Зарницька Єфросинія Пилипівна

Єфросинія Зарницька

Єфроси́нія Пили́півна Зарни́цька (Єфросинія Пилипівна Азгуріді; * 4(16) лютого 1867, Одеса - † 30 червня 1936, Первомайськ (Миколаївська область)) — відома українська актриса, співачка.

Біографія

Народилася в 1867 році в м. Одесі в родині негоціанта. Дитячі та юнацькі роки Є. Азгуріді проводила у родинному маєтку у селі Катеринівці тодішньої Херсонської губернії (тепер це Первомайський район Миколаївської області). Майбутня актриса брала участь у хорі, з великим успіхом виступала в аматорських виставах. Під час однієї з таких вистав, улітку 1888 року, Єфросинію побачив М. Кропивницький, який шукав талановиту молодь для своєї нової трупи. Молода аматорка вразила прославленого актора і режисера своїм голосом, грою, вмінням триматися на сцені. Він запропонував їй роботу у своїй трупі, пророкуючи в найближчому майбутньому стати зіркою української сцени.

Є.Азгуріді почала свій сценічний шлях під псевдонімом Зарницька у новосформованій трупі М.Кропивницького 26 січня 1889 р. в Катеринославі. Нову трупу М.Кропивницький створив з талановитої творчої молоді. До складу трупи періодично вступали і уже прославлені на той час майстри національної сцени, спостереження за грою яких (або гра у партнерстві) сприяли професіональному зростанню початківців. Постійне розширення М.Кропивницьким репертуару Зарницької (різнопланові ролі у різножанрових виставах) та гра артистки у партнерстві з учителем удосконалюють її професійну майстерність. Вже наприкінці 1891 року М.Кропивницький назве Зарницьку не просто артисткою, а митцем.

Зарницька грає ролі Наталки ("Наталка Полтавка" І.Котляревського), Прісіньки ("Шельменко-денщик" Г.Квітки-Основ'яненка), Галі ("Назар Стодоля" Т.Шевченка), Галі ("Гаркуша" О.Стороженка), Олени ("Не ходи, Грицю, на вечорниці" В.Александрова), Кулини ("Чорноморці" М.Старицького-М.Лисенка), Горпини, Вусті ("Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка", "За двома зайцями" М.Старицького), Ярини, Оришки ("Невольник", "Пошились у дурні" М.Кропивницького) та інші. Гастролі трупи М.Кропивницького у Катеринославі, Єлисаветграді, Харкові, Петербурзі, Тифлісі, Москві, Варшаві та багатьох інших містах супроводжувалися схвальними відгуками на гру актриси у пресі.

З вересня 1893 по вересень 1894 рр. Зарницька – провідна актриса трупи Г.Деркача. Своєю грою Зарницька підкорила парижан під час гастролей трупи наприкінці 1893 – на початку 1894 рр. у Франції. Знаменитий французький критик Ф. Сарсе назвав голос актриси чистим, як кришталь.

З 1894 по 1914 роки Зарницька грає у трупах О.Суслова і О.Суходольського (1894-1898 рр.), О.Суслова (1898-1909рр.) та інших театральних трупах (1909-1914 рр.). Учень М.Кропивницького, О.Суслов (1857-1929) пройшов біля учителя протягом чотирьох років (1888-1892) школу акторської майстерності, режисури, організаційних засад керування колективом.

З 1914 по 1924 рр. Зарницька мешкала у Петрограді, де виступала в українських виставах і була причетна до організації і відкриття у 1919 році Українського театру ім. Т.Г.Шевченка. Актриса входила до складу розпорядчої ради театру, пробувала себе у режисурі, активно працювала у напрямку подальшого розширення свого репертуару в ролях літніх жінок: Терпилиха ("Наталка Полтавка" І. Котляревського), Фенна Степанівна ("Шельменко-денщик" Г.Квітки-Основ'яненка), жінка Тараса ("Тарас Бульба" М.Старицького), Гордиля ("Циганка Аза" М.Старицького) та ін. (У 1918-1919 рр. ім’я Зарницької зустрічається на афішах українського драматичного театру в Одесі та Миколаєві, що свідчить про її епізодичні приїзди у цей період на Україну.)

У 1924 році Зарницька повертається на Україну. Разом із своїм братом, актором М.Клодницьким вона організовує у с. Катеринівці Первомайського району Миколаївської області самодіяльний театр, якому судилося відіграти важливу роль у піднятті культури району.

З 1926 року Зарницька – актриса Українського Народного театру у Харкові (чергова реорганізація цього колективу призвела до його перейменування спочатку у Державний Народний театр, а згодом у Державний український Червонозаводський театр). Зарницька поєднує вже зіграні ролі з новими – Харитина ("Республіка на колесах" Я.Мамонтова), Морочинська ("Молода кров" В.Винниченка), хазяйка пансіонату ("Вовчі душі" Д.Лондона), Софія Петрівна ("Розлом" Б.Лавреньова), Чирвиха ("Диктатура" І.Микитенка) та інші.

З 1931 році мешкала в м. Первомайську. Зіграла велику роль в становленні Первомайського народного театру. Померла в 1936 році в м. Первомайську. Похована на старому Голтянському кладовищі (могила не збереглась).

Посилання

• КІНЗЕРСЬКА Тетяна Петрівна ЄФРОСИНІЯ ЗАРНИЦЬКА В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕАТРАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