Дощовий ліс: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 88: Рядок 88:
=== Підлісок ===
=== Підлісок ===
Ярус підліску знаходиться між [[Полог лісу|пологом лісу]] та [[Лісова підстилка|лісовою підстилкою]]. В цьому ярусі мешкає безліч видів [[птахи|птахів]], [[змії|змій]], [[ящірки|ящірок]], [[комахи|комах]], а також [[хижаки|хижаків]] ([[ягуар]]и, [[удави]] і [[леопард]]и). Листя у дерев і чагарників цього ярусу набагато більших розмірів у порівнянні з деревами пологу лісу. До підліску також відносяться молоді дерева, які згодом виростуть до рівня пологу лісу. До ярусу підліску досягає лише 5% від загальної кількості сонячних променів, одержуваних пологом лісу. Цей ярус іноді також називають ярусом [[чагарники|чагарників]], хоча в силу відсутності власне чагарників у деяких лісах, він може розглядатися і як окремий ярус. Так, ярус чагарників відсутній у [[Тропічні та субтропічні дощові ліси|тропічних дощових лісах]] і [[Мангровий ліс|манґрових лісах]], хоча підлісок, що складається з молодих дерев, присутній. У помірних дощових лісах присутні власне чагарники.
Ярус підліску знаходиться між [[Полог лісу|пологом лісу]] та [[Лісова підстилка|лісовою підстилкою]]. В цьому ярусі мешкає безліч видів [[птахи|птахів]], [[змії|змій]], [[ящірки|ящірок]], [[комахи|комах]], а також [[хижаки|хижаків]] ([[ягуар]]и, [[удави]] і [[леопард]]и). Листя у дерев і чагарників цього ярусу набагато більших розмірів у порівнянні з деревами пологу лісу. До підліску також відносяться молоді дерева, які згодом виростуть до рівня пологу лісу. До ярусу підліску досягає лише 5% від загальної кількості сонячних променів, одержуваних пологом лісу. Цей ярус іноді також називають ярусом [[чагарники|чагарників]], хоча в силу відсутності власне чагарників у деяких лісах, він може розглядатися і як окремий ярус. Так, ярус чагарників відсутній у [[Тропічні та субтропічні дощові ліси|тропічних дощових лісах]] і [[Мангровий ліс|манґрових лісах]], хоча підлісок, що складається з молодих дерев, присутній. У помірних дощових лісах присутні власне чагарники.

=== Лісова підстилка ===
{{Див. також|Лісова підстилка}}
Лісова підстилка є найнижчим ярусом і отримує лише 2% сонячного світла, тому на цьому ярусі можуть виростати тільки рослини, пристосовані до низької [[освітленість|освітленості]]. Далеко від берегів [[річка|річок]], [[болото|боліт]] і відкритих просторів, де росте густий підлісок, лісова підстилка відносно вільна від [[рослинність|рослинності]]. Вона містить рослини, що [[гниття|гниють]] і останки тварин, які швидко розкладаються завдяки теплому, вологому клімату, який сприяє швидкому розкладанню. Цьому також сприяють багато форм [[гриби|грибів]].


== Цитована література ==
== Цитована література ==

Версія за 13:08, 21 березня 2012

Тропічний дощовий ліс на сході провінції Квінсленд в Австралії

Дощовий ліс — це збірна назва для кількох різних лісових біомів, що розташовані на ділянках Землі з мінімальною річною нормою опадів від 1750—2000 мм. Розповсюджені на узбережжях вздовж теплих океанічних течій та у зонах мусонних вітрів. До них належать:

Розповсюдження

Тропічні дощові ліси поширені в екваторіальному поясі, а також на північ аж до 25° пн.ш. і на південь до 30° пд.ш. Найбільші тропічні дощові ліси розповсюджені в басейні річки Амазонки (тропічний ліс Амазонії або сельва), у Центральній Америці від Колумбії до півдня півострову Юкатан, на островах Вест-Індії та деяких ділянках на території США, в екваторіальній Африці від Камеруну до Демократичної Республіки Конго, в багатьох районах Південно-східної Азії від М'янми до Індонезії і Папуа-Нової Гвінеї, на сході провінції Квінсленд в Австралії.

За межами тропіків, помірні дощові ліси зустрічаються в Британській Колумбії, південно-східній Алясці, західних частинах штатів Орегон і Вашингтон, Чилі, Шотландії і Норвегії, західному Кавказі (Аджарія — регіон Грузії), частині західних Балкан, у Новій Зеландії, Тасманії і в частині східної Австралії (ліси із нотофагусу).

