Дельта-функція Дірака: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м робот додав: hu:Dirac-deltafüggvény |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''δ-функція''' |
'''δ-функція''' — це [[узагальнена функція]], формально визначається як неперервний [[лінійний функціонал]] у просторі [[диференційована функція|диференційовних функцій]]. |
||
δ-функція не є функцією в класичному розумінні. |
δ-функція не є функцією в класичному розумінні. |
||
Рядок 16: | Рядок 16: | ||
* <math>\int\limits_{-\infty}^{\infty} \delta(x)\, dx = 1</math>. |
* <math>\int\limits_{-\infty}^{\infty} \delta(x)\, dx = 1</math>. |
||
* <math>x\delta^\prime(x)=-\delta(x)</math>. |
* <math>x\delta^\prime(x)=-\delta(x)</math>. |
||
* <math>\delta(f(x)) = \sum_k \frac{\delta(x - x_k)}{|f'(x_k)|}</math>, де <math>x_k</math> |
* <math>\delta(f(x)) = \sum_k \frac{\delta(x - x_k)}{|f'(x_k)|}</math>, де <math>x_k</math> — нулі функції <math>f(x)</math>. |
||
== Інтегральне представлення == |
== Інтегральне представлення == |
||
Рядок 42: | Рядок 42: | ||
== Похідна дельта-функції == |
== Похідна дельта-функції == |
||
Фундаментальний вираз, що описує похідну дельта-функції |
Фундаментальний вираз, що описує похідну дельта-функції |
||
<math>\delta(x)</math>: |
<math>\delta(x)</math>: |
||
Рядок 78: | Рядок 78: | ||
в результаті одержуємо, що спектр δ-функції є константою: <math>F(\delta)=1</math>. |
в результаті одержуємо, що спектр δ-функції є константою: <math>F(\delta)=1</math>. |
||
Доведено, що похідна [[функція Хевісайда|функції Хевісайда]] дорівнює дельта-функції. Тобто функція Хевісайда |
Доведено, що похідна [[функція Хевісайда|функції Хевісайда]] дорівнює дельта-функції. Тобто функція Хевісайда — [[первісна]] дельта-функції: |
||
: <math>H(x)=\int\limits_{-\infty}^{x} \delta(t)\,dt</math>. |
: <math>H(x)=\int\limits_{-\infty}^{x} \delta(t)\,dt</math>. |
||
Отже, застосувавши перетворення Фур'є до первісної дельта-функції |
Отже, застосувавши перетворення Фур'є до первісної дельта-функції |
||
:<math>\sqrt{2\pi}H(t)</math>, |
: <math>\sqrt{2\pi}H(t)</math>, |
||
одержимо її образ у вигляді: |
одержимо її образ у вигляді: |
||
Рядок 118: | Рядок 118: | ||
== Фізична інтерпретація == |
== Фізична інтерпретація == |
||
[[Файл:Dirac distribution CDF.svg|right|thumb|300px|Графік [[Функція Хевісайда|функції Хевісайда]], похідна від якої |
[[Файл:Dirac distribution CDF.svg|right|thumb|300px|Графік [[Функція Хевісайда|функції Хевісайда]], похідна від якої — дельта-функція]] |
||
[[Файл:Dirac distribution PDF.svg|right|thumb|300px|Графік дельта-функції]] |
[[Файл:Dirac distribution PDF.svg|right|thumb|300px|Графік дельта-функції]] |
||
=== Миттєве прискорення === |
=== Миттєве прискорення === |
||
Прикладом застосування дельта-функції Дірака може служити задача про зіткнення двох тіл. Якщо на непорушне тіло налітає інше, то обидва тіла отримують прискорення і змінюють свою швидкість. Як розрахувати прискорення раніше нерухомого тіла? Побудуємо графік швидкості від часу. Графік буде мати вигляд, показаний на верхньому рисунку праворуч. На нижньому рисунку приведений графік дельта-функції з одиничною амплітудою, він відображає миттєвий процес набору швидкості тілом. |
