Почесний кут старих бійців: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101III-Adendorf-044-09, Max Seela.jpg|250px|right|thumb|[[Оберштурмбанфюрер]] СС [[Макс Сіїла]] з «шевроном старого бійця» на правому рукаві]]
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101III-Adendorf-044-09, Max Seela.jpg|250px|right|thumb|[[Оберштурмбанфюрер]] СС [[Макс Сіїла]] з «шевроном старого бійця» на правому рукаві]]


'''Шеврон старого бійця''' ({{lang-de|Ehrenwinkel der Alten Kämpfer}}) — особлива [[Нагороди Третього Рейху|відзнака]] у вигляді [[Нарукавний шеврон|шеврону]], що виділяв найстаріших військовослужбовців [[СС]].
'''Шеврон старого бійця''' ({{lang-de|Ehrenwinkel der Alten Kämpfer}}) — особлива [[Нагороди Третього Рейху|відзнака]] у вигляді [[Нарукавний шеврон|шеврону]], що виділяв найстаріших військовослужбовців [[СС]].


== Історія створення ==
== Історія створення ==
Рядок 9: Рядок 9:
== Дизайн ==
== Дизайн ==


«Шеврон (кут) старого бійця», або «Шеврон старого борця» дуже нагадував «ударний» шеврон російських білих «частин смерті» часів громадянської війни 1917—1922 років. Для носіння на правому рукаві партійної сорочки використовувався чорний шеврон в формі букви «V», прошитий двома срібними (алюмінієвими) нитками. Версія шеврону «старого бійця», що використовувалась у частинах [[СС]] для носіння на чорному (пізніше — на землисто-сірому, а у подальшому — на сіро-зеленому, кольору «фельдграу», мундирі [[Ваффен-СС|«зелених СС»]]), являла собою «кут» із трьох срібних галунних смуг у формі літери «V». Існували також варіанти, що являли собою змальований вище кут, нашитий на чорний, землисто-сірий чи сіро-зелений (в залежності від кольору есесівської уніформи) суконний трикутник кутом вниз. Інша версія, з зображенням срібної зірки з вісьмома променями, розміщеними на чорному (а у подальшому — землисто-сірому чи сіро-зеленому, залежно від кольору уніформи) полі всередині шеврону, введена 1935 року, була призначена для носіння на рукаві ветеранами німецької політики й німецьких збройних сил.
«Шеврон (кут) старого бійця», або «Шеврон старого борця» дуже нагадував «ударний» шеврон російських білих «частин смерті» часів громадянської війни 1917—1922 років. Для носіння на правому рукаві партійної сорочки використовувався чорний шеврон в формі букви «V», прошитий двома срібними (алюмінієвими) нитками. Версія шеврону «старого бійця», що використовувалась у частинах [[СС]] для носіння на чорному (пізніше — на землисто-сірому, а у подальшому — на сіро-зеленому, кольору «фельдграу», мундирі [[Ваффен-СС|«зелених СС»]]), являла собою «кут» із трьох срібних галунних смуг у формі літери «V». Існували також варіанти, що являли собою змальований вище кут, нашитий на чорний, землисто-сірий чи сіро-зелений (в залежності від кольору есесівської уніформи) суконний трикутник кутом вниз. Інша версія, з зображенням срібної зірки з вісьмома променями, розміщеними на чорному (а у подальшому — землисто-сірому чи сіро-зеленому, залежно від кольору уніформи) полі всередині шеврону, введена 1935 року, була призначена для носіння на рукаві ветеранами німецької політики й німецьких збройних сил.


== Право на носіння ==
== Право на носіння ==
[[Файл:SSlcplsldr.gif|праворуч|thumb|380px|Вигляд]]
[[Файл:SSlcplsldr.gif|праворуч|thumb|380px|Вигляд]]
Шеврон мали право носити на правому рукаві кітеля чи шинелі вище згину ліктя лише ті члени [[СС]], які вступили до лав [[НСДАП]] у «період боротьби», тобто ще до того, як рейхспрезидент і генерал-фельдмаршал [[Пауль фон Гінденбург]] призначив [[Адольф Гітлер|Адольфа Гітлера]] німецьким рейхсканцлером 30 січня 1933 року. Право на носіння шеврону «старого бійця» вважалось високою честю, оскільки було видимим свідченням відданості ідеям [[націонал-соціалізм]]у ще в часи боротьби й до приходу до влади, коли членство в [[НСДАП]] не приносило ніяких вигід, а, навпроти, було сполучено із чималим ризиком. Пізніше право на носіння шеврону отримали також австрійські есесівці, що вступили до [[СС]] до [[аншлюс]]у 1938 року, у період, коли їх притискали, переслідували й навіть ув’язнювали в таборах для інтернованих.
Шеврон мали право носити на правому рукаві кітеля чи шинелі вище згину ліктя лише ті члени [[СС]], які вступили до лав [[НСДАП]] у «період боротьби», тобто ще до того, як рейхспрезидент і генерал-фельдмаршал [[Пауль фон Гінденбург]] призначив [[Адольф Гітлер|Адольфа Гітлера]] німецьким рейхсканцлером 30 січня 1933 року. Право на носіння шеврону «старого бійця» вважалось високою честю, оскільки було видимим свідченням відданості ідеям [[націонал-соціалізм]]у ще в часи боротьби й до приходу до влади, коли членство в [[НСДАП]] не приносило ніяких вигід, а, навпроти, було сполучено із чималим ризиком. Пізніше право на носіння шеврону отримали також австрійські есесівці, що вступили до [[СС]] до [[аншлюс]]у 1938 року, у період, коли їх притискали, переслідували й навіть ув'язнювали в таборах для інтернованих.


