Дощовий ліс: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Рядок 88: | Рядок 88: | ||
=== Підлісок === |
=== Підлісок === |
||
Ярус підліску знаходиться між [[Полог лісу|пологом лісу]] та [[Лісова підстилка|лісовою підстилкою]]. В цьому ярусі мешкає безліч видів [[птахи|птахів]], [[змії|змій]], [[ящірки|ящірок]], [[комахи|комах]], а також [[хижаки|хижаків]] ([[ягуар]]и, [[удави]] і [[леопард]]и). Листя у дерев і чагарників цього ярусу набагато більших розмірів у порівнянні з деревами пологу лісу. До підліску також відносяться молоді дерева, які згодом виростуть до рівня пологу лісу. До ярусу підліску досягає лише 5% від загальної кількості сонячних променів, одержуваних пологом лісу. Цей ярус іноді також називають ярусом [[чагарники|чагарників]], хоча в силу відсутності власне чагарників у деяких лісах, він може розглядатися і як окремий ярус. Так, ярус чагарників відсутній у [[Тропічні та субтропічні дощові ліси|тропічних дощових лісах]] і [[Мангровий ліс|манґрових лісах]], хоча підлісок, що складається з молодих дерев, присутній. У помірних дощових лісах присутні власне чагарники. |
Ярус підліску знаходиться між [[Полог лісу|пологом лісу]] та [[Лісова підстилка|лісовою підстилкою]]. В цьому ярусі мешкає безліч видів [[птахи|птахів]], [[змії|змій]], [[ящірки|ящірок]], [[комахи|комах]], а також [[хижаки|хижаків]] ([[ягуар]]и, [[удави]] і [[леопард]]и). Листя у дерев і чагарників цього ярусу набагато більших розмірів у порівнянні з деревами пологу лісу. До підліску також відносяться молоді дерева, які згодом виростуть до рівня пологу лісу. До ярусу підліску досягає лише 5% від загальної кількості сонячних променів, одержуваних пологом лісу. Цей ярус іноді також називають ярусом [[чагарники|чагарників]], хоча в силу відсутності власне чагарників у деяких лісах, він може розглядатися і як окремий ярус. Так, ярус чагарників відсутній у [[Тропічні та субтропічні дощові ліси|тропічних дощових лісах]] і [[Мангровий ліс|манґрових лісах]], хоча підлісок, що складається з молодих дерев, присутній. У помірних дощових лісах присутні власне чагарники. |
||
=== Лісова підстилка === |
|||
{{Див. також|Лісова підстилка}} |
|||
Лісова підстилка є найнижчим ярусом і отримує лише 2% сонячного світла, тому на цьому ярусі можуть виростати тільки рослини, пристосовані до низької [[освітленість|освітленості]]. Далеко від берегів [[річка|річок]], [[болото|боліт]] і відкритих просторів, де росте густий підлісок, лісова підстилка відносно вільна від [[рослинність|рослинності]]. Вона містить рослини, що [[гниття|гниють]] і останки тварин, які швидко розкладаються завдяки теплому, вологому клімату, який сприяє швидкому розкладанню. Цьому також сприяють багато форм [[гриби|грибів]]. |
|||
== Цитована література == |
== Цитована література == |
Версія за 13:08, 21 березня 2012
Дощовий ліс — це збірна назва для кількох різних лісових біомів, що розташовані на ділянках Землі з мінімальною річною нормою опадів від 1750—2000 мм. Розповсюджені на узбережжях вздовж теплих океанічних течій та у зонах мусонних вітрів. До них належать:
- тропічні дощові ліси
- тропічні гірські дощові ліси
- тропічне високогірне криволісся
- манґрові ліси
- помірні дощові ліси
- Субтропічні дощові ліси
Розповсюдження
Тропічні дощові ліси поширені в екваторіальному поясі, а також на північ аж до 25° пн.ш. і на південь до 30° пд.ш. Найбільші тропічні дощові ліси розповсюджені в басейні річки Амазонки (тропічний ліс Амазонії або сельва), у Центральній Америці від Колумбії до півдня півострову Юкатан, на островах Вест-Індії та деяких ділянках на території США, в екваторіальній Африці від Камеруну до Демократичної Республіки Конго, в багатьох районах Південно-східної Азії від М'янми до Індонезії і Папуа-Нової Гвінеї, на сході провінції Квінсленд в Австралії.
