Харків

Харків
Герб Харкова Прапор Харкова
Панорама частини центру міста з видом на будівлю Харківської обласної ради
Основні дані
Інша назва	Східна столиця, Перша столиця
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Харківська міська рада
Код КОАТУУ:	6310100000
Засноване	1654-1655
Статус міста	з 1654 року
Поділ міста	9 районів
Населення	▼ 1 435 825 1 серпня 2011
Площа	306 км²
Густота населення	4 692 осіб/км²
Поштові індекси	61000-499
Телефонний код	+380-57(2)
Координати	50°00′21″ пн. ш. 36°13′45″ сх. д.
Висота над рівнем моря	94—120 м
Водойма	Харків, Лопань, Уди, Немишля
Назва мешканців	харків’янин, харків’янка, харків’яни.
Міста-побратими	17 міст (див. список)
День міста	23 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція	Харків-Пасажирський
До Києва
- фізична	407 км
- залізницею	487 км
- автошляхами	449 км
Міська влада
Адреса	61200, м. Харків, пл. Свободи, 7, 731-54-37
Міський голова	Кернес Геннадій Адольфович
Харків у Вікісховищі Карта Харків

Ха́рків (застаріле Харьків) — місто на сході України, адміністративний центр Харківської області. Населення — 1 446 тис. осіб, площа міста — 306 км². Друге за кількістю населення місто України, з грудня 1919 по червень 1934 — перша столиця УРСР.

Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний центр України, був третім індустріальним центром в СРСР після Москви та Ленінграда. 60 науково-дослідних інститутів, 30 вищих навчальних закладів, 8 музеїв, міська картинна галерея, 7 театрів, 80 бібліотек.

Розташування і природа

Найвищий пункт над рівнем моря 120 м (Лісопарк), найнижчий — 94 (Новоселівка). З погляду рельєфу Харків ділиться на чотири низовинні і чотири підвищені райони. Стік річок творить улоговину, висунену з північного заходу на південний схід між Середньоруською височиною і Донецькою низовиною. Височини Харкова, переважно піщані, донедавна були вкриті сосновими і березовими лісами (Холодна гора, височина на північ від Лопані).

Довжина Харкова:

• з півночі на південь — 24,3 км
• з заходу на схід — 25,2 км

Річки Харкова

Харків розташований на вододільному підвищенні і в долині річок (Харків, Лопань, Уди, Немишля); на території сучасного Харкова ці невеликі річки сходяться і вливаються (через Уди) до Сіверського Дінця.

Первісно долини річок на території нинішнього Харкова були заболочені, улітку деякі висихали до малих потоків (Нетеча, Немишля).

Райони Харкова

Територія сучасного Харкова покриває 300 км² й адміністративно ділиться на 9 районів: Дзержинський, Жовтневий, Київський, Комінтернівський, Ленінський, Московський, Фрунзенський, Орджонікідзевський і Червонозаводський. Проте, донедавна зберігалися старі назви «сторін», поселень і слобідок, що були поступово включені до Харкова: Поділ, Залопань, Захарків, Клочківська Слобідка, Павлівка, Кінний базар, Основа, Панасівка, Довголівка, Заїківка, Велика Гончарівка, Мала Гончарівка, Журавлівка, Верещаківка, Іванівка, Петінка, Москалівка, Нова Баварія, Велика Данилівка та інші.

Клімат

Помірно континентальний: зима холодна і сніжна, але мінлива, літо — спекотне. Середня температура року — + 6,9 °C (у січні — 6,9, у липні + 20,3). Середня кількість опадів за рік 513 мм, найбільша в червні й липні. В самому місті і в приміських околицях клімат м'якший, ніж на прилеглій північній території, і тому придатний для городництва і садівництва, включно з виноградарством.

