Сивілині книги: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Іванко1 (обговорення | внесок) оформлення |
м r2.7.1) (робот додав: ja:シビュラの書 |
||
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
[[he:ספרי הסיבילות]] |
[[he:ספרי הסיבילות]] |
||
[[it:Libri sibillini]] |
[[it:Libri sibillini]] |
||
[[ja:シビュラの書]] |
|||
[[nl:Sibillijnse boeken]] |
[[nl:Sibillijnse boeken]] |
||
[[pl:Księgi sybillińskie]] |
[[pl:Księgi sybillińskie]] |
Версія за 13:21, 26 травня 2011
Сивілині книги (лат. Libri Sibyllini) — 9 книг, написаних грецькою мовою, які Кумська сивіла запропонувала купити Тарквінієві Гордому, але він відмовився. Тоді сивіла кинула у вогонь три книги й запропонувала цареві купити решту. При повторній відмові царя сивіла спалила ще три книги і знову запропонувала купити за ту саму ціну три книги, які залишилися. Порадившись з авгурами, Тарквіній купив ці книги й віддав до Капітолійського храму. Охороняти книги доручили двом патриціям і ще двом грекам, які їх перекладали й тлумачили. Згодом до трьох книг додали віщування Тібурської сивіли Альбунеї, які, за переказом, були занесені в Рим водами Тібру, а також «Книги братів Мартіїв», укладені латинською мовою. Після пожежі Капітолійського храму у 83 р. до н. е. сенат відрядив до Ерітру, Іліону й Самосу послів, які зібрали там новий збірник сивілиних пророцтв. За переказом, пророцтва були записані на пальмових листках і зберігались у суворій таємниці; навіть римляни, крім колегії жерців (квідецімвірів), не мали до них доступу. За Сулли колегія жерців — зберігачів і тлумачів сивілиних книг — складалася з 15 членів. Жерці були звільнені від усіх державних повинностей і на вимогу сенату мусили в присутності службових осіб відкривати С. к. й дізнаватися, що означають ті чи інші призвістки, яка жертва найприємніша богам, чим закінчиться той чи той важливий захід. Майже всі нові обряди й культи, встановлені в історичну епоху римської держави, завдячують своїм походженням С. к. Сюди належить уведення до римського пантеону нових божеств — Аполлона, Латони, Великої матері, Ескулапа, а також перенесення на римські божества атрибутів і рис грецьких богів: Діану ототожнено з Артемідою, Кереру з Деметрою, Прозерпіну з Персефоною, Геркулеса з Гераклом тощо. С. к., які збереглися до нашого часу, на думку вчених, походять з II ст. н. е. У них знаходимо сліди гебрейського та християнського впливів пізніших часів.
Переносно С. к. — пророцтво. Вислів «читати С. к.» означає «міркувати про майбутнє».