Арарат (футбольний клуб, Єреван): відмінності між версіями

«Арарат»
Повна назва	Футбольний клуб «Арарат» Єреван
Прізвисько	білі орли
Засновано	1935
Населений пункт	Єреван, Вірменія
Стадіон	Республіканський стадіон ім. В. Саркісяна
Вміщує	14 935
Президент	Грач Капріелян
Головний тренер	Тигран Есаян
Ліга	Прем'єр-ліга
2020/21	4 місце
Домашня	Виїзна

Інтерактивний перегляд історії

[неперевірена версія]

[перевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 10:20, 18 січня 2022

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Арарат (значення).

Футбольний клуб «Арара́т» (вірм. Ֆուտբոլային Ակումբ „Արարատ“ Երևան) — найвідоміший з вірменських футбольних клубів, заснований у 1935 році в місті Єреван. Чемпіон СРСР 1973 року, срібний призер чемпіонатів СРСР 1971 і 1976 (весна). Дворазовий володар Кубка СРСР: 1973, 1975. Незмінний учасник вірменського чемпіонату з футболу (крім сезонів 2003 і 2010).

Власником клубу є швейцарський підприємець вірменського походження Грач Капріелян.

Колишні назви

1935—1937: «Спартак» Єреван
1938—1953: «Динамо» Єреван
1954—1962: «Спартак» Єреван
1963—2004: «Арарат» Єреван
2004 — «Лернагорц-Арарат» Капан
2004 — «Арарат» Капан
з 2004 — «Арарат» Єреван

Історія

Заснування і перші досягнення (1935—1948)

У 1935 в Єревані створено команду спортивного товариства «Спартак». Перший час команда брала участь у першостях республіканського рівня. Перший трофей який завоював клуб став Кубок Вірменської РСР в 1940 році. В цей час команда вже носила назву «Динамо». Наступні 4 роки чемпіонат і Кубок СРСР не розігрувалися через Другу світову війну.

1944 року поновилися ігри за Кубок СРСР, в якому взяла участь і команда «Динамо». Суперником єреванських динамівців стали їхні тбіліські одноклубники. Однак матч так і не був зіграний з вини Єреванців. В наступному році поновлюється першість СРСР, де «Динамо» відведено місце в Другій групі. Команда хоч і зайняла місце в середині турнірної таблиці, але від зони вильоту її відділило всього одне очко. У 1/16 фіналу Кубка СРСР був пройдений новосибірський ДКА, причому основного часу не вистачило для виявлення переможця. Все вирішилося в доданий час. У наступній стадії «Динамо» очікував тбіліський ДКА. На жаль перед тбілісцями «Динамо» капітулювало. В наступному розіграші Кубка команда не бере участі, а в чемпіонаті займає 10-е місце. В 1947 році команда стає срібним призером першості Другої ліги в Закавказькій зоні. Команда всього на одне очко відстала від ТДВ з Тбілісі. У цьому чемпіонаті «Динамо», в домашньому поєдинку проти тбіліських «Крил Рад», показало найкращий результат на той момент (рахунок матчу 7:1). Боротьбу за Кубок «Динамо» почало з 1/128 фіналу де суперником був бакинський «Нафтовик». У перевагу в один м'яч перемогу святкували динамівці, яких в 1/64 фіналу очікували тбіліські залізничники. У домашній грі «Динамо» перевершило гостей — 2:0. У наступній стадії Єреванці практично проїхали по ростовському «Динамо» — 6:1. Команда виразно була на куражі, проте в 1/16-й її очікував крах. Вона з тріском програла московським армійцям 0:5 і вибула з турніру. В сезоні 1948 «Динамо» мало починати в Першій групі (Вища ліга на той момент), але після 30 ігор разом з 15 іншими клубами було знято. Всі 16 клубів продовжили брати участь в лізі нижче. «Динамо» проводячи черговий сезон у Другій групі, до свого щастя покращує свої показники і завойовує перше місце в Південній зоні. Команда виграла 13 матчів з 18. Проте перше місце в зоні не гарантувало підвищення. За регламентом Чемпіонату СРСР, переможці зон другої ліги, грали між собою у фінальному етапі. У цьому етапі брали участь 6 команд. Ігри між командами пройшли в одне коло. Таким чином, після 5 ігор «Динамо» розташувалося на 3-їй позиції, яке забезпечило клубу місце в Першій групі. В Кубку СРСР динамівці в доданий час капітулювали перед динамівцями з Києва 1:2 в 1/16 фіналу і вибули з розіграшу.

Життя між лігами (1949—1964)

В 1949 році «Динамо» вперше дебютує в Вищій лізі СРСР. Команда виступила незадовільно, зайнявши 16-те підсумкове місце. У перших двох турах команда програла, а в 3-му турі була зафіксована перемога в домашньому матчі проти команди ВПС (Москва). Обіграти команда змогла представників з другої половини таблиці, а також двічі на виїзді. Були зафіксовані 3 великих поразки: двічі по 0:6 від московських «Локомотива» та ЦБЧА, і одного разу 1:6 — від тбіліського «Динамо». Однак, незважаючи на погані виступи, клуб залишився у списку найкращих на наступний сезон, так як вибували два останні клуби, зайнявші 17-е і 18-е місце в турнірній таблиці. Кубкові баталії закінчилися на першій же стадії, проти «Динамо» з Сталінбада. В сезоні 1950, динамівці стали виступати розкутіше. Перша поразка була зафіксовано тільки в 4-му турі від ленінградського «Зеніта». Команда набрала 31 очко разом з одноклубниками з Києва, але за різницею м'ячів в Клас «Б» опустилося єреванське «Динамо». В Кубку СРСР команда почала з 1/128 фіналу. Пройшовши слабких суперників, у 1/16-й наткнулися на суперника в особі київського «Динамо». У впертій грі, яка проходила в Києві, динамівці Єревану святкували перемогу 3:2. У 1/8 фіналу зустрілися з «Динамо» Москва і програли з рахунком 0:7.

Радянська міні-гра «футбол» ілюструє кавказьке дербі — матч «Динамо» з Тбілісі та вірменського Арарата (червона форма) — найкращих на той час команд з Закавказзя.

В 1960—1963, 1966—1991 роках команда брала участь у вищій лізі чемпіонату СРСР. В 1973 році «Арарат» став чемпіоном і володарем Кубка СРСР. В 1971, 1976 (весна) роках став срібним медалістом чемпіонату, а в 1975 році знову завоював Кубок СРСР. Усього команда брала участь у 33 чемпіонатах СРСР, провела 1026 матчів, з них виграла 352, зіграла внічию 280, програла 394, забила 1150 голів, пропустила — 1306. До 1975 року команда брала участь у розіграшах трьох європейських кубків. В останньому чемпіонаті СРСР в 1991 році команда зайняла 7-е місце.

Час перемог і досягнень (1992—2002)

Виключення та криза (2003—2005)

У 2003 році національна та молодіжні збірні Вірменії, на початку року повинні були зіграти товариські матчі зі збірними Ізраїлю. До від'їзду збірних Вірменії в Ізраїль, президент «Арарату» Грач Капріелян написав листа голові Федерації футболу Вірменії (ФФВ) про те, що з міркувань безпеки не вважає за доцільне участь в майбутніх матчах 5 футболістів «Арарату» — Олександра Тадевосяна, Артура Хачатряна, Артура Петросяна, Галуста Петросяна і Артура Габрієляна. Також Капріелян запевняв, що за інших обставин обов'язково буде забезпечено участь футболістів «Арарату» у навчально-тренувальних зборах та матчі національної і молодіжної збірних Вірменії, яким керівництво клубу завжди надавало пріоритетне значення. Одночасно Капріелян направив копію листа в ФІФА. Однак 16 лютого дисциплінарний комітет ФФВ розглянув дану проблему і виніс дуже жорстке рішення щодо футбольного клубу «Арарат». Рішенням дисциплінарного комітету «Арарат» строком на 1 рік був позбавлений права брати участь у всіх змаганнях, що проводяться під егідою ФФВ і оштрафований на 200 тисяч драмів.

