Ковенко Михайло Микитович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Іванко1 (обговорення | внесок) категоризація, оформлення, повтор- |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]] |
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]] |
||
[[Категорія:Народились 1888]] |
[[Категорія:Народились 1888]] |
||
[[Категорія:Українські військовики]] |
|||
[[Категорія:Вояки Армії Української Держави]] |
|||
[[Категорія:Українські воєначальники]] |
|||
[[Категорія:Вояки Армії УНР]] |
|||
[[Категорія:Офіцери Армії УНР]] |
|||
Версія за 21:35, 18 квітня 2012
Михайло Микитович Ковенко (1888 — 19??), український військовий і політичний діяч.
Біографія
Народився 08 листопада 1888 році в селі Грязне Охтирського повіту Харківська губернія. Освіту отримав в Люботинському двокласному училищі (1899), технікум в Альтенбурзі (Німеччина)(1910), Королівському політехнічному інституті Дармштадт (Німеччина)(1910), інженер-механік.
З 1910 потрапляє на військову службу до 1-го Кавказького залізничного батальйону. У 1914 близько 2 місяців працює помічником інженера з обслуговування млинів Харківського відділення торгового дому «Абрам Волкенштейн і сини». З 10.1915 по 07.1916 служить завідувачем технічного бюро відділу механічних майстерень комітету Південно-Західного фронту Всеросійського Земського союзу. З 1916 починає брати активну участь у політичному житті. Вступає до Української соціал-демократичної робітничої партії З 07.1917 член Центральної Ради УНР. Там він представляє і Всеукраїнську Раду робітничих депутатів. Наприкінці року Ковенко уже член Української партії соціалістів-самостійників. Він твердо стоїть на державницьких позиціях, усвідомлюючи водночас, що тільки народна воля може вирішити питання про майбутній державний устрій України. З 17.09.1917 директор Виборчого бюро у складі Генерального секретарства внутрішніх справ. З 12.1917 у зв'язку з початком виборчої кампанії був відряджений на роботу до Вільного Козацтва для його інструктажу з охорони виборів. У 01.1918 командував загонами Вільного козацтва під час оборони Києва. У січні 1918 Київський міських комісар від Української Центральної Ради. 16.01.1918 особливий комендант Києва, брав участь в придушенні заколоту на заводі Арсенал. У січні 1918 провів арешти лівих українських есерів, які пішли на змову з більшовицьким «урядом». З 09.03.1918 представник міністерства закордонних справ УНР при військовому аташе уряду Німеччини. З 05.1918 директор київського заводу «Арсенал». У 1919 редактор газети «Україна», яка виходила в Кам'янці-Подільському. З 1919 голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією. У 1919 особливий комендант Вінниці та околиць З 1920 — живе на еміграції в Румунії. У 1922 брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у (Румунії).