Іберійська плита

Іберійський мікроконтинент охоплює не тільки Піренейський півострів, але і Корсику, Сардинію, Балеарські острови, Бріансонську зону й Пеннінські Альпи. Наразі Іберійська плита є частиною Євразійської плити

Неопротерозой

Іберійська плита виникла під час Кадомського орогенезу на прикінці неопротерозою, близько 650-550 млн років тому, на краю Гондвани, через акрецію з острівними дугами Центрально-Іберійської плити, плити Осса-Морена, Південно-Португальської плити. Три плити ніколи не відокремлювались істотно один від одного з того часу (Лопес-Гіхарро тощо, 2008).

Мезозой

За часів суперконтиненту Пангея, Іберійська плита була приєднана до Арморики (Північна Франція). Під час розпаду Пангеї за часів ранньої крейди, Біскайська затока почала відкриватися близько 126 млн років і завершила на 85 млн років тому. Це створило Біскайську абісальну рівнину. В цей час Іберійська плита обертається проти годинникової стрілки по відношенню до Євразії. Це викликало субдукцію Лігурійського басейну на східній стороні, з утворенням Кордильери-Бетика. 85 млн. років тому Атлантичний океан почав відкриватися між Ірландією і Гренландією, з фіксацією стану Біскайської затоки, як авлакогену.

У пізньому тріасі і ранній юрі було два етапи ріфтогенезу на західній околиці Іберії. Іберійська абісальна рівнина, на захід від узбережжя Португалії та Іспанії, утворюється 126 млн років тому. Вона відокремила Велику Ньюфаундлендську банку , від Галіцької банки і Флеміш-Кап час розколу в 118 млн років. На початку крейди , 110 млн. років тому ріфтогенез відбувається на заході і північному заході.

У мезозої, пізньої юри Африка розпочинає рух на схід, і відкривається Паратетіс. Від нього залишились осадові породи на сході плити і у центральній частині Іспанії. Два етапи ріфтогенезу відбулося на сході, один — з пізнього перму до тріасу, а другий — з пізньої юри до ранньої крейди.

На півдні відкладення карбонатів і уламкових порід, сформували мілководний шельф в кінці тріасу. Активний рифтогенез відбувся 190 — 160 млн. років тому. За цей час ріфтогенез відокремив Північну Америку і Африку утворивши трансформну зону (Andeweg, 2002 ).

Кайнозой

Зв'язок обертання Іберійської плити з утворенням Піренеїв було важко розшифрувати з упевненістю. Детальні аеромагнітні вимірювання шельфу морського дна Ньюфаундлендської Великої банки, показало, що Іберія мігрувала разом з Африканською плитою з кінця крейди до середини еоцену, з розширенням межі плити на захід від Біскайської затоки. Рух плити припинився, через виникнення стиснення вздовж Піренеїв.