Біотичне різноманіття

Дощові ліси є домом для близько від 40% до 75% від усіх тварин і рослин на планеті[1][2]. Було підраховано, що в тропічних лісах може бути багато мільйонів видів рослин, комах і мікроорганізмів, досі невідомих науці. Тропічні ліси називають "перлиною Землі" і "великою світовою аптекою", тому що більше чверті природних ліків були виявлені саме там[3].

Підлісок в лісі погано розвинений в багатьох місцях через слабке проникнення сонячного світла до рівня землі. Це дозволяє легко просуватися через суцільний, зрілий ліс. Якщо полог лісу зруйнований або розріджений, земля в цих місцях швидко заростає суцільним покровом заплутаних лоз, чагарників і невеликих дерев. Такі зарослі і непрохідні ділянки тропічних вологих лісів називають джунглями.

Тваринний світ дощових лісів дуже різноманітний і включає: ссавців (примати, котячі та ін.), рептилій (змії, черепахи, хамелеони тощо), птахів (вангові і зозулеві) і безхребетних. Також дуже поширені гриби, що харчуються останками рослин і тварин, які розкладаються. Багато видів рослин і тварин швидко зникають через знеліснення, знищення місць проживання і забруднення атмосфери[4].

Ресурсне значення

Тропічні дощові ліси є джерелом деревини, харчових, генетичних, медичних матеріалів, корисних копалин. Вони вдіграють дуже важливу роль регуляції регіональних [клімат]ів, оскільки забезпечують до 50% колообігу води шляхом транспірації, що призводить до активного хмароутворення над поверхнею територією їх зростання і повернення її у вигляді опадів.

Тропічні ліси також відповідають за кругообіг близько 28% кисню в світі[5]. Часто процес кругообігу плутають із виробництвом кисню і тому дощові ліси також часто називають «легенями Землі». Проте це не зовсім вірно, оскільки тропічні ліси виробляють порівняно мало кисню, переважна більшість кисню виробляється ціанобактеріями у складі морського планктону[6][7]. Подібно до всіх зрілих лісів дощовий ліс поглинає та виділяє приблизно однакову кількість кисню та вуглецю — виділений деревами кисень окислюється при гнитті листя й деревини, використовується для дихання тварин, що живуть у ньому і т.п. Тропічні дощові ліси, у багатьох випадках, виділяють надлишок вуглекислого газу, який перевищує продукцію кисню [8]. Проте дощові ліси відіграють головну роль у глобальному вуглецевому циклі як стійкі накопичувачі вуглецю, і знищення таких лісів приводить до збільшення вмісту вуглекислоти в атмосфері.

Тропічні дощові ліси

Тропічний дощовий ліс в штаті Чіапас, Мексика.
Поширення тропічних дощових лісів.

Тропічні ліси характеризуються двома словами: теплі і вологі. Середньомісячна температура перевищує 18°C протягом всіх місяців року[9]. Середньорічна кількість опадів становить не менше 168 см і може перевищувати 1 000 см, хоча зазвичай знаходиться в межах від 175 см до 200 см[10].

Більшість тропічних лісів у світі, пов'язані з розташуванням зони мусонів, також відомої як міжтропічна зона конвергенції[11]. Тропічні ліси — дощові ліси в тропіках, що знаходяться в екваторіальній зоні (між тропіком Рака і тропіком Козерога).

Вологі тропічні ліси знаходяться в Південно-Східній Азії (від М'янми (Бірма) до Філіппін, в Малайзії, Індонезії, на Папуа-Новій Гвінеї і північному сході Австралії), на Шрі-Ланці, в Африці на південь від Сахари від Камеруну до Конго (Дощові ліси Конго), у Південній Америці (наприклад, Амазонський дощовий ліс), в Центральній Америці (наприклад, Босавас, на півдні півострова Юкатан), і на багатьох островах Тихого океану (таких як Гаваї).

Особливості тропічних дощових лісів:

  • Складна просторова структура екосистеми;
  • Відсутність ярусу чагарників;
  • Дуже високий рівень біорізноманіття;
  • Швидке розкладення органічного відпаду;
  • Низька потужність ґрунтового покриву — 5—10 см, переважна більшість вуглецю та азоту міситься у живій частині лісу[12];
  • Концентрація оксидів заліза і алюмінію через процес латеризації (зменшення вмісту кремнезему та збільшення окислів заліза й алюмінію) ґрунти мають яскраво-червоний або рудий кольори[8].

Манґрові ліси

Вигляд краю мангрового лісу (над водою та під водою).

