Плачинда Сергій Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Aibot (обговорення | внесок)
м персони за абеткою + defaultsort за допомогою AWB
Немає опису редагування
Рядок 15: Рядок 15:
| Національність =
| Національність =
| Громадянство = {{прапорець|Україна}} [[Україна]]
| Громадянство = {{прапорець|Україна}} [[Україна]]
| Мова творів =
| Мова творів =
| Рід діяльності =
| Рід діяльності =
| Роки активності =
| Роки активності =
| Напрямок =
| Напрямок =
| Жанр =
| Жанр =
| Magnum opus =
| Magnum opus =
| Ukrcenter =
| Ukrcenter =
| Премії =
| Премії =
| Сайт =
| Сайт =
| Signature =
| Signature =
| Примітки =
| Примітки =
}}
}}
'''Сергі́й Петро́вич Плачи́нда''' (*[[18 червня]] [[1928]]) — український [[письменник]]. Прозаїк, [[публіцист]], критик, член [[Спілка письменників України|Спілки письменників України]] ([[1960]]).
'''Сергі́й Петро́вич Плачи́нда''', літературний псевдонім '''Сергій Кожухар''' (*[[18 червня]] [[1928]]) — український [[письменник]]. Прозаїк, [[публіцист]], критик, член [[Спілка письменників України|Спілки письменників України]] ([[1960]]).


Народився [[18 червня]] [[1928]] р. на [[Кіровоградська область|Кіровоградщині]] ([[Шевченка (Новоархангельський район)|хутір Шевченко]]) в родині селянина.
Народився [[18 червня]] [[1928]] р. на [[Кіровоградська область|Кіровоградщині]] ([[Шевченка (Новоархангельський район)|хутір Шевченко]]) в родині селянина.
Рядок 34: Рядок 34:
«Із дітей у селі вижили тільки я і Оленка» ("Україна молода")</ref>, пережив нацистську окупацію. Працював [[токар]]ем у механічних майстернях [[радгосп]]у, пізніше&nbsp;— співробітником [[Кіровоград]]ської районної газети, водночас учився в середній школі.
«Із дітей у селі вижили тільки я і Оленка» ("Україна молода")</ref>, пережив нацистську окупацію. Працював [[токар]]ем у механічних майстернях [[радгосп]]у, пізніше&nbsp;— співробітником [[Кіровоград]]ської районної газети, водночас учився в середній школі.


В 1953&nbsp;р. закінчив філологічний факультет [[Київський університет|Київського державного університету]], а потім аспірантуру при [[Інститут літератури|Інституті літератури ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]] [[Національна академія наук України|АН УРСР]], де й надалі працював науковим співробітником. Його перу належать літературознавчі монографії "Композиція і характери в новелах Ю. Яновського"(1957), "Майстерність Ю. Яновського"(1969) та перша в постсталінській Україні книга про О.Довженка (1964). С.Плачинда був також першопублікатором доти невідомих "Щоденників" О. Довженка. 1960 р. зо ініціативою М. Шамоти звільниний "за український націоналізм".
В 1953&nbsp;р. закінчив філологічний факультет [[Київський університет|Київського державного університету]], а потім аспірантуру при [[Інститут літератури|Інституті літератури ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка]] [[Національна академія наук України|АН УРСР]], де й надалі працював науковим співробітником. Його перу належать літературознавчі монографії «Композиція і характери в новелах Ю. Яновського»(1957), «Майстерність Ю. Яновського»(1969) та перша в постсталінській Україні книга про О.Довженка (1964). С.Плачинда був також першопублікатором доти невідомих «Щоденників» О. Довженка. 1960 р. зо ініціативою М. Шамоти звільниний «за український націоналізм».


З 1948&nbsp;р. співробітничав в республіканських газетах та журналах, друкуючи нариси й оповідання. В 1959 році вийшли в світ його книжка оповідань та нарисів «Кам'яна веселка» і повість «Таня Соломаха». Плачинді також належать книжка-нарис «Брати Місяця»(1959) про творчий чин геніального українського конструктора космічних кораблів Ю. Кондратюка-Шаргея.
З 1948&nbsp;р. співробітничав в республіканських газетах та журналах, друкуючи нариси й оповідання. В 1959 році вийшли в світ його книжка оповідань та нарисів «Кам'яна веселка» і повість «Таня Соломаха». Плачинді також належать книжка-нарис «Брати Місяця»(1959) про творчий чин геніального українського конструктора космічних кораблів Ю. Кондратюка-Шаргея.