За межами тропіків, помірні дощові ліси зустрічаються в Британській Колумбії, південно-східній Алясці, західних частинах штатів Орегон і Вашингтон, Чилі, Шотландії і Норвегії, західному Кавказі (Аджарія — регіон Грузії), частині західних Балкан, у Новій Зеландії, Тасманії і в частині східної Австралії (ліси із нотофагусу).
Біотичне різноманіття
Дощові ліси є домом для близько від 40% до 75% від усіх тварин і рослин на планеті[1][2]. Було підраховано, що в тропічних лісах може бути багато мільйонів видів рослин, комах і мікроорганізмів, досі невідомих науці. Тропічні ліси називають "перлиною Землі" і "великою світовою аптекою", тому що більше чверті природних ліків були виявлені саме там[3].
Підлісок в лісі погано розвинений в багатьох місцях через слабке проникнення сонячного світла до рівня землі. Це дозволяє легко просуватися через суцільний, зрілий ліс. Якщо полог лісу зруйнований або розріджений, земля в цих місцях швидко заростає суцільним покровом заплутаних лоз, чагарників і невеликих дерев. Такі зарослі і непрохідні ділянки тропічних вологих лісів називають джунглями.
Тваринний світ дощових лісів дуже різноманітний і включає: ссавців (примати, котячі та ін.), рептилій (змії, черепахи, хамелеони тощо), птахів (вангові і зозулеві) і безхребетних. Також дуже поширені гриби, що харчуються останками рослин і тварин, які розкладаються. Багато видів рослин і тварин швидко зникають через знеліснення, знищення місць проживання і забруднення атмосфери[4].
Ресурсне значення
Тропічні дощові ліси є джерелом деревини, харчових, генетичних, медичних матеріалів, корисних копалин. Вони вдіграють дуже важливу роль регуляції регіональних [клімат]ів, оскільки забезпечують до 50% колообігу води шляхом транспірації, що призводить до активного хмароутворення над поверхнею територією їх зростання і повернення її у вигляді опадів.
Тропічні ліси також відповідають за кругообіг близько 28% кисню в світі[5]. Часто процес кругообігу плутають із виробництвом кисню і тому дощові ліси також часто називають «легенями Землі». Проте це не зовсім вірно, оскільки тропічні ліси виробляють порівняно мало кисню, переважна більшість кисню виробляється ціанобактеріями у складі морського планктону[6][7]. Подібно до всіх зрілих лісів дощовий ліс поглинає та виділяє приблизно однакову кількість кисню та вуглецю — виділений деревами кисень окислюється при гнитті листя й деревини, використовується для дихання тварин, що живуть у ньому і т.п. Тропічні дощові ліси, у багатьох випадках, виділяють надлишок вуглекислого газу, який перевищує продукцію кисню [8]. Проте дощові ліси відіграють головну роль у глобальному вуглецевому циклі як стійкі накопичувачі вуглецю, і знищення таких лісів приводить до збільшення вмісту вуглекислоти в атмосфері.
Тропічні дощові ліси
Тропічні ліси характеризуються двома словами: теплі і вологі. Середньомісячна температура перевищує 18°C протягом всіх місяців року[9]. Середньорічна кількість опадів становить не менше 168 см і може перевищувати 1 000 см, хоча зазвичай знаходиться в межах від 175 см до 200 см[10].
Більшість тропічних лісів у світі, пов'язані з розташуванням зони мусонів, також відомої як міжтропічна зона конвергенції[11]. Тропічні ліси — дощові ліси в тропіках, що знаходяться в екваторіальній зоні (між тропіком Рака і тропіком Козерога).
Вологі тропічні ліси знаходяться в Південно-Східній Азії (від М'янми (Бірма) до Філіппін, в Малайзії, Індонезії, на Папуа-Новій Гвінеї і північному сході Австралії), на Шрі-Ланці, в Африці на південь від Сахари від Камеруну до Конго (Дощові ліси Конго), у Південній Америці (наприклад, Амазонський дощовий ліс), в Центральній Америці (наприклад, Босавас, на півдні півострова Юкатан), і на багатьох островах Тихого океану (таких як Гаваї).
Особливості тропічних дощових лісів:
- Складна просторова структура екосистеми;
- Відсутність ярусу чагарників;
- Дуже високий рівень біорізноманіття;
- Швидке розкладення органічного відпаду;
- Низька потужність ґрунтового покриву — 5—10 см, переважна більшість вуглецю та азоту міситься у живій частині лісу[12];
- Концентрація оксидів заліза і алюмінію через процес латеризації (зменшення вмісту кремнезему та збільшення окислів заліза й алюмінію) ґрунти мають яскраво-червоний або рудий кольори[8].
