Заячківський Микола Остафійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
| Рядок 57: | Рядок 57: | ||
Маючи багатьох друзів — діячів культури ([[Франко Іван Якович|Іван Франко]], [[Колесса Олександр Михайлович|Олександр Колесса]] та інші) — розпочав свою діяльність спершу також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з [[1900]] року — директором українського театру при [[Українська бесіда|«Руській бесіді»]]. Допомагав українським літераторам, у [[1898]] році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» [[Щурат Василь Григорович|Василя Щурата]]. У [[1903]] році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]]. |
Маючи багатьох друзів — діячів культури ([[Франко Іван Якович|Іван Франко]], [[Колесса Олександр Михайлович|Олександр Колесса]] та інші) — розпочав свою діяльність спершу також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з [[1900]] року — директором українського театру при [[Українська бесіда|«Руській бесіді»]]. Допомагав українським літераторам, у [[1898]] році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» [[Щурат Василь Григорович|Василя Щурата]]. У [[1903]] році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]]. |
||
У [[1901]] році під егідою товариства «[[Народна Гостинниця]]» відкрив перший український готель на гірському курорті [[Микуличин]] і став його директором. Одними із перших |
У [[1901]] році під егідою товариства «[[Народна Гостинниця]]» відкрив перший український готель на гірському курорті [[Микуличин]] і став його директором. Одними із перших постояльців були [[Лепкий Богдан Сильвестрович|Богдан Лепкий]] та [[Стефаник Василь Семенович|Василь Стефаник]]. |
||
Довголітній інспектор, а потім головний директор [[Народна торгівля (кооператив)|«Народної торговлі»]] у [[Львів|Львові]], голова «Міщанського братства», [[Сокіл-Батько|«Сокола-Батька»]] (1922—1933), «Товариства опіки над емігрантами», радник Торгово-промислової палати у Львові, почесний член [[Союз українських купців і промисловців|Союзу українських купців]]. |
Довголітній інспектор, а потім головний директор [[Народна торгівля (кооператив)|«Народної торговлі»]] у [[Львів|Львові]], голова «Міщанського братства», [[Сокіл-Батько|«Сокола-Батька»]] (1922—1933), «Товариства опіки над емігрантами», радник Торгово-промислової палати у Львові, почесний член [[Союз українських купців і промисловців|Союзу українських купців]]. |
||
Версія за 21:30, 3 травня 2010
 | Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач Olexa Yur (внесок, журнали) о 21:30 UTC (7343899 хвилин тому). |
| Заячківський Микола Остафійович | |
|---|---|
 Фото 1936 року | |
| Народився |
25 листопада 1870 Тишківці |
| Помер |
11 лютого 1938 Львів |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Місце проживання | Львів (пл. Ринок, 39) |
| Діяльність | економіст |
| Alma mater | Львівський університет (теологічний факультет), Віденський університет (економічний факультет) |
| Рід | Заячківські |
| Родичі | Остафій Заячківський |
 | |
Мико́ла Остафійович Заячкі́вський (*25 листопада 1870, Тишківці — †11 лютого 1938, Львів) — український підприємець, економіст, державний і громадський діяч.
Біографічні відомості
Ранні роки
Народився 25 листопада 1870 року в Тишківцях у заможній сільській родині шляхетного походження. Змалку виявив потяг до навчання. Але, рано залишившись сиротою, ледь його не покинув. 1878 року здібного хлопця взяв на виховання місцевий греко-католицький священик Зенон Шухевич.
Успішно закінчивши сільську школу, продовжив навчання у Коломийській гімназії. Вищу освіту здобув на теологічному факультеті Львівського та економічному факультеті Віденського університетів (останній закінчив у 1896 році з відзнакою).
Напередодні І світової війни
Маючи багатьох друзів — діячів культури (Іван Франко, Олександр Колесса та інші) — розпочав свою діяльність спершу також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з 1900 року — директором українського театру при «Руській бесіді». Допомагав українським літераторам, у 1898 році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» Василя Щурата. У 1903 році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності Миколи Лисенка.
У 1901 році під егідою товариства «Народна Гостинниця» відкрив перший український готель на гірському курорті Микуличин і став його директором. Одними із перших постояльців були Богдан Лепкий та Василь Стефаник.
Довголітній інспектор, а потім головний директор «Народної торговлі» у Львові, голова «Міщанського братства», «Сокола-Батька» (1922—1933), «Товариства опіки над емігрантами», радник Торгово-промислової палати у Львові, почесний член Союзу українських купців.
Російський полон
У 1914—1917 роках вивезений росіянами у Сибір. У 1917—1918 роках працював у кооперації в Києві.
Центральна рада. Директорія
1920-30 роки
Цитати
|
Щоби любити свій нарід, не треба не любити чужий нарід, любов, що живе у ненависті, не є любов… | 
|
Джерела та посилання
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. — Т. 2. — С. 763.
- Роман Купчинський, Зі спогадів про сучасників
- Богдан Купчинський. Історія Тишківців (в датах, подіях і фактах). — Коломия : ВПТ «Вік», 1994.
- Качараба С. Заячківський Микола // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 255—256.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 405. — ISBN 978-966-8955-00-5