Заячківський Микола Остафійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 64: Рядок 64:
Після окупації [[Галичина|Галичини]] [[Російська імперія|росіянами]] під час [[Перша світова війна|І світової війни]], як і багато інших українських діячів, вивезений до [[Сибір]]у. На засланні сильно підірвав здоров'я та мало не помер внаслідок [[запалення легень]]. Звільнений після [[Лютнева революція 1917|Лютневої революції]], у березні [[1917]] року приїхав до [[Київ|Києва]].
Після окупації [[Галичина|Галичини]] [[Російська імперія|росіянами]] під час [[Перша світова війна|І світової війни]], як і багато інших українських діячів, вивезений до [[Сибір]]у. На засланні сильно підірвав здоров'я та мало не помер внаслідок [[запалення легень]]. Звільнений після [[Лютнева революція 1917|Лютневої революції]], у березні [[1917]] року приїхав до [[Київ|Києва]].


=== Київський період ===
=== Центральна рада. Директорія ===

{{section-stub}}
Протягом [[1917]]—[[1918]] років, перебувачи у Києві, працював в українському кооперативному русі. Був членом [[Галицько-Буковинський комітет|Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни при Українській Центральній Раді]]<ref>[http://vlp.com.ua/files/08_8.pdf Створення та діяльність українського Центрального Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни та Головної Ради галицьких, буковинських та угорських українців (травень 1917 – квітень 1918 рр.)]</ref>.


=== 1920-30 роки ===
=== 1920-30 роки ===

Версія за 19:44, 14 травня 2010

Заячківський Микола Остафійович
Фото 1936 року
Народився 25 листопада 1870
Тишківці
Помер 11 лютого 1938
Львів
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Національність українець[2]
Місце проживання Львів (пл. Ринок, 39)
Діяльність економіст
Alma mater Львівський університет (теологічний факультет), Віденський університет (економічний факультет)
Партія УНДП-УТП-УНДО
Рід Заячківські
Родичі Остафій Заячківський
Герб
Герб

Мико́ла Остафійович Заячкі́вський (*25 листопада 1870, Тишківці — †11 лютого 1938, Львів) — український підприємець, економіст, державний, громадський та кооперативний діяч.

Біографічні відомості

Ранні роки

Народився 25 листопада 1870 року в Тишківцях у заможній сільській родині шляхетного походження. Змалку виявив потяг до навчання. Але, рано залишившись сиротою, ледь його не покинув. 1878 року здібного хлопця взяв на виховання місцевий греко-католицький священик Зенон Шухевич.

Успішно закінчивши сільську школу, продовжив навчання у Коломийській гімназії. Вищу освіту здобув на теологічному факультеті Львівського та економічному факультеті Віденського університетів (останній закінчив у 1896 році з відзнакою).

Напередодні І світової війни

Маючи багатьох друзів — діячів культури (Іван Франко, Олександр Колесса та інші) — розпочав свою діяльність також на культурній ниві. Був спершу референтом, а з 1900 року — директором українського театру при «Руській бесіді». Допомагав українським літераторам, у 1898 році власним коштом видав збірку поезій «Мої листи» Василя Щурата. У 1903 році став одним із організаторів святкування 35-річного ювілею творчої діяльності Миколи Лисенка.

Чільний діяч громадських та економічних ініціатив, започаткованих Василем Нагірним. У 1901 році під егідою товариства «Народна Гостинниця» (створеного Нагірним) відкрив перший український готель на гірському курорті Микуличин і став його директором. Одними із перших постояльців були Богдан Лепкий та Василь Стефаник.[3]

Довгий час Микола Заячківський був інспектором, а потім — головним директором іншого дітища Нагірного — «Народної торговлі». У вересні 1910 року брав участь у Міжнародному кооперативному конґресі в Гамбурзі[4]. З метою налагодження торгівельних контактів з українською діаспорою їздив до Бразилії[5].

Російський полон

Після окупації Галичини росіянами під час І світової війни, як і багато інших українських діячів, вивезений до Сибіру. На засланні сильно підірвав здоров'я та мало не помер внаслідок запалення легень. Звільнений після Лютневої революції, у березні 1917 року приїхав до Києва.

Київський період

Протягом 19171918 років, перебувачи у Києві, працював в українському кооперативному русі. Був членом Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни при Українській Центральній Раді[6].

1920-30 роки

В різний час очолював «Міщанське братство», товариство «Сокіл» (19221933), «Товариство опіки над емігрантами». Член ради міста Львова, радник Торгово-промислової палати у Львові, почесний член Союзу українських купців.

Помер у Львові 11 лютого 1938 року.

Цитати

Щоби любити свій нарід, не треба не любити чужий нарід, любов, що живе у ненависті, не є любов…

Примітки

Джерела та посилання