Калакура Ярослав Степанович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Рядок 29: | Рядок 29: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
* Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник |
* Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник |
||
* ''Р. Матейко, М. Ханас.'' Калакура Ярослав Степанович // {{ТЕС2}} |
|||
[[Категорія:Українські історики]] |
[[Категорія:Українські історики]] |
Версія за 14:13, 17 жовтня 2011
Ярослав Степанович Калакура (нар.24 вересня 1937, Рудники, нині Підгаєцького району Тернопільської області) — український історик, історіограф, джерелознавець. Доктор історичних наук (1980), професор (1981). Академік АН ВШ України з 1997 р.
Заслужений працівник ВШ України (1984). Відмінник народної освіти (1997). Член колегії Державного комітету архівів України (1996—2003), експерт ВАК України.
Біографія
Народився в с. Рудники Підгаєцького району на Тернопіллі. Закінчив Коломийське педучилище (1955), історичний факультет Чернівецького університету (1963), аспірантуру в КДУ ім. Т. Шевченка (1968). В 1955—1956 рр. учителював у сільській школі на Коломийщині; у 1956—1964 рр. був на комсомольській роботі; у 1964—1969 рр. — викладач, доцент Івано-Франківського педінституту; у 1969—1972 рр. — відповідальний працівник ЦК КП України; у 1972—1981 рр. — заступник директора з наукової роботи Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при КДУ, доцент, професор інституту; у 1981—1989 рр. — проректор з навчальної роботи КДУ ім. Т. Шевченка, директор Інституту суспільних наук; у 1989—2002 рр. — професор кафедри загальної історії, завідувач кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки, з 2003 р. — професор цієї кафедри. За сумісництвом — провідний науковий співробітник НДІ українознавства МОН України. У 1968 р. захистив кандидатську, а в 1980 р. — докторську дисертацію; з 1970 р. — доцент, з 1981 р. — професор.
Науковий доробок
Тематика наукових досліджень охоплює ключові проблеми українознавства, політичної історії України, методології, історіографії, джерелознавства та архівознавства.
Має понад 350 наукових, науково-популярних та навчально-методичних праць, зокрема 85 індивідуальних і колективних монографій, 20 підручників та навчальних посібників; укладач ряду документальних збірників. Серед них: «Джерелознавство історії України. Довідник» (заст. керівн. автор. кол., 1998); «Архівознавство. Підручник» (керівн. автор. кол., 1998, 2002); «Історія української культури. Зб. документів і матеріалів» (2000); «Українська історіографія. Курс лекцій» (2004); «Історія української та зарубіжної культури. Навч. посібник» (2007); «Історичні засади українознавства» (2007).
Підготував 14 докторів та 36 кандидатів наук.
Був головою спеціалізованої вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій, членом експертної ради ВАК. Нині працює у двох спеціалізованих радах, член редколегії трьох міжвідомчих наукових збірників. Був членом колегії Державного комітету архівів України.
Звання і нагороди
Заслужений професор КНУ ім. Т. Шевченка (2003). Заслужений працівник вищої школи України (1984). Відмінник освіти України (1997).
Нагороджений:
- Почесною грамотою Верховної Ради України (1987),
- орденом «За заслуги» ІІІ ст. (2002),
- Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2007),
- чотирма медалями, освітянськими знаками Антона Макаренка (1997), Петра Могили (2007).
Лауреат Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2002).
Джерела
- Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник
- Р. Матейко, М. Ханас. Калакура Ярослав Степанович // Шаблон:ТЕС2