Йоса Бусон

Йоса Бусон (портрет пензля Ґосюна, 18 століття).

Йоса Бусон (яп. 与謝蕪村, よさぶそん; 1716 — 17 січня 1783) — японський культурний діяч, поет і художник. Представник поетичного жанру хайку та художнього стилю нан-ґа. Справжнє прізвище — Таніґуті (谷口). Мав багато псевдонімів.

Короткі відомості

Йоса Бусон народився 1716 року в селі Кема повіту Хіґасінарі провінції Сеццу, в родині заможного селянина. В середині 1730-х він самостійно вирушив до міста Едо для навчання малюванню, китайській і японській поезії. 1737 року хлопець став учнем Хаяно Хадзіна, наступника легендарного Басьо, а після смерті наставника 1742 року, перебрався до міста Юкі в провінції Сімоцуке, де став навчатися у майстра Ісаоки Ґанто. Згодом, під впливом поезії і життєвого шляху Басьо, молодий поет вирушив у подорож по Північній Японії і через два роки він видав свою першу «Новорічну збірку» з віршами хайку в місті Уцуномія. В ній він вперше використав псевдонім «Бусон» (Ріпкове село). Наступного,1745 року, поет опублікував в Юкі посмертну оду на честь митця Хяамі Сінґи, що була написана у новому стилі «вільного вірша». Ймовірно того ж року, Бусон прийняв чернечий постриг у місцевому монастирі Ґуґьо, який прикрасив своїми настінними розписами.

1751 року 36-річний поет вирушив до столиці Кіото. Він прагнув вивчити нові тенденції у образотворчому мистецтві, які започаткували Сакакі Хякусен і Іке но Тайґа. Через три роки Бусон виїхав на етюди до сусідньої провінції Танґо, де провів 3 роки. Він опанував техніку китайського деревориту, розвинув зорову пам'ять і створив велику кількість картин. Бусон віддавав перевагу китайському стилю над японським, малюючи переважно тушеві пейзажі та образи китайських божеств і святих. Після повернення до Кіото він змінив своє прізвище на Йоса, одружився і мав у шлюбі одну доньку. Завдяки завершенню в 1763 році двох великих настінних розписів «Гори і води» та «Дикі коні» він здобув у столиці визнання одного з провідних художників.

Протягом 1764—1772 років Бусон переважно займався малюванням. В цей час він здійснив подорож до провінції Санукі в 1766—1768 роках, де розвинув оригінальну техніку передачі кольору відтінками туші. Після цього 1771 року Бусон спільно з Іке но Тайґою створив серію картин «Десять зручностей, десять приємностей», яка вважається шедевром японського інтелектуального стилю будзін-ґа нового часу.

Вірші

春雨やものがたりゆく蓑と傘はるさめやものがたりゆくみのとかさ

Весняний дощ!
Балакаючи, йдуть
Солом'яна накидка й парасолька.

ゆく春や逡巡として遅ざくらゆくはるやしゅんじゅんとしておそざくら　

Весна відходить!
Запізніла вишня
Розгублено їй дивиться услід.

日は日くれよ夜は夜明よと啼蛙ひはひくれよよはよあけよとなくかわず

Скрекочуть жаби.
Вдень: «Скоріше б вечір!»
А поночі: «Скоріше б день настав!»

Джерела та література

• Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
• (укр.) Бондаренко І. Антологія японської поезії. Хайку XVII — XX ст. — Київ: Дніпро, 2002.
• (рос.) Луна над горой. - СПб.: Кристалл, 1999.

Посилання

• (яп.) Читаємо Бусона
• (яп.) Твори Йоси Бусона
• (яп.) назва посилання
• (яп.) Переклади Йоси Бусона