Жан Мабільон: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Джерела: + {{Ізольована стаття}} за допомогою AWB
Більше не розпізнається як стаття, з якої нема посилань, removed: {{Статті, з яких нема посилань}} за допомогою AWB
Рядок 1: Рядок 1:

{{Статті, з яких нема посилань}}
[[Файл:Jean Mabillon.JPG|thumb|right|Жан Мабільон.]]
[[Файл:Jean Mabillon.JPG|thumb|right|Жан Мабільон.]]
'''Жан Мабільон''' (23 листопада 1632 — 27 грудня 1707 рр.) — французький монах — [[Бенедиктинці|бенедектинець]], науковець; вважається засновником [[Палеографія|палеографії]] і дипломатики.
'''Жан Мабільон''' (23 листопада 1632 — 27 грудня 1707 рр.) — французький монах — [[Бенедиктинці|бенедектинець]], науковець; вважається засновником [[Палеографія|палеографії]] і дипломатики.

Версія за 13:56, 21 вересня 2010

Жан Мабільон.

Жан Мабільон (23 листопада 1632 — 27 грудня 1707 рр.) — французький монах — бенедектинець, науковець; вважається засновником палеографії і дипломатики.

Народився в Сен-П'єррмон (Saint-Pierremont, Ardennes). У 12 років він вступив до коледжу в Реймсі (Collège des Bons Enfants in Reims). В 1650 р. він став семінаристом. В 1653 р. він покинув семінарію і став монахом в аббатстві Сен-Ремі (Saint-Remi). В 1663 р. його перевели до аббатства Сен-Деніс (Saint-Denis Abbey near Paris). Наступного року — до Сен-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés in Paris), в цей період життя він знайомиться з багатьма відомими науковцями. В 1667 р. була опублікована праця про св. Бернарда Клерворського, над якою він працював в цьому аббатстві, і також в цей час він працював над працею «Acta Ordinis S. Benedicti» (опублікована між 1668—1701 рр., містить 9 томів). В 1701 р. він став одним з засновників Académie des Inscriptions et Belles-Lettres. В 1707 р. він помер і був похований в церкві Сен-Жерменського аббатства (Saint-Germain-des-Prés, in Paris).


В 1681 р. була опублікована найголовніша праця вченого «De re diplomatica libri sex», в якій йшла мова про різні види середньовічних манускриптів і рукописів, і яка вважається фундаментом дипломатики і палеографії. Трактат складається з 6 частин-книг:

  1. перша книга про документи загалом, про характер документів про їх різновиди;
  2. вчення про стиль документів і грамот, про зовнішні ознаки, хронологія документів;
  3. про визначення достовірності документа;
  4. про палаци франкських королів, які вказані в їх дипломах, що допомагало датувати самі дипломи;
  5. палеографічного характеру;
  6. збірник документів

Джерела

Лихачев, Н. П. Дипломатика: (из лекций, читанных в С.-Петербургском Археологическом институте) : из лекций по сфрагистике.- Москва: Государственная публичная историческая библиотека, 2001.-332 с.