1968 р. побачила світ книга історичних повістей "Неопалима купина" (художньо осмислюються постаті Роксолани, Галшки Гулевичівни, Артема Веделя, Максима Березовського, Теофана Прокоповича), яка згодом була вилучена з бібліотек і продажу за "націоналістичний ухил".
1968 р. побачила світ книга історичних повістей «Неопалима купина» (художньо осмислюються постаті Роксолани, Галшки Гулевичівни, Артема Веделя, Максима Березовського, Теофана Прокоповича), яка згодом була вилучена з бібліотек і продажу за «націоналістичний ухил».


Брав активну участь у діяльності [[Народний Рух України|Народного Руху України]]. Засновник і перший голова [[Українська селянська демократична партія|Української селянської демократичної партії]].
Брав активну участь у діяльності [[Народний Рух України|Народного Руху України]]. Засновник і перший голова [[Українська селянська демократична партія|Української селянської демократичної партії]].
Рядок 44: Рядок 44:
Працював у редакції «Літературної України», у видавництві «Молодь». Нині -старший науковий співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства. Досліджує праісторію та найдавнішу міфологію України.
Працював у редакції «Літературної України», у видавництві «Молодь». Нині -старший науковий співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства. Досліджує праісторію та найдавнішу міфологію України.


Автор повістей «Синьоока сестра» (1962), «Де лани широко¬полі» (1963), «Дума про людину» (1974), «Взяти на себе» (1981), книжок нарисів «Кам'яна веселка» «Степові невгомони» (1962), «Там, де тихая Вись» (1977), «Хліб і совість»; публіцистичних роздумів «Куди йдемо?» (1989); книжки казок для дітей «Мандрівець із Піщаної Галявки» (1967), книги історичних повістей «Київські фрески» (1982), "Козаки в Дюнкерку"(2003), "Козак - душа правдивая"(2004); книжок повістей та документальних оповідань «Ніч перед стартом» (1971); романів «Степова сага» (1977), «Шуга» (1986) і біографічних романів «Олександр Довженко» (1980), «Юрій Яновський» (1986), «Ревучий» (1938), «Балада про степовика» (1987). Упорядник книги «Довженко і світ. Творчість Довженка в контексті світової культури» (1984), укладач «Словника давньоукраїнської міфології» (1993).
Автор повістей «Синьоока сестра» (1962), «Де лани широко¬полі» (1963), «Дума про людину» (1974), «Взяти на себе» (1981), книжок нарисів «Кам'яна веселка» «Степові невгомони» (1962), «Там, де тихая Вись» (1977), «Хліб і совість»; публіцистичних роздумів «Куди йдемо?» (1989); книжки казок для дітей «Мандрівець із Піщаної Галявки» (1967), книги історичних повістей «Київські фрески» (1982), «Козаки в Дюнкерку»(2003), «Козак — душа правдивая»(2004); книжок повістей та документальних оповідань «Ніч перед стартом» (1971); романів «Степова сага» (1977), «Шуга» (1986) і біографічних романів «Олександр Довженко» (1980), «Юрій Яновський» (1986), «Ревучий» (1938), «Балада про степовика» (1987). Упорядник книги «Довженко і світ. Творчість Довженка в контексті світової культури» (1984), укладач «Словника давньоукраїнської міфології» (1993).


Автор «Словника давньоукраїнської міфології»(1993), монографічно-пошукових книг "Міфи і легенди Давньої України"(2006), "Лебедія. Як і коли виникла Україна"(2005), "Як українські міфи по світу розійшлися"(2009) (<ref>[http://ukrlife.org/main/minerva/plachinda.htm]</ref>, згідно з якими історія українського народу починається від часів Мізинської стоянки (XX-XVтис.до н. е.)
Автор «Словника давньоукраїнської міфології»(1993), монографічно-пошукових книг «Міфи і легенди Давньої України»(2006), «Лебедія. Як і коли виникла Україна»(2005), «Як українські міфи по світу розійшлися»(2009) (<ref>[http://ukrlife.org/main/minerva/plachinda.htm]</ref>, згідно з якими історія українського народу починається від часів Мізинської стоянки (XX–XVтис.до н. е.)


