Андронік II Палеолог: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Створена сторінка: {{Правитель |посада = Імператор |країна = [[Віз... |
м орфографія |
||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
Андронік II Палеолог на початку свого правління скорочує чисельность війська та скасовує заключену його батьком Михайлом VIII Палеологом [[Другий Ліонський собор|церковну унію]] з західною (католицькою) церквою. Проводив політику приєднання до Візантії [[Фессалія|Фессалії]] та [[Епір]]а, що відокремилися після [[Четвертий хрестовий похід|четвертого хрестового походу]] у 1204 році. |
Андронік II Палеолог на початку свого правління скорочує чисельность війська та скасовує заключену його батьком Михайлом VIII Палеологом [[Другий Ліонський собор|церковну унію]] з західною (католицькою) церквою. Проводив політику приєднання до Візантії [[Фессалія|Фессалії]] та [[Епір]]а, що відокремилися після [[Четвертий хрестовий похід|четвертого хрестового походу]] у 1204 році. |
||
[[Файл:AndronicosIIGoldHyperpyron.jpg|thumb|left|Золотий [[гіперпірон]] Андроніка II Палеолога.]] |
|||
Невдало втрутився в боротьбу між [[Венеціанська республіка|Венецією]] і [[Генуезька республіка|Генуєю]], що призвело на початку XIV ст. до посилення впливу генуезців в імперії. Прагнучи дати відсіч сильній турецькій армії (якам до цього часу захопила майже всю Малу Азію), найняв в 1303 році військо [[Арагон|арагонців]] та [[Каталонія|каталонців]] на чолі з Роже де Флор, які після вбивства їх головнокомандуючого у 1305 підняли заколот, спустошили візантійські володіння, зайняли Фессалію і ряд інших візантійських областей. Спроби Андроніка II Палеолога централізувати свій уряд викликали опір феодальної знаті, яка висунула в 1321 році на трон його онука — [[Андронік III Палеолог|Андроніка III Палеолога]]. Внаслідок цього розпочинається громадянська війна. Після тривалої боротьби за владу, інтриг і зради ближніх у 1328 році він був змушений зректися престолу. Його засилають в монастир де він помирає чотири роки по тому. |
Невдало втрутився в боротьбу між [[Венеціанська республіка|Венецією]] і [[Генуезька республіка|Генуєю]], що призвело на початку XIV ст. до посилення впливу генуезців в імперії. Прагнучи дати відсіч сильній турецькій армії (якам до цього часу захопила майже всю Малу Азію), найняв в 1303 році військо [[Арагон|арагонців]] та [[Каталонія|каталонців]] на чолі з Роже де Флор, які після вбивства їх головнокомандуючого у 1305 підняли заколот, спустошили візантійські володіння, зайняли Фессалію і ряд інших візантійських областей. Спроби Андроніка II Палеолога централізувати свій уряд викликали опір феодальної знаті, яка висунула в 1321 році на трон його онука — [[Андронік III Палеолог|Андроніка III Палеолога]]. Внаслідок цього розпочинається громадянська війна. Після тривалої боротьби за владу, інтриг і зради ближніх у 1328 році він був змушений зректися престолу. Його засилають в монастир де він помирає чотири роки по тому. |
||
Версія за 11:04, 22 червня 2010
| Андронік II Палеолог | |
|---|---|
| грец. Ἀνδρόνικος Β' Παλαιολόγος | |
 Портрет Андроніка II Палеолога у монастирі Серри. | |
| Імператор | |
| Початок правління: | 1282 |
| Кінець правління: | 1328 |
|
| |
| Попередник: | Михайло VIII Палеолог |
| Наступник: | Андронік III Палеолог |
|
| |
| Дата народження: | 1259/1260 |
| Місце народження: | Нікея |
| Країна: | Візантійської імперії |
| Дата смерті: | 13 лютого 1332 |
| Місце смерті: | Константинополь |
| Династія: | Палеологи |
| Батько: | Михайло VIII Палеолог |
| Мати: | Феодора Дука Ватаціна |
Андронік II Палеолог (грец. Ἀνδρόνικος Β' Παλαιολόγος, * 1259/1260 Нікея, Дідімотіка — † 13 лютого 1332, Константинополь) — імператор Візантійської імперії з 1282 по 1328 р.
Андронік II Палеолог на початку свого правління скорочує чисельность війська та скасовує заключену його батьком Михайлом VIII Палеологом церковну унію з західною (католицькою) церквою. Проводив політику приєднання до Візантії Фессалії та Епіра, що відокремилися після четвертого хрестового походу у 1204 році.
Невдало втрутився в боротьбу між Венецією і Генуєю, що призвело на початку XIV ст. до посилення впливу генуезців в імперії. Прагнучи дати відсіч сильній турецькій армії (якам до цього часу захопила майже всю Малу Азію), найняв в 1303 році військо арагонців та каталонців на чолі з Роже де Флор, які після вбивства їх головнокомандуючого у 1305 підняли заколот, спустошили візантійські володіння, зайняли Фессалію і ряд інших візантійських областей. Спроби Андроніка II Палеолога централізувати свій уряд викликали опір феодальної знаті, яка висунула в 1321 році на трон його онука — Андроніка III Палеолога. Внаслідок цього розпочинається громадянська війна. Після тривалої боротьби за владу, інтриг і зради ближніх у 1328 році він був змушений зректися престолу. Його засилають в монастир де він помирає чотири роки по тому.
Посилання
Біографія Андроніка II Палеолога у церковному лексиконі (нім.)
Шаблон:Римські та Візантійські імператори
| ||||||||||||||||||||