Карбонатити: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м r2.7.1) (робот додав: tr:Karbonatit |
м r2.7.1) (робот додав: nn:Karbonatitt |
||
Рядок 18: | Рядок 18: | ||
[[lt:Karbonatitas]] |
[[lt:Karbonatitas]] |
||
[[nl:Carbonatiet]] |
[[nl:Carbonatiet]] |
||
[[nn:Karbonatitt]] |
|||
[[pl:Karbonatyty]] |
[[pl:Karbonatyty]] |
||
[[pt:Carbonatito]] |
[[pt:Carbonatito]] |
Версія за 14:53, 14 березня 2011
Карбонатити (рос. карбонатиты, англ. carbonatites, нім. Karbonatite m pl) – карбонатні або силікатно-карбонатні породи, складені більш ніж на 50% кальцитом, доломітом, анкеритом і інш. Крім карбонатів, можуть бути присутні піроксен, амфібол, флоголіт, форстерит, апатит, магнетит, титаніт, лужний польовий шпат, рідкіснометальні мінерали (пірохлор, баделеїт, бастнезит, циркон і інш.). У разі їх присутності в значній кількості породу називають піроксеновим, фло-гопітовим, магнетитовим, апатитовим К. Специфічна особливість складу К. – їх часте збагачення рідкісними і розсіяними елементами (ніобієм, залізом, титаном і інш. К. поширені у складі складних кільцевих плутоніч. лужно-ультраосновних комплексів. У кільцевих масивах К. утворюють штоки, кільцеві і конічні дайки, жили, штокверки; у вулканічних породах - штоки типу “пробок". К., як правило, найбільш пізні з порід, що складають кільцеві масиви і вулканічні утворення. Виявлені також ефузивні і пірокластичні К., які утворюють автономні лавові потоки, покривала з вулк. попелу і конуси. Вважається, що К. загалом - гетерогенні породи. К. - си-ровина для одержання ряду металів.
Див. також
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.