На той час капітаном команди був, Олександр Тадевосян офіційно направив листа до ФФВ з проханням анулювати його контракт з клубом і надати йому статус вільного агента через ситуацію, що склалася. Крім Тадевосяна лави «Арарату» покинуло ще кілька людей, що не бажали проводити сезон в туманних планах.

У 2004 році в клубі стався фактично розкол. З огляду на те, що футбольний клуб «Лернагорц» перебував у критичному фінансовому становищі і не зміг заплатити внесок за участь в чемпіонаті, клуб «Арарат» уклав з «Лернагорцем» договір, згідно з яким тренерський склад і футболісти двох клубів об'єднаються під назвою «Лернагорц-Арарат». Таким чином, більша частина переїхала в Капан, де з клубом «Лернагорц» утворила в результаті єдиний клуб під назвою «Лернагорц-Арарат». Офіційно команда представлялася продовження «Лернагорца», проте фактично це була команда «Арарат». Згоду на цей договір дав, як виняток, виконавчий комітет Федерації футболу Вірменії щоб уникнути переробки графіка ігор чемпіонату, який почався 8 квітня. Тим часом, в Першій лізі була заявлена команда «Арарат», для участі в цьому турнірі. 8 червня назва «Лернагорц-Арарату» скоротилася до «Арарату», а 19 червня команда переїжджає назад в Єреван, але домашні ігри їй доводиться проводити в передмісті Єревану — Воскеате (пізніше «Арарат» проводив домашні матчі в Єревані на Республіканському стадіоні, останній сезон у Єревані «Арарат» провів у 1996 році). Зважаючи на ці подій, «Арарат» який виступає у Першій лізі змушений був змінити назву і додати приставку «Арарат-2». В кінці грудня головним тренером футбольного клубу «Арарат» призначений був Аркадій Андреасян, який замінив на цій посаді молодого тренера Севаду Арзуманяна. Разом з Арзуманяном «Арарат» після річної перерви відновив гру в першості Вірменії і зайняв четверте місце.

Абсолютно в іншому вигляді показала себе команда в сезоні 2005 року. Команда була однією з найгірших. На той час були найгірші показники клубу в новітній історії. Показавши гнітючі результати на першому етапі — 8 місце. Нижче був тільки «Лернаін Арцах», який забронював за собою останню сходинку знявшись з чемпіонату. У другому етапі «Арарат» переміг і зіграв внічию. Таким чином клуб зберіг собі місце на наступний сезон. У середині червня 2005 року «Арарат» взяв участь у єврокубках. Суперником був швейцарський «Невшатель Ксамакс». В обох матчах «Арарат» зазнав поразки, і з загальним рахунком 1:9 вилетів з Кубка Інтертото на першій стадії розіграшу. За підсумками сезону 2005 року «Арарат-2», посівши 2-е місце в Першій лізі, вийшов у Прем'єр-лігу. «Арарат», який грав останні два сезони в Прем'єр-лізі, було розформовано, а «Арарат-2» змінив назву на «Арарат».

Сплеск після кризи (2006—2008)

У 2006 році, після довгих перипетій, «Арарат» почав практично з чистого аркуша, але з колишнім керівництвом і головним тренером (Сурен Барсегян). Виступи команди поліпшилися. В Кубку Вірменії вона дійшла до чвертьфіналу, де в серії після матчевих пенальті поступилася дорогою «Пюніку» — 5:6. Змінивши по ходу сезону головного тренера (ним став Абраам Хашманян), «Арарат» у підсумку посів 4-е місце. Програвши в останніх турах, команда відпустила від себе «Міку» з «Бананцем», яким дісталися бронза і срібло, відповідно.

У грудні 2006 року команду очолює Варужан Сукіасян. З приходом Сукіасяна гра команди змінилася, стала технічною, грамотною. Прийшли й довгоочікувані успіхи «Арарату». Вихід у фінал Кубка Вірменії, де команда програла в додатковий час команді «Бананц». Влітку, в процесі чемпіонату, коли «Арарат» йшов на другому місці, Сукіасян покинув клуб через розбіжності з керівництвом. Будучи не згодним з діями керівництва, яке запросило до клубу сербського фахівця Душана Мійіча. Саме Мійіч і змінив на посту Сукіасяна. На момент відходу Сукіасяна з клубу, «Арарат» йшов на другому місці поступаючись лідеру всього 2 очками. З приходом Мійіча гра і дисципліна команди погіршилися. у перевагу, яку було здобуто в першому колі було покращено у другому. Катастрофою стали дві поспіль поразки з рахунком 0:6 вдома від прямих конкурентів в особі «Пюніка» та «Бананца». Зігравши в останньому турі з «Уліссом» внічию «Арарат» в черговий раз залишився без призових медалей. Бронза дісталася «Міці», яка в останньому турі на виїзді обіграла «Гандзасар» — 1:0.

Перед чемпіонату 2008 року команда посилилася досвідченими футболістами, а також гравцями з конкуруючих команд. Керівництвом булу поставлене завдання виграти всі футбольні трофеї Вірменії. Також в клуб повернувся Варужан Сукіасян. Перша боротьба почалася в Кубку Вірменії. ККоманда дійшла до фіналу, де в додатковий час зуміла забити переможний гол. Це 5-й Кубок Вірменії в історії клубу. На старті чемпіонату команда здобула 6 перемог поспіль. А першу поразку зазнала тільки в 10-му турі. Протягом першого і на початку другого кола «Арарат» одноосібно лідирував в чемпіонаті. Незаплановані втрати очок на початку наблизили «Пюнік», а в подальшому пропустили вперед. З відривом у 3 очки один від одного команди підійшли до останнього туру, в якому зустрічалися між собою. Причому для «Арарату» це була виїзна гра. Довгий час рахунок на табло був нульовим, і лише на 77-й хвилині бразильському легіонеру Джуліано Хіменесу вдалося забити гол. Цей гол зрівняв за очками клуби. За рішенням регламенту чемпіонату був організований золотий матч, що пройшов на Республіканському стадіоні. Гра була жорсткою і порив виходив періодично за рамки, підсумком якого стали 3 (!) червоні картки. Рахунок був відкритий гравцем «Пюніка» — Альбертом Тадевосяном, проте через хвилину Ваагн Мінасян рахунок зрівняв. Після закінчення 90 хвилин рахунок залишився нічийний, і команди вийшли в додатковий час. Час йшов, а гольова реалізація у гравців не виходила. Тим не менш, за 2 хвилини до закінчення доданого часу Альберт Тадевосян забив свій другий м'яч. Таким чином, «Арарат» зазнав поразки. Клубу дісталися лише срібні медалі. Після золотого матчу преса опублікувала слова Варужан Сукіасяна, в яких він звинувачував головного суддю, що той після закінчення золотого матчу в підтрибунному приміщенні застосував фізичну силу відносно нього. В кінці року, Сукіасян покинув «Арарат», в черговий раз через розбіжності з керівництвом.

Відновлення позицій (2009–т.ч.)