Клімат Харкова
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	11	14,6	21,8	30,4	34,5	36,8	37,6	39,8	33,7	29,3	18,5	13,4	37,6
Середній максимум, °C	−2,8	−2	3,7	14	20,7	24,6	25,9	25,2	19,4	11,7	3,6	−0,8	11,9
Середня температура, °C	−5,7	−5,1	0,1	9,1	15,3	19,2	20,4	19,5	13,9	7,3	0,8	−3,3	7,6
Середній мінімум, °C	−8,5	−8,1	−2,9	4,7	9,9	13,8	15,0	14,1	9,1	3,7	−1,6	−5,8	3,6
Абсолютний мінімум, °C	−35,6	−29,8	−32,2	−11,4	−1,9	2,2	5,7	2,2	−2,9	−9,1	−20,9	−30,8	−35,6
Норма опадів, мм	35	30	27	36	53	59	67	45	45	39	41	38	515
Джерело: Погода и климат

Історія

Файл:Харківська площа.jpg

Вид на головну площу, видніються перші харківські «хмарочоси»

На місці Харкова знаходилося стародавнє місто Донець, ще за часів Київської Русі. Назва міста походить, ймовірно, від річки Харків («Хар-Кобе»). Інші версії — від засновника поселення Харків хутір козака Харитона (Харька). Ще одна версія — від козака Івана Каркача (Харкача). Половецька версія — від половецького міста Шарукань (Харукань). З початку 17 ст. Харківщина належала до Московської держави, але до 1650 р. тут не було осілого населення. Московські царі розсилали сторожу й розвідувальні групи з служилих людей, будували укріплення й оборонні лінії проти кримських татар та ногайців: «білгородська», «ізюмська» та «українська» лінії. Проте російські «служилі люди» не були постійним населенням. Паралельно починається українська колонізація з сусідньої Гетьманщини.

За козацьких часів Харків стає центром Харківського слобідського козацького полку. Місто мало фортецю із вежами та підземними ходами. Харківськими полковниками були Донці.

Населення

Після революції 1917 — 20 років чисельність мешканців Харкова постійно зростала. За переписом 1926, місто мало 417 000 осіб (третє місце після Києва й Одеси) й українці стали в ньому відносною більшістю (38,3%), росіян тоді було 38%, євреїв 19,5% (відсотки на 1897 p.: 29,2, 60,0, 6,1). Тенденція до зростання кількості мешканців виразно помітна і за 1930-х років, головним чином через приплив із сіл; 1939 Харків мав 833 000 мешканців. За німецької окупації кількість населення впала через мобілізацію до армії, масове вивезення на роботи за кордон та шукання притулку на провінції, і в 1942 — 43 роках його лишилося 160 — 180 000. Після 1944 р. населення міста почало швидко зростати. Перепис 1959 року подає у Харкові 953 000 осіб. Значна частина його — промислові робітники, службовці, працівники на будівництві, транспорті, у торгівлі, освіті й установах охорони здоров'я. Поділ за національністю: українців 48%, росіян — 40%, євреїв — 9%.

За переписом 2001 року у Харкові найбільші громади складали українці (62,8%) та росіяни (33.2%). За результатами цього перепису чисельність населення Харкова становила 1 470 900 осіб

Економіка

Народне господарство

Харківський залізничний вокзал

Харків — один з найбільших промислових центрів України й колишнього СРСР, третій після Москви і Ленінграду центр машинобудування. Тут є великі машинобудівні і металообробні заводи, також підприємства енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості (45% всієї продукції м.): Харківський тракторний завод, Харківський завод транспортного машинобудування (випускає магістральні тепловози), Харківський електротехнічний завод (генератори для парових і гідравлічних турбін), Харківський завод «Серп і Молот» (двигуни до зернових комбайнів), верстатобудівний, авіаційний, велосипедний заводи, «Турбоатом», «Електроважмаш», «Південкабель», Завод імені Малишева тощо. Працюють підприємства хімічної промисловості (заводи пластичних мас, мед. пластмас, хім. реактивів, лакофарбові, фармацевтичні й ін.), деревообробної, будівельних матеріалів, меблів; розвинута поліграфічна промисловість, харчова (кондитерська фабрика «Харків'янка», Харківська бісквітна фабрика, 2 броварні, жировий комбінат, 2 м'ясокомбінати тощо), парфумерно-косметична фабрика, Харківський ювелірний завод. З легкої промисловості найбільш розвинена швейна, трикотажна, шкіряно-взуттєва (Харків мав найбільшу фабрику в колишній УРСР), канатний завод. Кількість промислових робітників на 1961 р. перевищувала 350 000, у 1980 р. доходить до півмільйона.