Манґрові ліси
Детальніше дивіться у статті Манґровий ліс
Особливості тропічних манґрових лісів:
- Марґінальний ефект (ефект екотону) — заселення солоних та опріснених біотопів берегової лінії тропічних морів;
- Високий рівень біорізноманіття;
- Відсутність ярусу чагарників;
- Накопичення нерозкладених органічних решток;
- Утворення боліт.
Помірні дощові ліси
Для визначення дощових лісів помірного поясу використовують різні критерії. Так, у Північній Америці для означення помірних вологих лісів широко[13] використовують таке означення[14]: середньорічна кількість опадів повинна становити понад 1 400 мм на рік, середньорічна температура повинна бути між 4°C та 12°C.
Тим не менш, необхідна річна кількість опадів залежить від таких факторів, як розподіл опадів протягом року, температура протягом року і наявність туману, а відтак визначення в інших країнах значно відрізняються. Наприклад, австралійське визначення помірних дощових лісів радше еколого-структурне, а не кліматичне: лісовий полог закриває принаймні 70% неба, ліс складається в основному з деревних порід, які не потребують пожеж для регенерації, натомість сіянці здатні рости в тіні і в природних прогалинах в полозі. Остання умова, наприклад, виключає частину помірних дощових лісів західної частини Північної Америки, оскільки для Псевдотсуги Мензіса, одного з його домінуючих видів дерев, для початку зростання нового покоління дерев потрібне знищення існуючого[15]. Північноамериканське визначення, в свою чергу, виключає частину помірних дощових лісів в інших країнах.
Помірні ліси займають більшу частину земної кулі, але помірні дощові ліси зустрічаються лише в декількох регіонах світу. Помірні ліси є дощовими лісами в регіонах з помірним кліматом. Вони зустрічаються в Північній Америці (на Тихоокеанському Північному Заході, на узбережжі Британської Колумбії і в Скелястих Горах западині на схід від Принс-Джордж), в Європі (частина Британських островів, таких як прибережні райони Ірландії і Шотландії, на півдні Норвегії, частині Західних Балкан на Адріатичному узбережжі, а також на північному заході Іспанії та прибережних районах східної частини Чорного моря, у тому числі у Грузії та у прибережних районах Туреччини), у Східній Азії (в південній частині Китаю, Тайваню, на більшій частині Японії та Кореї, на острові Сахалін і прилеглому до нього Далекосхідному узбережжі Росії), в Південній Америці (південь Чилі), а також в Австралії та Новій Зеландії.
Особливості помірних дощових лісів:
- Наявність чітко виражених фенофаз;
- Значний рівень біорізноманіття;
- Наявність ярусу чагарників;
- Повільний рівень розкладу відмерлої органіки;
- Значна потужність ґрунтового покриву — 50-150 см.
Яруси
У тропічних дощових лісах, як правило, виділяють з 3-4 основних яруси (деревостій, полог лісу, підлісок, лісова підстилка), кожен з яких складається з різних рослин і які заселяють різні тварини, котрі пристосовані до життя в певних умовах.
Деревостій
Деревостій містить невелику кількість дуже високих дерев, які виросли вище загального пологу лісу і досягли висоти 45-55 м, хоча в окремих випадках деякі види досягають 70-80 м[16][17]. На цей ярус часто сильний вплив чинять високі температури і сильні вітри. Тварини, що населяють даний ярус: орли, метелики, летючі миші та деякі види мавп.
Полог лісу
Полог лісу утворює більшість дерев тропічного дощового лісу, як правило, 30-45 м заввишки. Найбільше біорізноманіття на Землі знаходиться саме тут — у суцільному покриві з листя, утвореного суміжними верхівками дерев. Полог лісу, за деякими оцінками, є місцем проживання близько 50% всіх існуючих видів рослин. Основна частина — епіфіти, що прикріплюються до стовбурів і гілок дерев, і отримують воду та мінеральні речовини від дощу і з органічних решток. Фауна за своїм складом близька до ярусу деревостою, але більш різноманітна. Також передбачається, що в полозі дощового лісу мешкає чверть всіх видів комах.