Новий сезон для команди починається погано, так як її спонсор, який є також спонсором аматорської команди «Арарат» Париж у 5-му дивізіоні французького чемпіонату, вирішив зосередити свою увагу на французькій команді, тому було скорочено фінансування єреванського клубу. Команду залишили десятеро гравців, замість яких прийшли резервісти з дубля. Через розбіжності та неотримання ліцензії клуб не взяв участь у Лізі Європи, замість нього в турнір заявлена «Міка». Після першого кола чемпіонату команда займала в ньому останнє місце; було зроблено безліч придбань з метою посилення складу, але в підсумку команда так і залишилася останньою.

На початку 2010 року команда знаходиться в незрозумілому стані. У той час як всі команди Вірменії щосили проводять передсезонну підготовку, «Арарат» навіть не приступав до тренувань. Клуб не брав участь у розіграші Кубка Вірменії. Керівництво клубу відмовилося від легіонерів мотивувавши тим, що в наш час^[коли?] зарубіжні гравці не можуть принести більшої допомоги в чемпіонаті Першої ліги, ніж вітчизняні футболісти.

Гравці

Гравці «Арарату» Аркадій Андреасян, Оганес Заназанян (в 1972 р.) і Хорен Оганесян (в 1980 р.) ставали бронзовими призерами мюнхенської і московської Олімпіад відповідно. Хорен Оганесян провів у збірній СРСР 35 матчів і забив 6 м'ячів.

Досягнення

Національні чемпіонати

Чемпіон СРСР (1): 1973
Срібний призер чемпіонату СРСР (2): 1971, 1976 (весна)
Володар Кубка СРСР (2): 1973, 1975
Фіналіст Кубка СРСР (2): 1954, 1976
Чемпіон Другої групи класу А (1): 1965.
Чемпіон Вірменії (2): 1993, 1995
Срібний призер чемпіонату Вірменії (4): 1996/97, 1999, 2000, 2008
Бронзовий призер чемпіонату Вірменії (1): 1994
Володар Кубка Вірменії (6): 1993, 1994, 1995, 1997, 2008, 2021
Фіналіст Кубка Вірменії (2): 2001, 2007
Володар Суперкубка Вірменії (1): 2009
Фіналіст Суперкубка Вірменії (2): 1997, 2021

Командні призи

«За справедливу гру»: 1960
«За найкращу різницю м'ячів»: 1973, 1976 (весна)
«За волю до перемоги»: 1974
«Приз великого рахунку»: 1973
«Гроза авторитетів»: 1990
«Агресивному гостю»: 1972, 1973

Досягнення гравців

Найкращі бомбардири сезону:
- 1976 (в) — Аркадій Андреасян (8)
- 1992 — Ваге Ягмурян (38)
- 2007 — Маркос Піззеллі (22)
- 2008 — Маркос Піззеллі (17)

Найкращий гравець року:
- 1993 — Армен Шахгельдян
- 1999 — Арутюн Абраамян

Поточний склад

Дані на квітень 2010 року

№	Футболіст	Дата народження	Країна
Воротарі
	Джіофак Міллер	12 серпня 1985	Камерун
	Арман Оганесян	7 липня 1992	Вірменія
Захисники
3	Віраб Мейтіханян	25 вересня 1981	Вірменія
6	Арман Аракелян	30 серпня 1988	Вірменія
19	Вачаган Карапетян	12 березня 1983	Вірменія
14	Гензель Варданян	9 квітня 1991	Вірменія
	Ваге Мартиросян	19 січня 1988	Вірменія
	Артур Степанян	6 жовтня 1989	Вірменія
Півзахисники
2	Гор Мартиросян	18 лютого 1991	Вірменія
7	Нарек Петросян	25 листопада 1990	Вірменія
8	Едгар Хачатрян	3 серпня 1985	Вірменія
10	Ара Оганесян	13 вересня 1986	Вірменія
15	Давид Меліксетян	1 лютого 1989	Вірменія
	Карен Авоян	22 серпня 1986	Вірменія
Нападники
9	Геворг Карапетян	10 червня 1990	Вірменія
11	Арсен Зограбян	31 травня 1991	Вірменія
21	Араїк Мкртчян	8 липня 1993	Вірменія
	Вануш Акопян	13 жовтня 1989	Вірменія

Керівний склад

Президент — Грач Капріелян
Віце-президент/Виконавчий директор — Аркадій Андреасян
Адміністратор — Араїк Егян
Прес-секретар — Геворг Барсегян

Персонал клубу

Головний тренер — Тигран Есаян
Тренер дитячо-юнацьких команд — Тигран Гспеян
Тренер воротарів — Альоша Абрамян
Тренер — Едгар Сафарян

Відомі гравці

Повний список гравців клубу «Арарат» (Єреван), про які є статті у Вікіпедії, див. тут

СРСР

Вірменія

Головні тренери

Ім'я	Поч	Зак
Врамшапух Мерангулян	1935	1938
Сурен Атанесян	1939	1939
Юрій Єсенін	1940	1944
Віктор Андрєєв	1945	1945
Михайло Сушков	1946	1946
Віктор Гречишников	1947	1947
Гайк Андреасян	1948	1949
Борис Апухтін	1949	1949
Віктор Філіппов	1949	1949
Гліб Рябіков	1950	1951
Ілля Евранов	1952	1952
Гайк Андреасян	1953	1954
Абрам Дангулов	1955	1957
Гайк Андреасян	1957	1957
Борис Смислов	1958	1960
Гайк Андреасян	1961	1961
Анатолій Акімов	1961	1962
Арутюн Кегеян	1962	1962
Олександр Абрамов	1963	1963
Георгій Жарков	1964	1964
Артем Фальян	1965	1967
Едуард Григорян	1968	1968
Олександр Пономарьов	1969	1970
Микола Глєбов	1971	1972
Микита Симонян	1973	1974
Віктор Маслов	1975	1975

Имя	Нач	Кон
Едуард Маркаров	1976	1977
Микола Гуляєв	1978	1978
Леонід Захаров	1978	1978
Йожеф Беца	1979	1981
Аркадій Андреасян	1982	1983
Микита Симонян	1984	1985
Леонід Захаров	1985	1986
Аркадій Андреасян	1986	1989
Микола Казарян	1989	1989
Арменак Саркісян	1990	1994
амвел Дарбінян	1995	1995
Аркадій Андреасян	1996	2001
Рафаел Галустян	2001	2001
Фелікс Веранян	2001	2001
Аркадій Андреасян	2001	2002
Фелікс Веранян	2002	2003
Севада Арзуманян	2003	2004
Сурен Барсегян	2005	2006
Абраам Хашманян	2006	2006
Варужан Сукіасян	2006	2007
Душан Міїч	2007	2008
Варужан Сукіасян	2008	2008
Ашот Кіракосян	2009
Аркадій Андреасян (в. о.)	2009	2009
Альберт Сафарян (в. о.)	2009	2010
Тигран Есаян	2010	д.ч.

Історія форми команди

2008
(домашня)

2008
(виїзна)

2009
(домашня)

2009
(виїзна)

Посилання

Офіційний сайт клубу (англ.)
Офіційний сайт фанатів клубу (рос.)
Профіль на сайті федерації футболу (рос.)
Профіль на eufo.de (нім.)
Профіль на www.weltfussballarchiv.com (англ.)
Профіль на www.soccerway.com (англ.)
Профіль на weltfussball.de (нім.)
Профіль на playerhistory.com (англ.)
Профіль на transfermarkt.de (нім.)
Профіль на national-football-teams.com (англ.)
Профіль на www.stats.fussball-forum.de (нім.)
Профіль на www.football-lineups.com (англ.)