За 2009 р. суб'єктами промислової діяльності реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 22,1 млрд грн., у тому числі: машинобудівної галузі — на 6,0 млрд грн., харчової галузі — на 4,8 млрд грн., підприємствами з виробництва та розподілення електроенергії, газу і води — на 5,1 млрд грн., хімічної та нафтохімічної промисловості — на 1,8 млрд грн.

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі реалізації промислової продукції в місті мають (на середину 2009 року), зокрема:

• Харківське відділення ВАТ «САН ІнБев Україна» — 6,5%;
• ВАТ «Турбоатом» — 3,5%;
• ТОВ «Техноком» — 3,2%;
• ДП «Електроважмаш» — 3,1%;
• ВАТ «Харпідшипник» — 1,8%;
• ЗАТ «Харківський плитковий завод» — 1,8%;
• ЗАТ «Новий стиль» — 1,6%;
• ЗАТ „Завод «Південкабель»“ — 1,5%;
• Філія «Харківський молочний комбінат» — 1,4%;
• ЗАТ «Харківська бісквітна фабрика» — 1,4%;
• ТОВ „Фармацевтична компанія «Здоров'я»“ — 1,4%.

Промислові території

Промислові підприємства міста переважно входять до складу промислових утворень. У Харкові утворено 5 промислових вузлів, 9 промислових районів, що в свою чергу сформували 5 промислових зон, а також 14 груп підприємств. Тож, міська промисловість сформувалася за територіальною ознакою навколо великих промислових підприємств у такі промислові зони:

• Балашовська промзона — 863,4 га;
• Орджонікідзевська промзона — 1043 га;
• Диканівська промзона — 999 га;
• Іванівська промзона — 550 га;
• Безлюдовська комунально-складська промзона — 576 га.

Ці промислові утворення поєднують більше 70% промислових, транспортних і складських підприємств міста.

Транспорт

Були часи, коли Харків вважався найбільшим транспортним вузлом Сходу Європи. В сучасному Харкові є всі основні види транспорту — залізниця, міжнародний аеропорт, маршрутний автотранспорт, тролейбуси, трамваї, метрополітен.

У місті діє два пункти контролю на залізниці через державний кордон з Росією Харків-Сортувальний та Харків-Пасажирський—Бєлгород.

Хмарочоси

За часів УРСР, коли Харків був столицею держави, в місті почали будувати перші сучасні «хмарочоси». В 1928-му році звели 63-х метровий Держпром, а в 1932-му Дім проектів (зараз Університет ім. Каразіна) з висотою 66 м. Будинки простояли Велику Вітчизняну війну і сьогодні є одними з візитівок міста.

Докладніше в статті: Харківські висотки

ЗМІ

Файл:GrigoriSkovoroda filosof sculptura.JPG

Пам'ятник Г. Сковороді в Харкові (фото Ю. Щербініна)

Друковані ЗМІ і видавництва

У Харкові друкується більше 65 різних газет і журналів . Серед суспільно-політичних видань відома газета «Вечірній Харків», найбільш популярне інформаційно-розважальне видання — це тижневик «Телескоп», відомі рекламно-інформаційні видання: «Прем'єр Дайджест», «Харьков на Ладонях» http://www.aida.com.ua/, «Авізо», «Бизнес Тайм», «Прем'єр Експрес», «Час Пик», «Харківський кур'єр» та «СтройПрайс».

