Венеційські криниці: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Qypchak (обговорення | внесок) Створена сторінка: thumb|right|250px|Схема роботи венеціанської криниці (''поццо''). [[Файл:Venice - Campo S. B... |
Qypchak (обговорення | внесок) додав фото |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[ |
[[Зображення:VERA DA POZZO.jpg|thumb|right|250px|Схема роботи венеціанської криниці (''поццо'').]] |
||
[[ |
[[Зображення:Venice - Campo S. Boldo -01.jpg|thumb|right|250px|''Вера да поццо'' на кампо (майдані) Сан Болдо.]] |
||
[[Зображення:Vera da pozzo Palazzo Centani.jpg|thumb|right|250px|Цямрина криниці в палаці Чентані (музей [[Карло Ґольдоні]])]] |
|||
'''Вера да поццо''' ({{lang-it|vera da pozzo, ''також'' pluteale}}) – [[італійська мова|італійський]] термін для визначення цямрини [[криниця|криниці]]. Кам’яне кільце над отвором у колодязь. Сьогодні важливий декоративний елемент [[Венеція|Венеції]]. |
'''Вера да поццо''' ({{lang-it|vera da pozzo, ''також'' pluteale}}) – [[італійська мова|італійський]] термін для визначення цямрини [[криниця|криниці]]. Кам’яне кільце над отвором у колодязь. Сьогодні важливий декоративний елемент [[Венеція|Венеції]]. |
||
==Опис== |
==Опис== |
||
| Рядок 12: | Рядок 13: | ||
Власне, ''поццо'' не справжні криниці, а підземні [[резервуар]]и для збирання дощової води, що до середини [[ХІХ]] ст. були важливим джерелом свіжої питної води у місті. |
Власне, ''поццо'' не справжні криниці, а підземні [[резервуар]]и для збирання дощової води, що до середини [[ХІХ]] ст. були важливим джерелом свіжої питної води у місті. |
||
[[Дощ]]ова вода у криницю потрапляла через отвори у люках, яких було два або чотири, і збиралась у ямі, змащеній водостійкою [[глина|глиною]] і наповненій [[пісок|піском]]. Пісок служив в якості [[фільтр]]а, а глина захищала криницю від проникнення [[морська вода|солоної води]] з лагуни. |
[[Дощ]]ова вода у криницю потрапляла через отвори у люках, яких було два або чотири, і збиралась у ямі, змащеній водостійкою [[глина|глиною]] і наповненій [[пісок|піском]]. Пісок служив в якості [[фільтр]]а, а глина захищала криницю від проникнення [[морська вода|солоної води]] з лагуни. Воду, що збиралася в резервуарі (цистерні), набирали відрами. Існували строгі правила, що забороняли торкатися води брудними руками і відрами і не дозволяли звідти пити [[тварина]]м. Однак для напування тварин використовувалась нижня частина ''вера да поццо''. |
||
Оскільки води все рівно не вистачало, її додатково привозили на човнах з річки [[Брента]]. |
Оскільки води все рівно не вистачало, її додатково привозили на човнах з річки [[Брента]]. |
||
У [[1858]] р. згідно з «''Ufficio Tecnico Comunale''» на всіх островах лагуни існувало 8 тис. громадських і приватних криниць.<ref>[http://gcesare.provincia.venezia.it/e_ep/e_ep7/venezia.htm Venise cité d’eau].</ref> З них 6.782 знаходилось у самій Венеції. |
У [[1858]] р. згідно з «''Ufficio Tecnico Comunale''» на всіх островах лагуни існувало 8 тис. громадських і приватних криниць.<ref>[http://gcesare.provincia.venezia.it/e_ep/e_ep7/venezia.htm Venise cité d’eau].</ref> З них 6.782 знаходилось у самій Венеції.<ref>''Freely John''. Strolling through Venice: The Definitive Walking Guidebook to 'La Serenissima'. 1994.</ref> У [[ХІХ]] ст., коли збудували [[акведук]], що з’єднав Венецію з материком, багато криниць було засипано і демонтовано. Сьогодні 232 криниці як і раніше доступні для громадськості. З них 187 зроблені з [[Істрія|істрійського]] каменя і 43 - з [[Верона|веронського]] мармуру.<ref>''Alberto Rizzi''. Vere da pozzo di Venezia / Цямрини криниць у Венеції, édité en anglais et italien, Stamperia di Venezia - 1992 (ISBN 8885084095). Réédité aux Éditions Filippi en 2007.</ref> |
||
==Галерея== |
==Галерея== |
||
Версія за 13:55, 25 жовтня 2010
Вера да поццо ([vera da pozzo, також pluteale] помилка: {{lang-xx}}: текст вже має курсивний шрифт (допомога)) – італійський термін для визначення цямрини криниці. Кам’яне кільце над отвором у колодязь. Сьогодні важливий декоративний елемент Венеції.
Опис
Цямрина ставилась, щоб запобігти потраплянню солоної води під час аква-альти (повенні у Венеції).
Мають круглу, квадратну та іншу форми. Парапети прикрашались різьбленими мотивами рослин, гірлянд з квітів і фруктів, херувимами, левиними головами, святими. Приватні криниці були оздоблені гербами дворянських династій.
Розташовані в центрі багатьох кампі (майданах) та внутрішніх подвір’їв (кортів) Венеції.
Використання
Власне, поццо не справжні криниці, а підземні резервуари для збирання дощової води, що до середини ХІХ ст. були важливим джерелом свіжої питної води у місті.
Дощова вода у криницю потрапляла через отвори у люках, яких було два або чотири, і збиралась у ямі, змащеній водостійкою глиною і наповненій піском. Пісок служив в якості фільтра, а глина захищала криницю від проникнення солоної води з лагуни. Воду, що збиралася в резервуарі (цистерні), набирали відрами. Існували строгі правила, що забороняли торкатися води брудними руками і відрами і не дозволяли звідти пити тваринам. Однак для напування тварин використовувалась нижня частина вера да поццо.
Оскільки води все рівно не вистачало, її додатково привозили на човнах з річки Брента.
У 1858 р. згідно з «Ufficio Tecnico Comunale» на всіх островах лагуни існувало 8 тис. громадських і приватних криниць.[1] З них 6.782 знаходилось у самій Венеції.[2] У ХІХ ст., коли збудували акведук, що з’єднав Венецію з материком, багато криниць було засипано і демонтовано. Сьогодні 232 криниці як і раніше доступні для громадськості. З них 187 зроблені з істрійського каменя і 43 - з веронського мармуру.[3]
Галерея
-
Кампо Сан-Стефано. -
Криниця у подвір'ї Ка' д'Оро. -
П'яцетте Леончіні. -
Кампо Беккаріє.
Примітки
- ↑ Venise cité d’eau.
- ↑ Freely John. Strolling through Venice: The Definitive Walking Guidebook to 'La Serenissima'. 1994.
- ↑ Alberto Rizzi. Vere da pozzo di Venezia / Цямрини криниць у Венеції, édité en anglais et italien, Stamperia di Venezia - 1992 (ISBN 8885084095). Réédité aux Éditions Filippi en 2007.