@@ Рядок 16: / Рядок 16: @@
 | сезон = [[Чемпіонат Вірменії з футболу 2020—2021|2020/21]]
 | місце = 4 місце
 | pattern_la1 =
 | pattern_b1 =_thinwhitesides
 | pattern_ra1 =
 | pattern_sh1=
 | pattern_so1 =
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 | pattern_sh2=
 | pattern_so2 =
 | leftarm2 = FFFFFF
 | body2 = FFFFFF
 | rightarm2 = FFFFFF
 | shorts2 = FFFFFF
 | socks2= 0000FF
 }}
-'''Футбольний клуб «Арара́т»''' ({{lang-hy|Ֆուտբոլային Ակումբ „Արարատ“ Երևան}}) — найвідоміший з [[Вірменія|вірменських]] [[футбольний клуб|футбольних клубів]], заснований у [[1935|1935 році]] в місті [[Єреван]]. [[Чемпіонат СРСР з футболу 1973 (вища ліга)|Чемпіон СРСР 1973 року]], срібний призер чемпіонатів СРСР 1971 і 1976 (весна). Дворазовий володар Кубка СРСР: 1973, 1975. Незмінний учасник [[Вірменська футбольна Прем'єр-Ліга|вірменського чемпіонату]] з футболу (крім сезонів 2003 і 2010).
+'''Футбольний клуб «Арара́т»''' ({{lang-hy|Ֆուտբոլային Ակումբ „Արարատ“ Երևան}})&nbsp;— найвідоміший з [[Вірменія|вірменських]] [[футбольний клуб|футбольних клубів]], заснований у [[1935|1935 році]] в місті [[Єреван]]. [[Чемпіонат СРСР з футболу 1973 (вища ліга)|Чемпіон СРСР 1973 року]], срібний призер чемпіонатів СРСР 1971 і 1976 (весна). Дворазовий володар Кубка СРСР: 1973, 1975. Незмінний учасник [[Вірменська футбольна Прем'єр-Ліга|вірменського чемпіонату]] з футболу (крім сезонів 2003 і 2010).
 Власником клубу є [[Швейцарія|швейцарський]] підприємець [[Вірмени|вірменського]] походження [[Грач Капріелян]].
@@ Рядок 46: / Рядок 46: @@
 * 1954—1962: «Спартак» Єреван
 * 1963—2004: «Арарат» Єреван
-* 2004 — «Лернагорц-Арарат» Капан
+* 2004&nbsp;— «Лернагорц-Арарат» Капан
-* 2004 — «Арарат» Капан
+* 2004&nbsp;— «Арарат» Капан
-* з 2004 — «Арарат» Єреван
+* з 2004&nbsp;— «Арарат» Єреван
 == Історія ==
-=== Заснування і перші досягнення (1935–1948) ===
+=== Заснування і перші досягнення (1935—1948) ===
 У [[1935]] в [[Єреван]]і створено команду [[Спартак (спортивне товариство)|спортивного товариства «Спартак»]]. Перший час команда брала участь у першостях республіканського рівня. Перший трофей який завоював клуб став [[Кубок Вірменії з футболу|Кубок Вірменської РСР]] в [[1940|1940 році]]. В цей час команда вже носила назву «Динамо». Наступні 4 роки [[Чемпіонат СРСР з футболу|чемпіонат]] і [[Кубок СРСР з футболу|Кубок СРСР]] не розігрувалися через [[Друга світова війна|Другу світову війну]].
-року поновилися ігри за Кубок СРСР, в якому взяла участь і команда «Динамо». Суперником єреванських динамівців стали їхні [[Динамо (Тбілісі)|тбіліські одноклубники]]. Однак матч так і не був зіграний з вини Єреванців. В [[1945|наступному році]] поновлюється першість СРСР, де «Динамо» відведено місце в [[Друга ліга СРСР з футболу|Другій групі]]. Команда хоч і зайняла місце в середині турнірної таблиці, але від зони вильоту її відділило всього одне очко. У 1/16 фіналу [[Кубок СРСР з футболу 1945|Кубка СРСР]] був пройдений [[новосибірськ]]ий [[СКА (футбольний клуб, Новосибірськ)|ДКА]], причому основного часу не вистачило для виявлення переможця. Все вирішилося в доданий час. У наступній стадії «Динамо» очікував [[Тбілісі|тбіліський]] [[СКА (футбольний клуб, Тбілісі)|ДКА]]. На жаль перед тбілісцями «Динамо» капітулювало. В [[Кубок СРСР з футболу 1946|наступному розіграші Кубка]] команда не бере участі, а в [[Чемпіонат СРСР з футболу 1946|чемпіонаті]] займає 10-е місце. В [[1947]] році команда стає срібним призером першості Другої ліги в Закавказькій зоні. Команда всього на одне очко відстала від [[СКА (футбольний клуб, Тбілісі)|ТДВ]] з Тбілісі. У цьому чемпіонаті «Динамо», в домашньому поєдинку проти тбіліських «[[Спартак (футбольний клуб, Тбілісі)|Крил Рад]]», показало найкращий результат на той момент (рахунок матчу 7:1). Боротьбу за [[Кубок СРСР з футболу 1947|Кубок]] «Динамо» почало з 1/128 фіналу де суперником був [[Баку|бакинський]] «[[Нефтчі (Баку)|Нафтовик]]». У перевагу в один м'яч перемогу святкували динамівці, яких в 1/64 фіналу очікували [[Локомотив (футбольний клуб, Тбілісі)|тбіліські залізничники]]. У домашній грі «Динамо» перевершило гостей - 2:0. У наступній стадії Єреванці практично проїхали по ростовському «[[Ростов (футбольний клуб, Ростов-на-Дону)|Динамо]]» — 6:1. Команда виразно була на куражі, проте в 1/16-й її очікував крах. Вона з тріском програла [[ЦСКА (футбольний клуб, Москва)|московським армійцям]] 0:5 і вибула з турніру. В [[Чемпіонат СРСР з футболу 1948|сезоні 1948]] «Динамо» мало починати в Першій групі (Вища ліга на той момент), але після 30 ігор разом з 15 іншими клубами було знято. Всі 16 клубів продовжили брати участь в лізі нижче. «Динамо» проводячи черговий сезон у Другій групі, до свого щастя покращує свої показники і завойовує перше місце в Південній зоні. Команда виграла 13 матчів з 18. Проте перше місце в зоні не гарантувало підвищення. За регламентом Чемпіонату СРСР, переможці зон другої ліги, грали між собою у фінальному етапі. У цьому етапі брали участь 6 команд. Ігри між командами пройшли в одне коло. Таким чином, після 5 ігор «Динамо» розташувалося на 3-їй позиції, яке забезпечило клубу місце в Першій групі. В [[Кубок СРСР з футболу 1948|Кубку СРСР]] динамівці в доданий час капітулювали перед [[Динамо (Київ)|динамівцями]] з [[Київ|Києва]] 1:2 в 1/16 фіналу і вибули з розіграшу.
