Відмінності між версіями «Карл Піпер»

Перейти до навігації Перейти до пошуку
44 байти додано ,  10 років тому
Народився в сім'ї [[скарбник|скарбничого]] Воєнної колегії, окружного судді Карла [[Піпер (рід)|Піпера]] та Інгрід Шарлотти Екенбом. Став студентом [[Уппсальський університет|Упсальського університету]] в 1660 р. і почав свою кар’єру службовця у Канцелярії 1668 р. Працелюбний та вправний він з самого початку здобув ґрунтовні знання про управління королівством. 1673 року він як канцелярист супроводжував посольство Густава Оксенстірна до Росії та став у ньому секретарем створеної у тому самому році комісії з питань оборони [[Ліфляндія|Ліфляндії]], [[Естляндія|Естляндії]] та [[Інгерманляндія|Інгерманляндії]]. Під час війни [[Карл XI|Карла ХІ]] за [[Сконе]] він 1677 р. одержав посаду реєстратора польової канцелярії. Починаючи з того часу він був наближеним до Карла XI та поступово заволодів його великими таємницями. Піпера було призначено секретарем Камерної колегії 1679 р.; у тому самому році він здобув дворянський титул. Його служба у Камерній колегії набула характеру завдань, пов’язаних з переворотами, які призвели до скорочень та слідств у справах опікунства, і він потрапив до нового кола службовців низького дворянського походження, яких Карл ХІ зібрав навколо себе. Призначений у 1689 р. державним секретарем і радником канцелярії П. складає і оформляє королівські ухвали.
 
Піперу довелося бути, згідно з непевною традицією, тією рушійною силою неочікуваної [[інавгурація|інавгурації]] [[Карл XII|Карла ХІI]] у листопаді 1697 р.; проте це не підтверджується збереженими офіційними документами. Однак стрімке підвищення Піпера безпосередньо після того витлумачували як свідчення цього.
У кінці грудня 1697 р. він призначається разом з Томасом Полюсом королівським радником та державним радником, водночас обійнявши посаду державного секретаря внутрішніх справ. Тим самим він став у дійсності першим міністром Карла ХІI. На новий рік 1698 р. його нараз підвищили в чин барона і графа.
 

Навігаційне меню