Прикладом застосування дельта-функції Дірака може служити задача про зіткнення двох тіл. Якщо на непорушне тіло налітає інше, то обидва тіла отримують прискорення і змінюють свою швидкість. Як розрахувати прискорення раніше нерухомого тіла? Побудуємо графік швидкості від часу. Графік буде мати вигляд, показаний на верхньому рисунку праворуч. На нижньому рисунку приведений графік дельта-функції з одиничною амплітудою, він відображає миттєвий процес набору швидкості тілом. |
||
Беручи до уваги те, що модель розглядається в евклідовому просторі, можна записати наступне рівняння: |
Беручи до уваги те, що модель розглядається в евклідовому просторі, можна записати наступне рівняння: |
||
:<math>a(t)=\nu\delta(t-t_a)</math>. |
: <math>a(t)=\nu\delta(t-t_a)</math>. |
||
=== Функція Гріна === |
=== Функція Гріна === |
||
Розглянемо інші приклади. Дельта-функція застосовується у математичній фізиці при розв'язку задач, У які входять зосереджені величини. В [[квазікласичне наближення|квазіклачисному наближенні]] <math>h \rightarrow 0</math> хвильові функції локалізуються в дельта-функції, а центри їх зосередження рухаються по класичних траекторіях за [[Закони Ньютона|рівняннями Ньютона]]. Через дельта-функцію, також записуєтся [[функція Гріна]] лінійного оператора <math>L</math>, що діє на узагальнені функції над [[многовид|многовидом]] <math>M</math> в точці <math>x_0</math>. Рівняння має вигляд <math>(\nabla^2f)(x)= \delta (x-x_0)</math>. |
Розглянемо інші приклади. Дельта-функція застосовується у математичній фізиці при розв'язку задач, У які входять зосереджені величини. В [[квазікласичне наближення|квазіклачисному наближенні]] <math>h \rightarrow 0</math> хвильові функції локалізуються в дельта-функції, а центри їх зосередження рухаються по класичних траекторіях за [[Закони Ньютона|рівняннями Ньютона]]. Через дельта-функцію, також записуєтся [[функція Гріна]] лінійного оператора <math>L</math>, що діє на узагальнені функції над [[многовид|многовидом]] <math>M</math> в точці <math>x_0</math>. Рівняння має вигляд <math>(\nabla^2f)(x)= \delta (x-x_0)</math>. |
||
де <math>\nabla^2</math> |
де <math>\nabla^2</math> — [[оператор Лапласа]]. |
||
Важливо відмітити наступну формулу |
Важливо відмітити наступну формулу |
||
Рядок 137: | Рядок 137: | ||
: <math>\nabla^2 G=-4\pi\delta</math>, |
: <math>\nabla^2 G=-4\pi\delta</math>, |
||
де |
де |
||
: <math>G = \frac{1}{r}</math> |
: <math>G = \frac{1}{r}</math> — [[функція Гріна]]. |
||
Цей вираз випливає з того, що <math>\nabla^2\left(\frac{1}{r}\right)</math> веде себе подібно до дельта-функції. <ref>[http://promsiu.narod.ru/files/belova/19.doc Доведення властивостей функції Гріна для точкового джерела] </ref>. Це твердження використовується для доведення того, що вираз для [[скалярний потенціал|скалярного потенціала]]: |
Цей вираз випливає з того, що <math>\nabla^2\left(\frac{1}{r}\right)</math> веде себе подібно до дельта-функції. <ref>[http://promsiu.narod.ru/files/belova/19.doc Доведення властивостей функції Гріна для точкового джерела] </ref>. Це твердження використовується для доведення того, що вираз для [[скалярний потенціал|скалярного потенціала]]: |
Версія за 13:17, 31 жовтня 2010
δ-функція — це узагальнена функція, формально визначається як неперервний лінійний функціонал у просторі диференційовних функцій. δ-функція не є функцією в класичному розумінні.