+року поновилися ігри за Кубок СРСР, в якому взяла участь і команда «Динамо». Суперником єреванських динамівців стали їхні [[Динамо (Тбілісі)|тбіліські одноклубники]]. Однак матч так і не був зіграний з вини Єреванців. В [[1945|наступному році]] поновлюється першість СРСР, де «Динамо» відведено місце в [[Друга ліга СРСР з футболу|Другій групі]]. Команда хоч і зайняла місце в середині турнірної таблиці, але від зони вильоту її відділило всього одне очко. У 1/16 фіналу [[Кубок СРСР з футболу 1945|Кубка СРСР]] був пройдений [[новосибірськ]]ий [[СКА (футбольний клуб, Новосибірськ)|ДКА]], причому основного часу не вистачило для виявлення переможця. Все вирішилося в доданий час. У наступній стадії «Динамо» очікував [[Тбілісі|тбіліський]] [[СКА (футбольний клуб, Тбілісі)|ДКА]]. На жаль перед тбілісцями «Динамо» капітулювало. В [[Кубок СРСР з футболу 1946|наступному розіграші Кубка]] команда не бере участі, а в [[Чемпіонат СРСР з футболу 1946|чемпіонаті]] займає 10-е місце. В [[1947]] році команда стає срібним призером першості Другої ліги в Закавказькій зоні. Команда всього на одне очко відстала від [[СКА (футбольний клуб, Тбілісі)|ТДВ]] з Тбілісі. У цьому чемпіонаті «Динамо», в домашньому поєдинку проти тбіліських «[[Спартак (футбольний клуб, Тбілісі)|Крил Рад]]», показало найкращий результат на той момент (рахунок матчу 7:1). Боротьбу за [[Кубок СРСР з футболу 1947|Кубок]] «Динамо» почало з 1/128 фіналу де суперником був [[Баку|бакинський]] «[[Нефтчі (Баку)|Нафтовик]]». У перевагу в один м'яч перемогу святкували динамівці, яких в 1/64 фіналу очікували [[Локомотив (футбольний клуб, Тбілісі)|тбіліські залізничники]]. У домашній грі «Динамо» перевершило гостей&nbsp;— 2:0. У наступній стадії Єреванці практично проїхали по ростовському «[[Ростов (футбольний клуб, Ростов-на-Дону)|Динамо]]»&nbsp;— 6:1. Команда виразно була на куражі, проте в 1/16-й її очікував крах. Вона з тріском програла [[ЦСКА (футбольний клуб, Москва)|московським армійцям]] 0:5 і вибула з турніру. В [[Чемпіонат СРСР з футболу 1948|сезоні 1948]] «Динамо» мало починати в Першій групі (Вища ліга на той момент), але після 30 ігор разом з 15 іншими клубами було знято. Всі 16 клубів продовжили брати участь в лізі нижче. «Динамо» проводячи черговий сезон у Другій групі, до свого щастя покращує свої показники і завойовує перше місце в Південній зоні. Команда виграла 13 матчів з 18. Проте перше місце в зоні не гарантувало підвищення. За регламентом Чемпіонату СРСР, переможці зон другої ліги, грали між собою у фінальному етапі. У цьому етапі брали участь 6 команд. Ігри між командами пройшли в одне коло. Таким чином, після 5 ігор «Динамо» розташувалося на 3-їй позиції, яке забезпечило клубу місце в Першій групі. В [[Кубок СРСР з футболу 1948|Кубку СРСР]] динамівці в доданий час капітулювали перед [[Динамо (Київ)|динамівцями]] з [[Київ|Києва]] 1:2 в 1/16 фіналу і вибули з розіграшу.
-=== Життя між лігами (1949–1964) ===
+=== Життя між лігами (1949—1964) ===
-В [[1949]] році «Динамо» вперше дебютує в [[Чемпіонат СРСР з футболу 1949|Вищій лізі СРСР]]. Команда виступила незадовільно, зайнявши 16-те підсумкове місце. У перших двох турах команда програла, а в 3-му турі була зафіксована перемога в домашньому матчі проти команди [[ВПС (футбольний клуб)|ВПС]] ([[Москва]]). Обіграти команда змогла представників з другої половини таблиці, а також двічі на виїзді. Були зафіксовані 3 великих поразки: двічі по 0:6 від московських «[[Локомотив (Москва)|Локомотива]]» та [[ЦСКА (футбольний клуб, Москва)|ЦБЧА]], і одного разу 1:6 - від [[Тбілісі|тбіліського]] «[[Динамо (Тбілісі)|Динамо]]». Однак, незважаючи на погані виступи, клуб залишився у списку найкращих на наступний сезон, так як вибували два останні клуби, зайнявші 17-е і 18-е місце в турнірній таблиці. [[Кубок СРСР з футболу 1949|Кубкові баталії]] закінчилися на першій же стадії, проти «[[ЦСКА-Памір|Динамо]]» з [[Душанбе|Сталінбада]]. В [[Чемпіонат СРСР з футболу 1950|сезоні 1950]], динамівці стали виступати розкутіше. Перша поразка була зафіксовано тільки в 4-му турі від [[Санкт-Петербург|ленінградського]] «[[Зеніт (Санкт-Петербург)|Зеніта]]». Команда набрала 31 очко разом з одноклубниками з Києва, але за різницею м'ячів в Клас «Б» опустилося єреванське «Динамо». В [[Кубок СРСР з футболу 1950|Кубку СРСР]] команда почала з 1/128 фіналу. Пройшовши слабких суперників, у 1/16-й наткнулися на суперника в особі київського «Динамо». У впертій грі, яка проходила в Києві, динамівці Єревану святкували перемогу 3:2. У 1/8 фіналу зустрілися з «[[Динамо (футбольний клуб, Москва)|Динамо]]» Москва і програли з рахунком 0:7.
+В [[1949]] році «Динамо» вперше дебютує в [[Чемпіонат СРСР з футболу 1949|Вищій лізі СРСР]]. Команда виступила незадовільно, зайнявши 16-те підсумкове місце. У перших двох турах команда програла, а в 3-му турі була зафіксована перемога в домашньому матчі проти команди [[ВПС (футбольний клуб)|ВПС]] ([[Москва]]). Обіграти команда змогла представників з другої половини таблиці, а також двічі на виїзді. Були зафіксовані 3 великих поразки: двічі по 0:6 від московських «[[Локомотив (Москва)|Локомотива]]» та [[ЦСКА (футбольний клуб, Москва)|ЦБЧА]], і одного разу 1:6&nbsp;— від [[Тбілісі|тбіліського]] «[[Динамо (Тбілісі)|Динамо]]». Однак, незважаючи на погані виступи, клуб залишився у списку найкращих на наступний сезон, так як вибували два останні клуби, зайнявші 17-е і 18-е місце в турнірній таблиці. [[Кубок СРСР з футболу 1949|Кубкові баталії]] закінчилися на першій же стадії, проти «[[ЦСКА-Памір|Динамо]]» з [[Душанбе|Сталінбада]]. В [[Чемпіонат СРСР з футболу 1950|сезоні 1950]], динамівці стали виступати розкутіше. Перша поразка була зафіксовано тільки в 4-му турі від [[Санкт-Петербург|ленінградського]] «[[Зеніт (Санкт-Петербург)|Зеніта]]». Команда набрала 31 очко разом з одноклубниками з Києва, але за різницею м'ячів в Клас «Б» опустилося єреванське «Динамо». В [[Кубок СРСР з футболу 1950|Кубку СРСР]] команда почала з 1/128 фіналу. Пройшовши слабких суперників, у 1/16-й наткнулися на суперника в особі київського «Динамо». У впертій грі, яка проходила в Києві, динамівці Єревану святкували перемогу 3:2. У 1/8 фіналу зустрілися з «[[Динамо (футбольний клуб, Москва)|Динамо]]» Москва і програли з рахунком 0:7.
 {{Розширити розділ|дата=жовтень 2010}}
-[[Файл:Apapam.JPG|міні|праворуч|200пкс|Радянська міні-гра "футбол" ілюструє кавказьке дербі - матч "Динамо" з Тбілісі та вірменського Арарата (червона форма) - найкращих на той час команд з [[Закавказзя]].]]