Детальніше дивіться у статті Манґровий ліс

Особливості тропічних манґрових лісів:

  • Марґінальний ефект (ефект екотону) — заселення солоних та опріснених біотопів берегової лінії тропічних морів;
  • Високий рівень біорізноманіття;
  • Відсутність ярусу чагарників;
  • Накопичення нерозкладених органічних решток;
  • Утворення боліт.

Помірні дощові ліси

Файл:Ajaria Rainforest.jpg
Помірний дощовий ліс у Аджарії, Грузія.
Поширення помірних дощових лісів.

Для визначення дощових лісів помірного поясу використовують різні критерії. Так, у Північній Америці для означення помірних вологих лісів широко[13] використовують таке означення[14]: середньорічна кількість опадів повинна становити понад 1 400 мм на рік, середньорічна температура повинна бути між 4°C та 12°C.

Тим не менш, необхідна річна кількість опадів залежить від таких факторів, як розподіл опадів протягом року, температура протягом року і наявність туману, а відтак визначення в інших країнах значно відрізняються. Наприклад, австралійське визначення помірних дощових лісів радше еколого-структурне, а не кліматичне: лісовий полог закриває принаймні 70% неба, ліс складається в основному з деревних порід, які не потребують пожеж для регенерації, натомість сіянці здатні рости в тіні і в природних прогалинах в полозі. Остання умова, наприклад, виключає частину помірних дощових лісів західної частини Північної Америки, оскільки для Псевдотсуги Мензіса, одного з його домінуючих видів дерев, для початку зростання нового покоління дерев потрібне знищення існуючого[15]. Північноамериканське визначення, в свою чергу, виключає частину помірних дощових лісів в інших країнах.

Помірні ліси займають більшу частину земної кулі, але помірні дощові ліси зустрічаються лише в декількох регіонах світу. Помірні ліси є дощовими лісами в регіонах з помірним кліматом. Вони зустрічаються в Північній Америці (на Тихоокеанському Північному Заході, на узбережжі Британської Колумбії і в Скелястих Горах западині на схід від Принс-Джордж), в Європі (частина Британських островів, таких як прибережні райони Ірландії і Шотландії, на півдні Норвегії, частині Західних Балкан на Адріатичному узбережжі, а також на північному заході Іспанії та прибережних районах східної частини Чорного моря, у тому числі у Грузії та у прибережних районах Туреччини), у Східній Азії (в південній частині Китаю, Тайваню, на більшій частині Японії та Кореї, на острові Сахалін і прилеглому до нього Далекосхідному узбережжі Росії), в Південній Америці (південь Чилі), а також в Австралії та Новій Зеландії.

Особливості помірних дощових лісів:

  • Наявність чітко виражених фенофаз;
  • Значний рівень біорізноманіття;
  • Наявність ярусу чагарників;
  • Повільний рівень розкладу відмерлої органіки;
  • Значна потужність ґрунтового покриву — 50-150 см.

Яруси

У тропічних дощових лісах, як правило, виділяють з 3-4 основних яруси (деревостій, полог лісу, підлісок, лісова підстилка), кожен з яких складається з різних рослин і які заселяють різні тварини, котрі пристосовані до життя в певних умовах.

Деревостій

Деревостій містить невелику кількість дуже високих дерев, які виросли вище загального пологу лісу і досягли висоти 45-55 м, хоча в окремих випадках деякі види досягають 70-80 м[16][17]. На цей ярус часто сильний вплив чинять високі температури і сильні вітри. Тварини, що населяють даний ярус: орли, метелики, летючі миші та деякі види мавп.

Полог лісу

Полог лісу поблизу Малайського інституту Дослідження лісу.
Див. також: Полог лісу

Полог лісу утворює більшість дерев тропічного дощового лісу, як правило, 30-45 м заввишки. Найбільше біорізноманіття на Землі знаходиться саме тут — у суцільному покриві з листя, утвореного суміжними верхівками дерев. Полог лісу, за деякими оцінками, є місцем проживання близько 50% всіх існуючих видів рослин. Основна частина — епіфіти, що прикріплюються до стовбурів і гілок дерев, і отримують воду та мінеральні речовини від дощу і з органічних решток. Фауна за своїм складом близька до ярусу деревостою, але більш різноманітна. Також передбачається, що в полозі дощового лісу мешкає чверть всіх видів комах.