Учені вже давно припускали, що полог лісу є місцем проживання значної кількості видів, але лише недавно були розроблені практичні методи вивчення. Ще в 1917 році натураліст Вільям Біб (англ. William Beebe) говорив: "ще один континент життя залишається незвіданим, але не на Землі, а за 200 футів над її поверхнею, поширюючись на тисячі квадратних миль". Повноцінні дослідження пологу лісу почалися тільки в 1980-х роках, коли вчені розробили методи досягнення цього ярусу (наприклад, використання арбалетів для стрільби мотузками). Дослідження пологу лісу все ще знаходяться в зародковому стані, але розробляються й інші методи вивчення: використання аеростатів і дирижаблів, будівництво кранів і спеціальних пішохідних доріжок, прокладених в кронах дерев. Наука, що займається доступом до верхівок дерев, називається дендронавтика (англ. Dendronautics)[18].
Підлісок
Ярус підліску знаходиться між пологом лісу та лісовою підстилкою. В цьому ярусі мешкає безліч видів птахів, змій, ящірок, комах, а також хижаків (ягуари, удави і леопарди). Листя у дерев і чагарників цього ярусу набагато більших розмірів у порівнянні з деревами пологу лісу. До підліску також відносяться молоді дерева, які згодом виростуть до рівня пологу лісу. До ярусу підліску досягає лише 5% від загальної кількості сонячних променів, одержуваних пологом лісу. Цей ярус іноді також називають ярусом чагарників, хоча в силу відсутності власне чагарників у деяких лісах, він може розглядатися і як окремий ярус. Так, ярус чагарників відсутній у тропічних дощових лісах і манґрових лісах, хоча підлісок, що складається з молодих дерев, присутній. У помірних дощових лісах присутні власне чагарники.
Лісова підстилка
Лісова підстилка є найнижчим ярусом і отримує лише 2% сонячного світла, тому на цьому ярусі можуть виростати тільки рослини, пристосовані до низької освітленості. Далеко від берегів річок, боліт і відкритих просторів, де росте густий підлісок, лісова підстилка відносно вільна від рослинності. Вона містить рослини, що гниють і останки тварин, які швидко розкладаються завдяки теплому, вологому клімату, який сприяє швидкому розкладанню. Цьому також сприяють багато форм грибів.
Цитована література
- ↑ (англ.)Rainforests.net - Variables and Math. Процитовано 4 січня 2009.
- ↑ (англ.)Rainforest Facts
- ↑ (англ.)Rainforests at Animal Center
- ↑ (англ.)Impact of Deforestation—Extinction
- ↑ (англ.)Killer Inhabitants of the Rainforests
- ↑ (англ.)Broeker, W.S. (2006). Et tu, O2?. Breathing easy. Columbia University.
- ↑ Pregitzer, K. and Uskirchen, S. (2004) Carbon cycling and storage in world forests: biome patterns related to forest age. Global Change Biology 10: 1–26
- ↑ а б (укр.)Ірина Боднарук (21 січня 2008). Тропічні ліси спричинюють парниковий ефект?. Станіславівський Натураліст.
- ↑ (англ.)Susan Woodward. Tropical broadleaf Evergreen Forest: The rainforest. Retrieved on 2008-03-14.
- ↑ (англ.) Newman, Arnold. The Tropical Rainforest : A World Survey of Our Most Valuable Endangered Habitat : With a Blueprint for Its Survival. New York: Checkmark, 2002. Print.
- ↑ (англ.)Hobgood (2008). Global Pattern of Surface Pressure and Wind. Ohio State University. Retrieved on 2009-03-08.
- ↑ Андрій М. Заморока (1 лютого 2009). Чи можливе відновлення дощових тропічних лісів?. Станіславівський Натураліст. (укр.)
- ↑ (англ.)A Review of Past and Current Research. Ecotrust. Процитовано 23 жовтня 2008.
- ↑ (англ.) Alaback, P.B. 1991: Comparative ecology of temperate rainforests of the Americas along analogous climatic gradients. Rev. Chil. Hist. Nat. 64: 399–412.
- ↑ Pseudotsuga menziesii var. menziesii. USDA Forest Service. Процитовано 23 жовтня 2008.
- ↑ (англ.)Bourgeron, Patrick S. Spatial Aspects of Vegetation Structure. У Frank B. Golley (ред.). Tropical Rain Forest Ecosystems. Structure and Function. Ecosystems of the World (вид. 14A). Elsevier Scientific. с. 29—47. ISBN 0-444-41986-1.
- ↑ (англ.)Sabah. Eastern Native Tree Society. Процитовано 14 листопада 2007.
- ↑ (англ.) Dendronautics - Introduction
Основна література
- Ю. Одум Основы экологии — М.: "Мир", 1975. — пер. с англ., 3-е изд. — 740 с.