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 18:42, 11 червня 2012

Плачинда Сергій Петрович
Народився 18 червня 1928
хутір Шевченко
Помер 8 вересня 2013(2013-09-08) (85 років)
Громадянство Україна Україна
Діяльність письменник, прозаїк
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d]
Мова творів українська
Жанр повість[d]
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня

Сергі́й Петро́вич Плачи́нда, літературний псевдонім Сергій Кожухар (*18 червня 1928) — український письменник. Прозаїк, публіцист, критик, член Спілки письменників України (1960).

Народився 18 червня 1928 р. на Кіровоградщині (хутір Шевченко) в родині селянина.

Свідок голодомору 33-го[1], пережив нацистську окупацію. Працював токарем у механічних майстернях радгоспу, пізніше — співробітником Кіровоградської районної газети, водночас учився в середній школі.

В 1953 р. закінчив філологічний факультет Київського державного університету, а потім аспірантуру при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, де й надалі працював науковим співробітником. Його перу належать літературознавчі монографії «Композиція і характери в новелах Ю. Яновського»(1957), «Майстерність Ю. Яновського»(1969) та перша в постсталінській Україні книга про О.Довженка (1964). С.Плачинда був також першопублікатором доти невідомих «Щоденників» О. Довженка. 1960 р. зо ініціативою М. Шамоти звільниний «за український націоналізм».

З 1948 р. співробітничав в республіканських газетах та журналах, друкуючи нариси й оповідання. В 1959 році вийшли в світ його книжка оповідань та нарисів «Кам'яна веселка» і повість «Таня Соломаха». Плачинді також належать книжка-нарис «Брати Місяця»(1959) про творчий чин геніального українського конструктора космічних кораблів Ю. Кондратюка-Шаргея.

1968 р. побачила світ книга історичних повістей «Неопалима купина» (художньо осмислюються постаті Роксолани, Галшки Гулевичівни, Артема Веделя, Максима Березовського, Теофана Прокоповича), яка згодом була вилучена з бібліотек і продажу за «націоналістичний ухил».

Брав активну участь у діяльності Народного Руху України. Засновник і перший голова Української селянської демократичної партії.

Працював у редакції «Літературної України», у видавництві «Молодь». Нині -старший науковий співробітник Національного науково-дослідного інституту українознавства. Досліджує праісторію та найдавнішу міфологію України.

Автор повістей «Синьоока сестра» (1962), «Де лани широко¬полі» (1963), «Дума про людину» (1974), «Взяти на себе» (1981), книжок нарисів «Кам'яна веселка» «Степові невгомони» (1962), «Там, де тихая Вись» (1977), «Хліб і совість»; публіцистичних роздумів «Куди йдемо?» (1989); книжки казок для дітей «Мандрівець із Піщаної Галявки» (1967), книги історичних повістей «Київські фрески» (1982), «Козаки в Дюнкерку»(2003), «Козак — душа правдивая»(2004); книжок повістей та документальних оповідань «Ніч перед стартом» (1971); романів «Степова сага» (1977), «Шуга» (1986) і біографічних романів «Олександр Довженко» (1980), «Юрій Яновський» (1986), «Ревучий» (1938), «Балада про степовика» (1987). Упорядник книги «Довженко і світ. Творчість Довженка в контексті світової культури» (1984), укладач «Словника давньоукраїнської міфології» (1993).

Автор «Словника давньоукраїнської міфології»(1993), монографічно-пошукових книг «Міфи і легенди Давньої України»(2006), «Лебедія. Як і коли виникла Україна»(2005), «Як українські міфи по світу розійшлися»(2009) ([2], згідно з якими історія українського народу починається від часів Мізинської стоянки (XX–XVтис.до н. е.)

Примітки

  1. [1] «Із дітей у селі вижили тільки я і Оленка» ("Україна молода")
  2. [2]