Введена англійським фізиком Діраком. Дозволяє записати просторову густину фізичної величини (маса, заряд, інтенсивність джерела тепла, сили тощо) зосередженою або прикладеною в одній точці. Наприклад, густина точкової маси m, що знаходиться в в точці , евклідового простору , записується за допомогою δ-функції у вигляді .
Означення
δ-функція визначається формальним співвідношенням
для будь-якої неперервної функції .
Властивості
Для дельта-функції однієї змінної справедливі такі рівняння:
- .
- .
- .
- , де — нулі функції .
Інтегральне представлення
У багатьох випадках зручним виявляється таке представлення дельта-функції:
Розглянемо інтеграл
- , (1)
який можна інтерпретувати як границю
- . (2)
Відомо, що
- . (3)
В силу (3) для будь-якого справедлива рівність:
- . (4)
Можна показати, що при необмеженому зростанні виявляються правильними всі властивості дельта-функції і функція (2) прямує до ; це дозволяє зробити висновок, що:
- .
Похідна дельта-функції
Фундаментальний вираз, що описує похідну дельта-функції :
- .
Підставивши , одержимо вираз:
- .
Після перетворення маємо:
- .
Оскільки , одержуємо остаточний вираз
- .
У загальному вигляді вираз похідної дельта-функції записується так:
- .
Для довільної дельта-функції справджуються наступні тотожності:
- ;
- ;
- .
Перетворення Фур'є
До дельта-функції можна застосувати перетворення Фур'є:
в результаті одержуємо, що спектр δ-функції є константою: .
Доведено, що похідна функції Хевісайда дорівнює дельта-функції. Тобто функція Хевісайда — первісна дельта-функції:
- .
Отже, застосувавши перетворення Фур'є до первісної дельта-функції
- ,
одержимо її образ у вигляді:
- .
Представлення в різних координатах і системах відліку
У двовимірному просторі:
- ;
- ;
- .
У полярних координатах:
- .
У тривимірному просторі:
- ;
- .
У циліндричній системі:
- .
У сферичній системі відліку:
- .
Фізична інтерпретація
Миттєве прискорення
Прикладом застосування дельта-функції Дірака може служити задача про зіткнення двох тіл. Якщо на непорушне тіло налітає інше, то обидва тіла отримують прискорення і змінюють свою швидкість. Як розрахувати прискорення раніше нерухомого тіла? Побудуємо графік швидкості від часу. Графік буде мати вигляд, показаний на верхньому рисунку праворуч. На нижньому рисунку приведений графік дельта-функції з одиничною амплітудою, він відображає миттєвий процес набору швидкості тілом.
Беручи до уваги те, що модель розглядається в евклідовому просторі, можна записати наступне рівняння:
- .
Функція Гріна
Розглянемо інші приклади. Дельта-функція застосовується у математичній фізиці при розв'язку задач, У які входять зосереджені величини. В квазіклачисному наближенні хвильові функції локалізуються в дельта-функції, а центри їх зосередження рухаються по класичних траекторіях за рівняннями Ньютона. Через дельта-функцію, також записуєтся функція Гріна лінійного оператора , що діє на узагальнені функції над многовидом в точці . Рівняння має вигляд .
де — оператор Лапласа.
Важливо відмітити наступну формулу
- ,
де
Цей вираз випливає з того, що веде себе подібно до дельта-функції. [1]. Це твердження використовується для доведення того, що вираз для скалярного потенціала:
задовольняє рівнянню Пуасона:
- .
Таким чином, дельта-функція є потужним математичним апаратом для опису складних фізичних процесів.
Див. також
Література
- Кудрявцев Л. Д. «Краткий курс математического анализа, том 2», ISBN 5-9221-0185-4