1921 року до Харкова було перенесене видавництво «Рух», яке видавало здебільшого твори українських дореволюційних письменників у серіях, призначених для масового поширення. У 1920 — 30-их pоках у Харкові з'явилася низка республіканських газет і журналів. Зокрема, виходили: «Соціалістична Харківщина» (з 1934), «Ленінська зміна» (1938), «Красное знамя» (1958).

Дотепер виходять:

• «Вечерний Харьков» (укр. «Вечірній Xарків») — найпопулярніше щоденне видання міста, від 1963 видавалось українською мовою, в 1983 році  оголосили про перехід на видання двома мовами — українською та російською, але дуже скоро перейшли на видання виключно російською.
• «Время»;
• «Слобідський край»;
• літературний місячник «Прапор».

У Харкові працюють численні видавництва, серед головних — «Фактор», «Прапор», Folio, Торсінг.

У Харкові працювала Книжкова Палата УРСР, наразі з видавничих і книговиробничих підприємств діють книжкова фабрика «Глобус» та книжкова фабрика ім. Фрунзе.

Телебачення

За СРСР у Харкові транслювалися 2 програми телебачення — союзна і республіканська та на область (на останній матеріали передавались українською та російською мовами).

1979 року збудовано нову телевізійну станцію.

На сьогодні (кін. 2000-х років) діють 7 харківських місцевих телеканалів:

• «А/ТВК»;
• «ОТБ»;
• «7 канал»;
• «Simon»;
• «Фора»;
• «Фаворит»;
• «Р1».

Освіта і наука

За рівнем освіти і науки Харківські виші й наукові установи є одними з найкращих у країні (а подеколи і Східної Європи), часто конкурують зі столичними.

Низка харківських освітніх і наукових установ веде свій початок з дореволюційних часів, інші — з часу, коли Харків був столицею УРСР, а деякі засновані, реорганізовані чи відновлені після Другої Світової війни.

Внаслідок різних реформ Харків мав станом на 1979 рік 21 ВНЗ з понад 130 000 студентів.

Серед вищих шкіл Харкова найважливіші:

• Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва;
• Харківський національний університет імені В.Каразіна;
• Харківський політехнічний інститут;
• Харківський національний економічний університет;
• Харківський державний медичний університет;
• Національна юридична академія ім. Я.Мудрого;
• Харківська державна академія культури;
• Національний фармацевтичний університет;
• Національний аерокосмічний університет тощо.

У місті діє також ряд інженерно-економічних ВНЗ:

• Українська державна академія залізничного транспорту;
• Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури;
• Харківський національний автомобільно-дорожній університет;
• Зооветеринарна академія;
• Харківський національний університет радіоелектроніки;
• Харківська національна академія міського господарства.

У 1923—63 працювала державна консерваторія.

Дивіться основну статтю: Вищі навчальні заклади Харкова.

У Харкові діють 38 середніх спеціалізованих освітніх закладів і 40 професійно-технічних шкіл; понад 50 науково-дослідних інститутів при високих школах або у відомстві міністерств (зокрема, ще 1920 року був заснований Харківський науково-дослідний інститут медичної радіології, що займався вирішенням питань радіології та онкології), 6 науково-дослідних інститутів АН України (Харківський Наук. Центр АН, Укрдіпроруда та ін.).

Від початку 30-их pp., а особливо після війни посилена русифікація усіх ступенів освіти у Харкові, як також інших культурно-освітніх установ.

З наукових установ діють:

• Харківська астрономічна обсерваторія;
• Харківське математичне товариство;
• обласний державний архів.

Культура

Харків є другим після Києва культурним центром України. Тут діють численні культурні заклади — театри, музеї, бібліотеки, центри розвитку і дозвілля.