+[[Файл:Apapam.JPG|міні|праворуч|200пкс|Радянська міні-гра «футбол» ілюструє кавказьке дербі&nbsp;— матч «Динамо» з Тбілісі та вірменського Арарата (червона форма)&nbsp;— найкращих на той час команд з [[Закавказзя]].]]
 В [[1960]]—[[1963]], [[1966]]—[[1991]] роках команда брала участь у вищій лізі [[Чемпіонат СРСР з футболу|чемпіонату]] [[СРСР]]. В [[1973]] році «Арарат» став чемпіоном і володарем [[Кубок СРСР з футболу|Кубка СРСР]]. В [[1971]], [[Чемпіонат СРСР з футболу 1976 (весна)|1976 (весна)]] роках став срібним медалістом чемпіонату, а в [[1975]] році знову завоював Кубок СРСР.
-Усього команда брала участь у 33 чемпіонатах СРСР, провела 1026 матчів, з них виграла 352, зіграла внічию 280, програла 394, забила 1150 голів, пропустила - 1306. До 1975 року команда брала участь у розіграшах трьох європейських кубків. В останньому чемпіонаті СРСР в 1991 році команда зайняла 7-е місце.
+Усього команда брала участь у 33 чемпіонатах СРСР, провела 1026 матчів, з них виграла 352, зіграла внічию 280, програла 394, забила 1150 голів, пропустила&nbsp;— 1306. До 1975 року команда брала участь у розіграшах трьох європейських кубків. В останньому чемпіонаті СРСР в 1991 році команда зайняла 7-е місце.
-=== Час перемог і досягнень (1992–2002) ===
+=== Час перемог і досягнень (1992—2002) ===
 {{Розширити розділ|дата=жовтень 2010}}
-=== Виключення та криза (2003–2005) ===
+=== Виключення та криза (2003—2005) ===
 У [[2003]] році [[Збірна Вірменії з футболу|національна]] та [[Молодіжна збірна Вірменії з футболу|молодіжні збірні Вірменії]], на початку року повинні були зіграти товариські матчі зі [[Збірна Ізраїлю з футболу|збірними Ізраїлю]]. До від'їзду збірних Вірменії в [[Ізраїль]], президент «Арарату» Грач Капріелян написав листа голові [[Федерація футболу Вірменії|Федерації футболу Вірменії]] (ФФВ) про те, що з міркувань безпеки не вважає за доцільне участь в майбутніх матчах 5 футболістів «Арарату»&nbsp;— [[Тадевосян Олександр Юрійович|Олександра Тадевосяна]], Артура Хачатряна, Артура Петросяна, [[Петросян Галуст Арменовіч|Галуста Петросяна]] і Артура Габрієляна. Також Капріелян запевняв, що за інших обставин обов'язково буде забезпечено участь футболістів «Арарату» у навчально-тренувальних зборах та матчі національної і молодіжної збірних Вірменії, яким керівництво клубу завжди надавало пріоритетне значення. Одночасно Капріелян направив копію листа в [[ФІФА]]. Однак [[16 лютого]] дисциплінарний комітет ФФВ розглянув дану проблему і виніс дуже жорстке рішення щодо футбольного клубу «Арарат». Рішенням дисциплінарного комітету «Арарат» строком на 1 рік був позбавлений права брати участь у всіх змаганнях, що проводяться під егідою ФФВ і оштрафований на 200 тисяч [[Вірменський драм|драмів]].
@@ Рядок 80: / Рядок 80: @@
 Абсолютно в іншому вигляді показала себе команда в [[Чемпіонат Вірменії з футболу 2005|сезоні 2005 року]]. Команда була однією з найгірших. На той час були найгірші показники клубу в новітній історії. Показавши гнітючі результати на першому етапі&nbsp;— 8 місце. Нижче був тільки «[[Лернаін Арцах]]», який забронював за собою останню сходинку знявшись з чемпіонату. У другому етапі «Арарат» переміг і зіграв внічию. Таким чином клуб зберіг собі місце на наступний сезон. У середині червня [[2005]] року «Арарат» взяв участь у [[Кубок Інтертото 2005|єврокубках]]. Суперником був [[Швейцарія|швейцарський]] «[[Ксамакс|Невшатель Ксамакс]]». В обох матчах «Арарат» зазнав поразки, і з загальним рахунком 1:9 вилетів з [[Кубок Інтертото|Кубка Інтертото]] на першій стадії розіграшу. За підсумками сезону 2005 року «Арарат-2», посівши 2-е місце в [[Перша ліга Вірменії з футболу 2005|Першій лізі]], вийшов у Прем'єр-лігу. «Арарат», який грав останні два сезони в Прем'єр-лізі, було розформовано, а «Арарат-2» змінив назву на «Арарат».
-=== Сплеск після кризи (2006–2008) ===
+=== Сплеск після кризи (2006—2008) ===
-У [[2006]] році, після довгих перипетій, «Арарат» почав практично з чистого аркуша, але з колишнім керівництвом і головним тренером ([[Барсегян, Сурен|Сурен Барсегян]]). Виступи команди поліпшилися. В [[Кубок Вірменії з футболу 2006|Кубку Вірменії]] вона дійшла до чвертьфіналу, де в серії після матчевих пенальті поступилася дорогою «[[Пюнік (футбольний клуб)|Пюніку]]» — 5:6. Змінивши по ходу сезону головного тренера (ним став [[Хашманян, Абраам|Абраам Хашманян]]), «Арарат» у підсумку посів 4-е місце. Програвши в останніх турах, команда відпустила від себе «Міку» з «Бананцем», яким дісталися бронза і срібло, відповідно.
+У [[2006]] році, після довгих перипетій, «Арарат» почав практично з чистого аркуша, але з колишнім керівництвом і головним тренером ([[Барсегян, Сурен|Сурен Барсегян]]). Виступи команди поліпшилися. В [[Кубок Вірменії з футболу 2006|Кубку Вірменії]] вона дійшла до чвертьфіналу, де в серії після матчевих пенальті поступилася дорогою «[[Пюнік (футбольний клуб)|Пюніку]]»&nbsp;— 5:6. Змінивши по ходу сезону головного тренера (ним став [[Хашманян, Абраам|Абраам Хашманян]]), «Арарат» у підсумку посів 4-е місце. Програвши в останніх турах, команда відпустила від себе «Міку» з «Бананцем», яким дісталися бронза і срібло, відповідно.
-У грудні 2006 року команду очолює [[Сукіасян Варужан Гарсевановіч|Варужан Сукіасян]]. З приходом Сукіасяна гра команди змінилася, стала технічною, грамотною. Прийшли й довгоочікувані успіхи «Арарату». Вихід у фінал [[Кубок Вірменії з футболу 2007|Кубка Вірменії]], де команда програла в додатковий час команді «Бананц». Влітку, в процесі [[Чемпіонат Вірменії з футболу 2007|чемпіонату]], коли «Арарат» йшов на другому місці, Сукіасян покинув клуб через розбіжності з керівництвом. Будучи не згодним з діями керівництва, яке запросило до клубу сербського фахівця [[Душан Мійіч|Душана Мійіча]]. Саме Мійіч і змінив на посту Сукіасяна. На момент відходу Сукіасяна з клубу, «Арарат» йшов на другому місці поступаючись лідеру всього 2 очками. З приходом Мійіча гра і дисципліна команди погіршилися. у перевагу, яку було здобуто в першому колі було покращено у другому. Катастрофою стали дві поспіль поразки з рахунком 0:6 вдома від прямих конкурентів в особі «Пюніка» та «[[Бананц (Єреван)|Бананца]]». Зігравши в останньому турі з «[[Уліссес|Уліссом]]» внічию «Арарат» в черговий раз залишився без призових медалей. Бронза дісталася «Міці», яка в останньому турі на виїзді обіграла «[[Гандзасар (футбольний клуб, Капан)|Гандзасар]]» — 1:0.
