Жан Мабільон: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 2: Рядок 2:
'''Жан Мабільон''' (23 листопада 1632 – 27 грудня 1707 рр.) – французький монах – бенедектинець, науковець; вважається засновником палеографії і дипломатики.
'''Жан Мабільон''' (23 листопада 1632 – 27 грудня 1707 рр.) – французький монах – бенедектинець, науковець; вважається засновником палеографії і дипломатики.


Народився в Сеінт-Піерремонт (Saint-Pierremont, Ardennes). В 12 років він вступив до коледжу в Реймсі (Collège des Bons Enfants in Reims). В 1650 р. він став семінаристом. В 1653 р. він покинув семінарію і став монахом в аббатстві Сеінт-Ремі (Saint-Remi). В 1663 р. його перевели до аббатства Сеінт-Деніс (Saint-Denis Abbey near Paris). Наступного року - до Сент-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés in Paris), в цей період життя він знайомиться з багатьма відомими науковцями. В 1667 р. була опублікована праця про св. Бернарда Клерворського, над якою він працював в цьому аббатстві, і також в цей час він працював над працею "Acta Ordinis S. Benedicti" (опублікована між 1668-1701 рр., містить 9 томів). В 1701 р. він став одним з засновників Académie des Inscriptions et Belles-Lettres.
Народився в Сен-П'єррмон (Saint-Pierremont, Ardennes). В 12 років він вступив до коледжу в Реймсі (Collège des Bons Enfants in Reims). В 1650 р. він став семінаристом. В 1653 р. він покинув семінарію і став монахом в аббатстві Сен-Ремі (Saint-Remi). В 1663 р. його перевели до аббатства Сен-Деніс (Saint-Denis Abbey near Paris). Наступного року - до Сен-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés in Paris), в цей період життя він знайомиться з багатьма відомими науковцями. В 1667 р. була опублікована праця про св. Бернарда Клерворського, над якою він працював в цьому аббатстві, і також в цей час він працював над працею "Acta Ordinis S. Benedicti" (опублікована між 1668-1701 рр., містить 9 томів). В 1701 р. він став одним з засновників Académie des Inscriptions et Belles-Lettres.
В 1707 р. він помер і був похований в церкві Сент-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés, in Paris).
В 1707 р. він помер і був похований в церкві Сен-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés, in Paris).




Рядок 17: Рядок 17:
== Джерела ==
== Джерела ==


Лихачев, Н.П. Дипломатика: (из лекций, читанных в С.-Петербургском Археологическом институте) : из лекций по сфрагистике.-
1.Стаття англійською мовою - http://en.wikipedia.org/wiki/Jean_Mabillon

2.Лихачев, Н.П. Дипломатика : (из лекций, читанных в С.-Петербургском Археологическом институте) : из лекций по сфрагистике.-
Москва: Государственная публичная историческая библиотека, 2001.-332 с.
Москва: Государственная публичная историческая библиотека, 2001.-332 с.



Версія за 21:35, 19 вересня 2010

Жан Мабільон.

Жан Мабільон (23 листопада 1632 – 27 грудня 1707 рр.) – французький монах – бенедектинець, науковець; вважається засновником палеографії і дипломатики.

Народився в Сен-П'єррмон (Saint-Pierremont, Ardennes). В 12 років він вступив до коледжу в Реймсі (Collège des Bons Enfants in Reims). В 1650 р. він став семінаристом. В 1653 р. він покинув семінарію і став монахом в аббатстві Сен-Ремі (Saint-Remi). В 1663 р. його перевели до аббатства Сен-Деніс (Saint-Denis Abbey near Paris). Наступного року - до Сен-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés in Paris), в цей період життя він знайомиться з багатьма відомими науковцями. В 1667 р. була опублікована праця про св. Бернарда Клерворського, над якою він працював в цьому аббатстві, і також в цей час він працював над працею "Acta Ordinis S. Benedicti" (опублікована між 1668-1701 рр., містить 9 томів). В 1701 р. він став одним з засновників Académie des Inscriptions et Belles-Lettres. В 1707 р. він помер і був похований в церкві Сен-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés, in Paris).


В 1681 р. була опублікована найголовніша праця вченого "De re diplomatica libri sex", в якій йшла мова про різні види середньовічних манускриптів і рукописів, і яка вважається фундаментом дипломатики і палеографії. Трактат складається з 6 частин-книг: 1) перша книга про документи загалом, про характер документів про їх різновиди; 2) вчення про стиль документів і грамот, про зовнішні ознаки, хронологія документів; 3) про визначення достовірності документа; 4) про палаци франкських королів, які вказані в їх дипломах, що допомагало датувати самі дипломи; 5) палеографічного характеру; 6) збірник документів

Джерела

Лихачев, Н.П. Дипломатика: (из лекций, читанных в С.-Петербургском Археологическом институте) : из лекций по сфрагистике.- Москва: Государственная публичная историческая библиотека, 2001.-332 с.