Учені вже давно припускали, що полог лісу є місцем проживання значної кількості видів, але лише недавно були розроблені практичні методи вивчення. Ще в 1917 році натураліст Вільям Біб (англ. William Beebe) говорив: "ще один континент життя залишається незвіданим, але не на Землі, а за 200 футів над її поверхнею, поширюючись на тисячі квадратних миль". Повноцінні дослідження пологу лісу почалися тільки в 1980-х роках, коли вчені розробили методи досягнення цього ярусу (наприклад, використання арбалетів для стрільби мотузками). Дослідження пологу лісу все ще знаходяться в зародковому стані, але розробляються й інші методи вивчення: використання аеростатів і дирижаблів, будівництво кранів і спеціальних пішохідних доріжок, прокладених в кронах дерев. Наука, що займається доступом до верхівок дерев, називається дендронавтика (англ. Dendronautics)[18].

Підлісок

Ярус підліску знаходиться між пологом лісу та лісовою підстилкою. В цьому ярусі мешкає безліч видів птахів, змій, ящірок, комах, а також хижаків (ягуари, удави і леопарди). Листя у дерев і чагарників цього ярусу набагато більших розмірів у порівнянні з деревами пологу лісу. До підліску також відносяться молоді дерева, які згодом виростуть до рівня пологу лісу. До ярусу підліску досягає лише 5% від загальної кількості сонячних променів, одержуваних пологом лісу. Цей ярус іноді також називають ярусом чагарників, хоча в силу відсутності власне чагарників у деяких лісах, він може розглядатися і як окремий ярус. Так, ярус чагарників відсутній у тропічних дощових лісах і манґрових лісах, хоча підлісок, що складається з молодих дерев, присутній. У помірних дощових лісах присутні власне чагарники.

Лісова підстилка

Лісова підстилка є найнижчим ярусом і отримує лише 2% сонячного світла, тому на цьому ярусі можуть виростати тільки рослини, пристосовані до низької освітленості. Далеко від берегів річок, боліт і відкритих просторів, де росте густий підлісок, лісова підстилка відносно вільна від рослинності. Вона містить рослини, що гниють і останки тварин, які швидко розкладаються завдяки теплому, вологому клімату, який сприяє швидкому розкладанню. Цьому також сприяють багато форм грибів.

Цитована література

  1. (англ.)Rainforests.net - Variables and Math. Процитовано 4 січня 2009.
  2. (англ.)Rainforest Facts
  3. (англ.)Rainforests at Animal Center
  4. (англ.)Impact of Deforestation—Extinction
  5. (англ.)Killer Inhabitants of the Rainforests
  6. (англ.)Broeker, W.S. (2006). Et tu, O2?. Breathing easy. Columbia University.
  7. Pregitzer, K. and Uskirchen, S. (2004) Carbon cycling and storage in world forests: biome patterns related to forest age. Global Change Biology 10: 1–26
  8. а б (укр.)Ірина Боднарук (21 січня 2008). Тропічні ліси спричинюють парниковий ефект?. Станіславівський Натураліст.
  9. (англ.)Susan Woodward. Tropical broadleaf Evergreen Forest: The rainforest. Retrieved on 2008-03-14.
  10. (англ.) Newman, Arnold. The Tropical Rainforest : A World Survey of Our Most Valuable Endangered Habitat : With a Blueprint for Its Survival. New York: Checkmark, 2002. Print.
  11. (англ.)Hobgood (2008). Global Pattern of Surface Pressure and Wind. Ohio State University. Retrieved on 2009-03-08.
  12. Андрій М. Заморока (1 лютого 2009). Чи можливе відновлення дощових тропічних лісів?. Станіславівський Натураліст. (укр.)
  13. (англ.)A Review of Past and Current Research. Ecotrust. Процитовано 23 жовтня 2008.
  14. (англ.) Alaback, P.B. 1991: Comparative ecology of temperate rainforests of the Americas along analogous climatic gradients. Rev. Chil. Hist. Nat. 64: 399–412.
  15. Pseudotsuga menziesii var. menziesii. USDA Forest Service. Процитовано 23 жовтня 2008.
  16. (англ.)Bourgeron, Patrick S. Spatial Aspects of Vegetation Structure. У Frank B. Golley (ред.). Tropical Rain Forest Ecosystems. Structure and Function. Ecosystems of the World (вид. 14A). Elsevier Scientific. с. 29—47. ISBN 0-444-41986-1.
  17. (англ.)Sabah. Eastern Native Tree Society. Процитовано 14 листопада 2007.
  18. (англ.) Dendronautics - Introduction

Основна література

  1. Ю. Одум Основы экологии — М.: "Мир", 1975. — пер. с англ., 3-е изд. — 740 с.

Посилання