Література

• У Харкові народилися або жили тривалий час поети Велимир Хлєбніков, Микола Асєєв, Сергій Єсенін, Анатолій Марієнгоф, Михайло Кульчицький, Борис Слуцький, Борис Чичибабін, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Василь Еллан-Блакитний, Остап Вишня, Олександр Введенський, Гнат Хоткевич, Василь Мисик, Вадим Левин, Ігор Муратов, Кость Гордієнко, Лариса Васильєва; прозаїки Григорій Квітка-Основ'яненко, Григорій Данилевський, Аркадій Аверченко, Іван Бунін, Юрій Олеша, Валентин Катаєв, Володимир Добровольський, Микола Сказбуш, Вадим Собко, Юрій Милославський, Едуард Лимонов, Михайло Єлізаров, Олександр Мільштейн та інші відомі письменники.
• У Харкові проживає член правління Спілки письменників Росії (з 2009) Олександр Романовський.

Театри, кіно, цирк

Харківський український драматичний театр імені Тараса Шевченка

У Харкові працюють численні театри, з яких декілька професійних мають звання академічних і державних:

• Харківський державний академічний театр опери та балету імені М. В. Лисенка;
• Харківський державний український драматичний театр ім. Шевченка;
• Харківський академічний російський драматичний театр імені О. С. Пушкіна;
• Харківський державний академічний театр ляльок ім. В.А. Афанасьєва;
• Харківський театр для дітей та юнацтва;
• Харківський академічний театр музичної комедії;
• чимало театральних студій і колективів.

Працює обласна філармонія.

Харків по праву пишається найпершим у Східній Європі кінотеатром — «Брати Боммер». Нині у місті діють понад 10 кінотеатрів.

1963 року в місті відкрито велику кіноконцертну залу «Україна», а 1974-го — новий цирк.

Музика

Академічна

У місті діють:

• Філармонія
• Оперний театр
• університет мистецтв імені Івана Котляревського
• Будинок органної i камерної музики

У Харкові народились композитори Олександр Щетинський, Віталій Губаренко, Валентин Бібік, музикознавці Григорій Ганзбург, Юрій Щербинин, диригенти Валерій Матюхін, Олексій Рябов та інші.

Розважальна

Серед відомих музикантів Харкова естрадної сцени:

Людмила Гурченко Сергій Бабкін («5'nizza») Андрій Запорожець («5'nizza», «SunSay») Олександр Чернецький («ГПД», «Разные люди») Сергій «Сер» Щелкановцев («КПП») Сергій «Чиж» Чіграков («Разные люди») Захар Май Олександр Долгов («Дождь») Володимир Drago «ТНМК» «Оркестр Че» Олексій Коломійцев та його сайд-проект «Esthetic Empire»

«ТонкаяКраснаяНить» «Spiritual Seasons» «Drudkh» «Tessaract» «Nokturnal Mortum» «Dub Buk» «4. А. Й. К. А.» «Kislorod» «Гараж Ньютона» «пАппУри» «WE ARE» «Дети капитана Гранта» «Pur:Pur» Артур Беркут «Ария» «BKV project»

Фестивалі

• Міжнародний щорічний книжковий фестиваль «Світ Книги».
• Міжнародний музичний фестиваль «Харківські асамблеї».
• Міжнародний кінофестиваль «Харьковская сирень».
• Щорічний фестиваль письменників-фантастів «Зоряний міст».
• Щорічний етнографічний та музичний фестиваль «Печенізьке поле».
• Міжнародний щорічний дитячий телевезійний фестиваль «Дитятко[1]».
• Міжнародний щорічний дитячий фестиваль підводних зображень «Жива вода — Дельта»[2]

Музеї

Харківський художній музей

У Харкові працюють численні музеї:

• Харківський історичний музей;
• Харківський художній музей;
• Харківський літературний музей;
• Музей археології та етнографії Слобідської України;
• Харківський музей природи та багато інших.