+У грудні 2006 року команду очолює [[Сукіасян Варужан Гарсевановіч|Варужан Сукіасян]]. З приходом Сукіасяна гра команди змінилася, стала технічною, грамотною. Прийшли й довгоочікувані успіхи «Арарату». Вихід у фінал [[Кубок Вірменії з футболу 2007|Кубка Вірменії]], де команда програла в додатковий час команді «Бананц». Влітку, в процесі [[Чемпіонат Вірменії з футболу 2007|чемпіонату]], коли «Арарат» йшов на другому місці, Сукіасян покинув клуб через розбіжності з керівництвом. Будучи не згодним з діями керівництва, яке запросило до клубу сербського фахівця [[Душан Мійіч|Душана Мійіча]]. Саме Мійіч і змінив на посту Сукіасяна. На момент відходу Сукіасяна з клубу, «Арарат» йшов на другому місці поступаючись лідеру всього 2 очками. З приходом Мійіча гра і дисципліна команди погіршилися. у перевагу, яку було здобуто в першому колі було покращено у другому. Катастрофою стали дві поспіль поразки з рахунком 0:6 вдома від прямих конкурентів в особі «Пюніка» та «[[Бананц (Єреван)|Бананца]]». Зігравши в останньому турі з «[[Уліссес|Уліссом]]» внічию «Арарат» в черговий раз залишився без призових медалей. Бронза дісталася «Міці», яка в останньому турі на виїзді обіграла «[[Гандзасар (футбольний клуб, Капан)|Гандзасар]]»&nbsp;— 1:0.
-Перед [[Чемпіонат Вірменії з футболу 2008|чемпіонату 2008 року]] команда посилилася досвідченими футболістами, а також гравцями з конкуруючих команд. Керівництвом булу поставлене завдання виграти всі футбольні трофеї Вірменії. Також в клуб повернувся Варужан Сукіасян. Перша боротьба почалася в [[Кубок Вірменії з футболу 2008|Кубку Вірменії]]. ККоманда дійшла до фіналу, де в додатковий час зуміла забити переможний гол. Це 5-й Кубок Вірменії в історії клубу. На старті чемпіонату команда здобула 6 перемог поспіль. А першу поразку зазнала тільки в 10-му турі. Протягом першого і на початку другого кола «Арарат» одноосібно лідирував в чемпіонаті. Незаплановані втрати очок на початку наблизили «Пюнік», а в подальшому пропустили вперед. З відривом у 3 очки один від одного команди підійшли до останнього туру, в якому зустрічалися між собою. Причому для «Арарату» це була виїзна гра. Довгий час рахунок на табло був нульовим, і лише на 77-й хвилині бразильському легіонеру Джуліано Хіменесу вдалося забити гол. Цей гол зрівняв за очками клуби. За рішенням регламенту чемпіонату був організований золотий матч, що пройшов на Республіканському стадіоні. Гра була жорсткою і порив виходив періодично за рамки, підсумком якого стали 3 (!) червоні картки. Рахунок був відкритий гравцем «Пюніка» — [[Тадевосян Альберт|Альбертом Тадевосяном]], проте через хвилину [[Мінасян Ваагн|Ваагн Мінасян]] рахунок зрівняв. Після закінчення 90 хвилин рахунок залишився нічийний, і команди вийшли в додатковий час. Час йшов, а гольова реалізація у гравців не виходила. Тим не менш, за 2 хвилини до закінчення доданого часу Альберт Тадевосян забив свій другий м'яч. Таким чином, «Арарат» зазнав поразки. Клубу дісталися лише срібні медалі. Після золотого матчу преса опублікувала слова Варужан Сукіасяна, в яких він звинувачував головного суддю, що той після закінчення золотого матчу в підтрибунному приміщенні застосував фізичну силу відносно нього. В кінці року, Сукіасян покинув «Арарат», в черговий раз через розбіжності з керівництвом.
+Перед [[Чемпіонат Вірменії з футболу 2008|чемпіонату 2008 року]] команда посилилася досвідченими футболістами, а також гравцями з конкуруючих команд. Керівництвом булу поставлене завдання виграти всі футбольні трофеї Вірменії. Також в клуб повернувся Варужан Сукіасян. Перша боротьба почалася в [[Кубок Вірменії з футболу 2008|Кубку Вірменії]]. ККоманда дійшла до фіналу, де в додатковий час зуміла забити переможний гол. Це 5-й Кубок Вірменії в історії клубу. На старті чемпіонату команда здобула 6 перемог поспіль. А першу поразку зазнала тільки в 10-му турі. Протягом першого і на початку другого кола «Арарат» одноосібно лідирував в чемпіонаті. Незаплановані втрати очок на початку наблизили «Пюнік», а в подальшому пропустили вперед. З відривом у 3 очки один від одного команди підійшли до останнього туру, в якому зустрічалися між собою. Причому для «Арарату» це була виїзна гра. Довгий час рахунок на табло був нульовим, і лише на 77-й хвилині бразильському легіонеру Джуліано Хіменесу вдалося забити гол. Цей гол зрівняв за очками клуби. За рішенням регламенту чемпіонату був організований золотий матч, що пройшов на Республіканському стадіоні. Гра була жорсткою і порив виходив періодично за рамки, підсумком якого стали 3 (!) червоні картки. Рахунок був відкритий гравцем «Пюніка»&nbsp;— [[Тадевосян Альберт|Альбертом Тадевосяном]], проте через хвилину [[Мінасян Ваагн|Ваагн Мінасян]] рахунок зрівняв. Після закінчення 90 хвилин рахунок залишився нічийний, і команди вийшли в додатковий час. Час йшов, а гольова реалізація у гравців не виходила. Тим не менш, за 2 хвилини до закінчення доданого часу Альберт Тадевосян забив свій другий м'яч. Таким чином, «Арарат» зазнав поразки. Клубу дісталися лише срібні медалі. Після золотого матчу преса опублікувала слова Варужан Сукіасяна, в яких він звинувачував головного суддю, що той після закінчення золотого матчу в підтрибунному приміщенні застосував фізичну силу відносно нього. В кінці року, Сукіасян покинув «Арарат», в черговий раз через розбіжності з керівництвом.
