводки.

Промисловість

Розвинені машинобудування і металообробка, основні заводи: машинобудівний, малолітражних двигунів, виконавчих механізмів, ізоляційних матеріалів. До найбільш великих підприємств міста відноситься м'ясокомбінат (другий в республіці після Семипалатинського), є мелькомбінат, молочний, шкіряні заводи і інше виробництво швацьких виробів, взуття, будматеріалів.

Джерела

• Official website
• Informal website
• Forum MTRK Petropavlovsk
• Petropavlovsk local News in English