Бібліотеки

До найбільших харківських бібліотек належать:

• Державна наукова бібліотека імені Володимира Короленка в Харкові;
• Наукова бібліотека Харківського Університету;
• Харківська державна наукова медична бібліотека тощо.

Дивіться основну статтю: Бібліотеки Харкова.

Парки та заповідники

Харків має велику кількість парків і скверів, історія заснування і розвитку декотрих з яких налічує понад 100-літній період, та багатий природно-заповідний фонд.

Дивіться основні статті: Перелік об'єктів природно-заповідного фонду Харкова та Парки Харкова.

Спорт

У Xаркові діють Палаци спорту «Ювілейний», «Локомотив», палац водних видів спорту «Акварена», велосипедний трек «Динамо», 32 стадіони (серед них «Металіст», «Динамо», «Спартак», «Арсенал-Баварія» та ін.), дитяча залізниця «Мала південна».

2007 року у місті засновано хокейний клуб «Харків», який виступає у вищій лізі чемпіонату України.

Один раз на рік у серпні в місті проводиться марафонський забіг «Марафон - визволення», присвячений дню визволення Харкова.

Двічі на рік у Харкові проходять шосейні велосипедні гонки. У травні багатоденна гонка на призи газети «Вечірній Харків», та на початку серпня велогонка «Золоті колеса».

Пам'ятки і пам'ятники

Благовіщенський собор (УПЦ)

Свято-Дмитрівський храм (УАПЦ(о))

Римо-католицький костел на вул. Гоголя

Зі старих будівельних пам'яток збереглися Покровський (1689) та Успенський (пошкоджений в середині 1930-их pp.) собори та деякі ін. будівлі 19 ст.

У Харкові є ряд пам'ятників: крім звич. сов., Т. Шевченкові (1935, скульптор М. Манізер, архітектор Й. Лангбард), М. Коцюбинському (проект Н. Рябініна, 1957), з давніших В. Каразіну (1906), М. Гоголеві (1909), пам'ятний знак воїнам УПА, пам'ятник репресованим кобзарям та ін.

Дивіться основну статтю: Пам'ятники Харкова.

Громадські організації

• Харківська організація Національної спілки комозиторів України [3]
• Об'єднання творчої інтелігенції «Круг»
• Вагнерівське товариство
• Шубертівське товариство
• Молодіжна організація "Час змін"
• Харківський Фонд підтримки молодих обдаровань
• Харківський осередок всеукраїнської молодіжної організації "Фундація Регіональних Ініціатив"
• [ http://nashavolya.org.ua ]Харківська обласна громадська організація козацтва та офіцерів запасу "Наша Воля"

Міста-побратими

У Харкова 17 міст-побратимів і міст-партнерів:

1. Болонья, Італія (з 5 серпня 1966)
2. Цинциннаті, США (з 9 вересня 1989)
3. Нюрнберг, ФРН (з 29 квітня 1990)
4. Тяньцзінь, КНР (з 14 червня 1993)
5. Варна, Болгарія (з 25 серпня 1995)
6. Лілль, Франція (з 6 червня 1998)
7. Познань, Польща (з 24 вересня 1998)
8. Москва, Російська Федерація (з 22 березня 2001)
9. Каунас, Литовська Республіка (з 23 квітня 2001)
10. Бєлгород, Російська Федерація (з 18 жовтня 2001)
11. Нижній Новгород, Російська Федерація (з 14 грудня 2001)
12. Санкт-Петербург, Російська Федерація (з 23 травня 2003)
13. Цзінань, КНР (з 23 вересня 2004)
14. Брно, Чеська Республіка (з 12 квітня 2005)
15. Кутаїсі, Грузія (з 23 серпня 2005)
16. Даугавпілс, Латвія (з 6 лютого 2006)
17. Рішон-ле-Ціон, Ізраїль (з 13 березня 2008)