 === Відновлення позицій (2009–т.ч.) ===
@@ Рядок 94: / Рядок 94: @@
 == Гравці ==
-Гравці «Арарату» [[Андреасян Аркадій Георгійович|Аркадій Андреасян]], [[Заназанян Оганес Арутюнович|Оганес Заназанян]] (в 1972 р.) і [[Оганесян Хорен Георгійович|Хорен Оганесян]] (в 1980 р.) ставали бронзовими призерами мюнхенської і московської Олімпіад відповідно. Хорен Оганесян провів у збірній СРСР 35 матчів і забив 6 м'ячів.
+Гравці «Арарату» [[Андреасян Аркадій Георгійович|Аркадій Андреасян]], [[Заназанян Оганес Арутюнович|Оганес Заназанян]] (в 1972&nbsp;р.) і [[Оганесян Хорен Георгійович|Хорен Оганесян]] (в 1980&nbsp;р.) ставали бронзовими призерами мюнхенської і московської Олімпіад відповідно. Хорен Оганесян провів у збірній СРСР 35 матчів і забив 6 м'ячів.
 == Досягнення ==
 === Національні чемпіонати ===
-; [[Чемпіонат СРСР з футболу|Чемпіон СРСР]] (1): [[Чемпіонат СРСР з футболу 1973|1973]]:Чемпіон СРСР друга група клас А (1):1965..
+; [[Чемпіонат СРСР з футболу|Чемпіон СРСР]] (1): [[Чемпіонат СРСР з футболу 1973|1973]]
 ; Срібний призер чемпіонату СРСР (2): [[Чемпіонат СРСР з футболу 1971|1971]], [[Чемпіонат СРСР з футболу 1976 (весна)|1976 (весна)]]
 ; Володар [[Кубок СРСР з футболу|Кубка СРСР]] (2): [[Фінал кубка СРСР з футболу 1973|1973]], [[Фінал кубка СРСР з футболу 1975|1975]]
 ; Фіналіст Кубка СРСР (2): [[Фінал кубка СРСР з футболу 1954|1954]], [[Фінал кубка СРСР з футболу 1976|1976]]
+; Чемпіон [[Перша ліга СРСР з футболу|Другої групи класу А]] (1): [[Чемпіонат СРСР з футболу 1965 (клас «А», друга група)|1965]].
 ; [[Вірменська футбольна Прем'єр-ліга|Чемпіон Вірменії]] (2): [[Чемпіонат Вірменії з футболу 1993|1993]], [[Чемпіонат Вірменії з футболу 1995|1995]]
 ; Срібний призер чемпіонату Вірменії (4): [[Чемпіонат Вірменії з футболу 1996—1997|1996/97]], [[Чемпіонат Вірменії з футболу 1999|1999]], [[Чемпіонат Вірменії з футболу 2000|2000]], [[Чемпіонат Вірменії з футболу 2008|2008]]
@@ Рядок 121: / Рядок 122: @@
 === Досягнення гравців ===
 * Найкращі бомбардири сезону:
-** [[Чемпіонат СРСР з футболу 1976 (весна)|1976 (в)]] — [[Андреасян, Аркадій Георгійович|Аркадій Андреасян]] (8)
+** [[Чемпіонат СРСР з футболу 1976 (весна)|1976 (в)]]&nbsp;— [[Андреасян, Аркадій Георгійович|Аркадій Андреасян]] (8)
-** [[Чемпіонат Вірменії з футболу 1992|1992]] — [[Ягмурян, Ваге|Ваге Ягмурян]] (38)
+** [[Чемпіонат Вірменії з футболу 1992|1992]]&nbsp;— [[Ягмурян, Ваге|Ваге Ягмурян]] (38)
-** [[Чемпіонат Вірменії з футболу 2007|2007]] — [[Маркос Піззеллі]] (22)
+** [[Чемпіонат Вірменії з футболу 2007|2007]]&nbsp;— [[Маркос Піззеллі]] (22)
-** [[Чемпіонат Вірменії з футболу 2008|2008]] — [[Маркос Піззеллі]] (17)
+** [[Чемпіонат Вірменії з футболу 2008|2008]]&nbsp;— [[Маркос Піззеллі]] (17)
 * Найкращий гравець року:
-** [[Чемпіонат Вірменії з футболу 1993|1993]] — [[Шахгельдян, Армен Андраніковіч|Армен Шахгельдян]]
+** [[Чемпіонат Вірменії з футболу 1993|1993]]&nbsp;— [[Шахгельдян, Армен Андраніковіч|Армен Шахгельдян]]
-** [[Чемпіонат Вірменії з футболу 1999|1999]] — [[Абраамян, Арутюн|Арутюн Абраамян]]
+** [[Чемпіонат Вірменії з футболу 1999|1999]]&nbsp;— [[Абраамян, Арутюн|Арутюн Абраамян]]
 == Поточний склад ==
@@ Рядок 158: / Рядок 159: @@
 == Керівний склад ==
-* Президент — {{прапорець20|SUI}} [[Капріелян, Грач|Грач Капріелян]]
+* Президент&nbsp;— {{прапорець20|SUI}} [[Капріелян, Грач|Грач Капріелян]]
-* Віце-президент/Виконавчий директор — {{прапорець20|ARM}} [[Андреасян, Аркадій Георгійович|Аркадій Андреасян]]
+* Віце-президент/Виконавчий директор&nbsp;— {{прапорець20|ARM}} [[Андреасян, Аркадій Георгійович|Аркадій Андреасян]]
-* Адміністратор — {{прапорець20|ARM}} Араїк Егян
+* Адміністратор&nbsp;— {{прапорець20|ARM}} Араїк Егян
-* Прес-секретар — {{прапорець20|ARM}} Геворг Барсегян
+* Прес-секретар&nbsp;— {{прапорець20|ARM}} Геворг Барсегян
 == Персонал клубу ==
-* Головний тренер — {{прапорець20|ARM}} [[Есаян, Тигран|Тигран Есаян]]
+* Головний тренер&nbsp;— {{прапорець20|ARM}} [[Есаян, Тигран|Тигран Есаян]]
-* Тренер дитячо-юнацьких команд — {{прапорець20|ARM}} [[Гспеян, Тигран|Тигран Гспеян]]
+* Тренер дитячо-юнацьких команд&nbsp;— {{прапорець20|ARM}} [[Гспеян, Тигран|Тигран Гспеян]]
-* Тренер воротарів — {{прапорець20|ARM}} [[Абрамян, Альоша Варосовіч|Альоша Абрамян]]
+* Тренер воротарів&nbsp;— {{прапорець20|ARM}} [[Абрамян, Альоша Варосовіч|Альоша Абрамян]]
-* Тренер — {{прапорець20|ARM}} [[Сафарян, Едгар|Едгар Сафарян]]
+* Тренер&nbsp;— {{прапорець20|ARM}} [[Сафарян, Едгар|Едгар Сафарян]]
 == Відомі гравці ==
@@ Рядок 175: / Рядок 176: @@
 |- style="vertical-align:top;"
-| style="width:25%; text-align:left;" |
+| style="width:25%; text-align: left;" |
 * {{прапорець20|USSR}} [[СРСР]]
 ** {{прапорець20|USSR}} [[Абрамян Альоша Варосович|Альоша Абрамян]]
@@ Рядок 187: / Рядок 188: @@
 ** {{прапорець20|USSR}} [[Мелікян Бабкен Людвігович|Бабкен Мелікян]]
-| style="width:25%; text-align:left;" |
+| style="width:25%; text-align: left;" |
 * {{прапорець20|USSR}} [[Месропян Норайр Апетнакович|Норайр Месропян]]
 * {{прапорець20|USSR}} [[Мірзоян Олександр Багратович|Олександр Мірзоян]]
@@ Рядок 199: / Рядок 200: @@
 * {{прапорець20|USSR}} [[Хачатрян Ашот Суренович|Ашот Хачатрян]]
-| style="width:25%; text-align:left;" |
+| style="width:25%; text-align: left;" |
 * {{прапорець20|ARM}} [[Вірменія]]
 ** {{прапорець20|ARM}} [[Абраамян Арутюн|Арутюн Абраамян]]
@@ Рядок 211: / Рядок 212: @@
 ** {{прапорець20|ARM}} [[Мінасян Артур Грантович|Артур Мінасян]]
-| style="width:25%; text-align:left;" |
+| style="width:25%; text-align: left;" |
 * {{прапорець20|ARM}} [[Мінасян Ваагн|Ваагн Мінасян]]
 * {{прапорець20|ARM}} [[Мкртчян Агван Вараздатовіч|Агван Мкртчян]]

Арарат (футбольний клуб, Єреван): відмінності між версіями

Версія за 10:20, 18 січня 2022

Зміст

Колишні назви

Історія