Яків Баш: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
оформлення |
Немає опису редагування |
||
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
}} |
}} |
||
'''Я́ків Баш''' (літературний псевдонім ''Башмака Якова Васильовича''; |
'''Я́ків Баш''' (літературний псевдонім ''Башмака Якова Васильовича''; [[8 серпня]] [[1908]], [[Милове]] - [[14 березня]] [[1986]], [[Київ]]) — український радянський [[письменник]]. |
||
== Біографія == |
== Біографія == |
Версія за 09:25, 20 грудня 2010
Яків Баш | ||||
---|---|---|---|---|
Яків Васильович Башмак | ||||
Псевдонім | Яков Баш | |||
Народився |
8 серпня 1908 Милове | |||
Помер |
14 березня 1986 Київ | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Країна |
Російська імперія УНР СРСР | |||
Діяльність |
| |||
Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] і ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
Заклад | Радянське село і В-во «Український письменник» | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1931 — 1986 | |||
Членство | Спілка радянських письменників України | |||
Партія | ВКП(б) | |||
Нагороди | ||||
|
Я́ків Баш (літературний псевдонім Башмака Якова Васильовича; 8 серпня 1908, Милове - 14 березня 1986, Київ) — український радянський письменник.
Біографія
Народився в с. Миловому на Херсонщині. Був батраком.
З 19 років працював на будівництві Дніпрогесу. Член КПРС з 1931. У 1937 закінчив Київський університет. В роки німецько-радянської війни був учасником партизанського руху.
Перше оповідання «Криця» надруковано в журналі «Огонек» (1931). Збірка нарисів і оповідань «Доба горить» (1933), «Дні наступу» (1936), повість «Сила» (1934), роман «На берегах Славутича» (1940), який після переробки має назву «Гарячі почуття» (1947), драма «Дніпрові зорі» (1953) присвячені будівникам Дніпрогесу. Роман Б. «Професор Буйко» (1949) про Героя Радянського Союзу професора П. М. Буйка.
Нагороди
Повість «Професор Буйко». Романи «Надія» і «На крутій дорозі» в 1970 році удостоєні республіканської премії ім. М. Островського.
Нагороджений двома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» та іншими нагородами. Почесний громадянин міста Запоріжжя.[1]
Твори
- Вибране. К., 1948;
- Гарячі почуття. Професор Буйко. К., 1955;
- Твори. К., 1959.
Примітки
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Дяченко О. Яків Баш. В кн.: Українські радянські письменники, в. 2. К., 1957
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники філологічного факультету Київського університету
- Випускники Харківського університету
- Кавалери ордена Жовтневої Революції
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
- Лауреати Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського
- Почесні громадяни Запоріжжя
- Персоналії Ба
- Українські письменники
- Випускники Київського університету
- Учасники Другої світової війни
- Кавалери ордена Вітчизняної війни
- Уродженці Бериславського району
- Народились 8 серпня
- Народились 1908
- Померли 14 березня
- Померли 1986