Цікавинки

Багато хто в Україні вважає, що харківська площа Свободи (колишня Дзержинського) — найбільша в Європі, але насправді вона лише п'ята після пляц Дефіляд у Варшаві, а також площі Куйбишева в Самарі, Московської в Санкт-Петербургу та пляс де Кенконс у Бордо.. Площа Свободи спланована в 20-х роках 20 ст. архітектором В. Троценко. Вона займає 11.6 га, її протяжність по найбільшій осі складає 750 м. Міська площа таких колосальних розмірів була спеціально задумана для підкреслення столичного статусу Харкова, який був політичним центром Радянської України з 1919 по 1934 р. Також існує думка, що площа проектувалася великою, щоб за необхідності на ній міг приземлитися курьєрський літак. Площу Свободи обрамляють відповідні з її масштабами будівлі, у ряді яких виділяється гігантська будівля Будинку державної промисловості, — Держпрома.

У харків'ян та гостей міста є унікальна можливість побачити зорі посеред дня, бо в Харкові працює планетарій, другий за розмірами та можливостями в Україні після київського. Окрім лекцій в планетарії працює музей та проводяться демонстраційні спостереження в телескоп.

Цікаво, що Харків ввійшов до історії не тільки як велике промислове та культурне місто, але й відоме кількома специфічними словами, зокрема — словами тремпель та ракло. За використанням цих слів легко можна впізнати людину, що хоча б кілька років прожила в Харкові. Слово тремпель (тобто вішалка для одягу), що з'явилося на початку 19 ст., наразі використовують майже на всій Слобожанщині, у Києві та навіть в Бєлгородській області Росії.

Харкову присуджена Премія Європи 2010, це перше місто в Україні, яке отримало цю премію.

Панорама нічного Харкова. Привокзальна площа (6 січня 2011)

Література

• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Карпов В. Харьковская старина. X. 1900;
• Гусев А. Харьков, его прошлое и настоящее. X. 1902;
• Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет существования (с 1655 p.), тт. І — II, X. 1905, 1912;
• Альбовский Е. Харьковские казаки. П. 1914;
• Іволгін І. Старий Харків. 1920;
• Таранушенко С. Старі хати Харкова. X. 1922;
• Галкин К. Холодногорский централ. 1937;
• Окладочной Р. Социалистический Харьков. X. 1951;
• Глобенко М. Харкову минуло 300 років, ж. Вісник, ч. 3, 1955;
• Михайлик О. Харкову — 300 років. X. 1956;
• Касьянов О. Харків. Історикоархітектурний нарис. К. 1956;
• Дяченко М., Росін С., Рябко В. Харків. X. 1957;
• АН УРСР Історія сіл і міст УРСР. Харківська область К. 1967;
• Данилов В. Харків. К. 1963;
• Дяченко И. Улицы и площади Харькова. X 1974;
• Харковский Метрополитен. X. 1975;
• Семененко О. Харків, Харків . . . Нью-Йорк 1976;
• Андреева Г., Олейник В. Знакомьтесь — Харьков. X. 1979;
• Гавриленко О.А., Логвиненко І.А. Більшовицький переворот у Харкові: як це було // Наукові записки кафедри українознавства Харківського ун-ту. Вип. 1. – Харків, 1994. - С.48-55;
• Сокіл В. Дещо про повоєнний літ.-мист. Харків, ж. Сучасність, чч. 7 — 8, 1983.

Ресурси інтернету

• Офіційний сервер Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету
• Харківський міський інформаційний центр
• Харківська ОДА
• Перший сайт міста Харків
• Місто Харків
• Весь Харків
• Харківський портал
• Довідник "Вулиці Харкова"
• Газета "Вечірній Харків"
• Галерея «Старий Харків». Фотографії, листівки, малюнки
• Довідник "Харків. Золоті сторінки"
• старовинні мапи Харкова
• Німецька мапа Харкова
• Пивні заклади Харкова: паби, бари та ресторани на порталі BeerPlace.com.ua (рос.)
• Сторінка Харкова