Вогнеметний танк: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Euandrew (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 57: Рядок 57:
[[Категорія:Танки]]
[[Категорія:Танки]]
[[Категорія:Вогнемети]]
[[Категорія:Вогнемети]]
[[Категорія:Хімічні (вогнеметні) танки]]
[[Категорія:Вогнеметні танки]]

Версія за 18:37, 13 квітня 2022

Вогнеметний танк «Черчілль-Крокоділ» веде вогонь.
Вогнеметний танк американської морської піхоти знищує японський дот. Битва за Сайпан. 1944
Вогнеметний «Шерман» під час битви за Іодзіму

Вогнеметний танк — бойова броньована машина на гусеничному шасі, оснащена вогнеметною установкою і призначена для ураження палаючої вогнесумішшю живої сили (в тому числі в укриттях) і військової техніки противника. Вогнеметні танки можуть мати вогнемет як основне озброєння, в цьому випадку він зазвичай встановлюється в башті замість гармати. Великого поширення набули вогнеметні танки, у яких вогнемет є допоміжним озброєнням, а гармата і кулемети — основним. Резервуари з вогнесумішшю можуть розміщуватися всередині танка, на його корпусі, а також на одноосьовому причепі.

Вперше вогнеметні танки були застосовані італійської армією під час війни в Ефіопії 1935-36. Радянські вогнеметні танки типу ОТ-26 та Т-130 успішно використовувалися в боях на р. Халхин-Гол (1939) і під час радянсько-фінської війни 1939—1940. В період німецько-радянської війни на радянські танки додатково до їх озброєння встановлювалися автоматичні танкові вогнемети АТО-42, що викидали під тиском порохових газів вогнесуміш на дальність до 120 м. На танку ОТ-34 такий вогнемет мав запас вогнесуміші 200 л і дозволяв зробити 20 пострілів, на танку КВ-1 відповідно 570 л і 57 пострілів.

У період Другої світової війни вогнеметні танки перебували на озброєнні багатьох армій. Вони застосовувалися також американськими військами під час воєн в Кореї і В'єтнамі. У післявоєнний період продовжувалося подальше вдосконалення вогнеметних танків шляхом збільшення дальності вогнеметання, яка до середини 1970-х рр. перевищила 200 м.

Див. також

Джерела

  • Радянська військова енциклопедія. «ОБЪЕКТЫ — РАДИОКОМПАС» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 15. — С. 74. — ISBN 00101-223. (рос.)

Посилання

Література

  • А. Н. Ардашев, С. Л. Федосеев, Огнемётные танки Второй мировой войны. — М.: Бронеколлекция, спецвыпуск № 8, 2005.
  • Doyle, Hilary; Sarson, Peter (Illustrator) (September 1995). Flammpanzer — German Flamethrowers 1941-45. New Vanguard #15 (1st ed.). Osprey Publishing. ISBN 1-85532-547-0.
  • Bishop, Chris (2002). The Encyclopedia of Weapons of World War II: The Comprehensive Guide to Over 1,500 Weapons Systems, Including Tanks, Small Arms, Warplanes, Artillery, Ships and Submarines. Sterling Publishing Company, Inc. ISBN 978-1-58663-762-0.
  • Zaloga, Steven J. M3 & M5 Stuart. 1999; Osprey Publishing/New Vanguard #33. ISBN 978-1-85532-911-9.
  • Zaloga, Steven J. Armored Thunderbolt, The US Army Sherman in World War II. 2008; Stackpole Books. ISBN 978-0-8117-0424-3.

Примітки