Поляновський мир: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 3: Рядок 3:
Завершив [[Смоленська війна|московсько-польську війну 1632—1634 рр.]], що велася за [[Чернігівська земля|Чернігово-Сіверські]] і Смоленські землі. Переговори розпочались у березні [[1634]]. Московську делегацію очолював боярин [[Шереметєв Федір Іванович|Ф.Ше­реметєв]] та окольничий [[Львов Олексій Михайлович |О.Львов]], польську — канцлер Я.Задзік, литовську — [[Радзивілл Криштоф|Криштоф Радзивілл]].
Завершив [[Смоленська війна|московсько-польську війну 1632—1634 рр.]], що велася за [[Чернігівська земля|Чернігово-Сіверські]] і Смоленські землі. Переговори розпочались у березні [[1634]]. Московську делегацію очолював боярин [[Шереметєв Федір Іванович|Ф.Ше­реметєв]] та окольничий [[Львов Олексій Михайлович |О.Львов]], польську — канцлер Я.Задзік, литовську — [[Радзивілл Криштоф|Криштоф Радзивілл]].


Укладений після тривалих суперечок, Поляновський мир в основному підтвердив умови [[Деулінське перемир'я 1618|Деулінського перемир'я 1618]] р. За Поляновським миром Московська держава зобов'язувалася повернути Польщі зайняті в ході війни (крім м. Серпеська з повітом) території та сплатити контрибуцію у розмірі 20 тис.крб. Річ Посполита мала вивести свої війська за межі Московського царства. Польський король [[Владислав IV Ваза]] відмовлявся від претензій на московський престол. Сторони домовилися обмінятися полоненими без викупу і створити комісію для розмежування кордону (працювала протягом 1635—1648 рр.). Ратифікований у 1635 р. Внаслідок Поляновського миру вся Чернігово-Сіверщина потрапила до складу Речі Посполитої і на цій території було створено Чернігівське воєводство (1635 р.).
Укладений після тривалих суперечок, Поляновський мир в основному підтвердив умови [[Деулінське перемир'я 1618|Деулінського перемир'я 1618]] р. За Поляновським миром Московська держава зобов'язувалася повернути Польщі зайняті в ході війни (крім м. [[Серпейськ]]а з повітом) території та сплатити контрибуцію у розмірі 20 тис.крб. Річ Посполита мала вивести свої війська за межі Московського царства. Польський король [[Владислав IV Ваза]] відмовлявся від претензій на московський престол. Сторони домовилися обмінятися полоненими без викупу і створити комісію для розмежування кордону (працювала протягом 1635—1648 рр.). Ратифікований у 1635 р. Внаслідок Поляновського миру вся Чернігово-Сіверщина потрапила до складу Речі Посполитої і на цій території було створено [[Чернігівське воєводство]] (1635 р.).


== Джерела ==
== Джерела ==

Версія за 21:20, 8 березня 2011

Поляновський мир 1634 р. — мирний договір між Московським царством і Річчю Посполитою, підписаний 17(27) травня  — 4(14) червня 1634 р. у с. Семлево на р. Поляновці (притока Дніпра).

Завершив московсько-польську війну 1632—1634 рр., що велася за Чернігово-Сіверські і Смоленські землі. Переговори розпочались у березні 1634. Московську делегацію очолював боярин Ф.Ше­реметєв та окольничий О.Львов, польську — канцлер Я.Задзік, литовську — Криштоф Радзивілл.

Укладений після тривалих суперечок, Поляновський мир в основному підтвердив умови Деулінського перемир'я 1618 р. За Поляновським миром Московська держава зобов'язувалася повернути Польщі зайняті в ході війни (крім м. Серпейська з повітом) території та сплатити контрибуцію у розмірі 20 тис.крб. Річ Посполита мала вивести свої війська за межі Московського царства. Польський король Владислав IV Ваза відмовлявся від претензій на московський престол. Сторони домовилися обмінятися полоненими без викупу і створити комісію для розмежування кордону (працювала протягом 1635—1648 рр.). Ратифікований у 1635 р. Внаслідок Поляновського миру вся Чернігово-Сіверщина потрапила до складу Речі Посполитої і на цій території було створено Чернігівське воєводство (1635 р.).

Джерела

  1. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
  2. Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.