== Література ==
== Література ==


* ''Вольфганг Акунов'' Дивизия СС «Викинг». История Пятой танковой дивизии войск СС. 1941—1945 гг. — Москва: Издатель Быстров, 2006 г. {{ref-ru}}
* ''Вольфганг Акунов'' Дивизия СС «Викинг». История Пятой танковой дивизии войск СС. 1941—1945 гг. — Москва: Издатель Быстров, 2006 г. {{ref-ru}}


== Посилання ==
== Посилання ==
Рядок 27: Рядок 27:
{{Фашизм}}
{{Фашизм}}


[[Категорія:Нагороди Третього рейху]]
[[Категорія:Нагороди Третього Рейху]]
[[Категорія:НСДАП]]
[[Категорія:НСДАП]]
[[Категорія:СС]]
[[Категорія:СС]]
[[Категорія:Нагороди Німеччини]]


[[cs:Čestný prýmek starého bojovníka]]
[[cs:Čestný prýmek starého bojovníka]]

Версія за 06:41, 14 грудня 2011

Оберштурмбанфюрер СС Макс Сіїла з «шевроном старого бійця» на правому рукаві

Шеврон старого бійця (нім. Ehrenwinkel der Alten Kämpfer) — особлива відзнака у вигляді шеврону, що виділяв найстаріших військовослужбовців СС.

Історія створення

В лютому 1934 року для «старих бійців» СС (нім. Alte Kämpfer) ввели носіння почесного срібного шеврону на правому рукаві.

Дизайн

«Шеврон (кут) старого бійця», або «Шеврон старого борця» дуже нагадував «ударний» шеврон російських білих «частин смерті» часів громадянської війни 1917—1922 років. Для носіння на правому рукаві партійної сорочки використовувався чорний шеврон в формі букви «V», прошитий двома срібними (алюмінієвими) нитками. Версія шеврону «старого бійця», що використовувалась у частинах СС для носіння на чорному (пізніше — на землисто-сірому, а у подальшому — на сіро-зеленому, кольору «фельдграу», мундирі «зелених СС»), являла собою «кут» із трьох срібних галунних смуг у формі літери «V». Існували також варіанти, що являли собою змальований вище кут, нашитий на чорний, землисто-сірий чи сіро-зелений (в залежності від кольору есесівської уніформи) суконний трикутник кутом вниз. Інша версія, з зображенням срібної зірки з вісьмома променями, розміщеними на чорному (а у подальшому — землисто-сірому чи сіро-зеленому, залежно від кольору уніформи) полі всередині шеврону, введена 1935 року, була призначена для носіння на рукаві ветеранами німецької політики й німецьких збройних сил.

Право на носіння

Вигляд

Шеврон мали право носити на правому рукаві кітеля чи шинелі вище згину ліктя лише ті члени СС, які вступили до лав НСДАП у «період боротьби», тобто ще до того, як рейхспрезидент і генерал-фельдмаршал Пауль фон Гінденбург призначив Адольфа Гітлера німецьким рейхсканцлером 30 січня 1933 року. Право на носіння шеврону «старого бійця» вважалось високою честю, оскільки було видимим свідченням відданості ідеям націонал-соціалізму ще в часи боротьби й до приходу до влади, коли членство в НСДАП не приносило ніяких вигід, а, навпроти, було сполучено із чималим ризиком. Пізніше право на носіння шеврону отримали також австрійські есесівці, що вступили до СС до аншлюсу 1938 року, у період, коли їх притискали, переслідували й навіть ув'язнювали в таборах для інтернованих.

Література

  • Вольфганг Акунов Дивизия СС «Викинг». История Пятой танковой дивизии войск СС. 1941—1945 гг. — Москва: Издатель Быстров, 2006 г. (рос.)

Посилання