Принцип космічної цензури: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
ZéroBot (обговорення | внесок) м r2.7.1) (робот додав: pl:Hipoteza kosmicznej cenzury |
м r2.7.2) (робот додав: zh:宇宙审查 |
||
Рядок 21: | Рядок 21: | ||
[[pt:Hipótese da censura cósmica]] |
[[pt:Hipótese da censura cósmica]] |
||
[[ru:Принцип космической цензуры]] |
[[ru:Принцип космической цензуры]] |
||
[[zh:宇宙审查]] |
Версія за 04:12, 8 липня 2012
Принцип «космічної цензури» був сформульований в 1969 році Роджером Пенроузом в такій образній формі: «Природа почуває відразу до голої сингулярності». Він говорить, що сингулярності простору-часу з'являються в таких місцях, які, подібно внутрішнім областям чорних дір, приховані від спостерігачів [1]. Цей принцип досі не доведено, і є підстави сумніватися у його абсолютній правильності (наприклад, колапс пилової хмари з великим кутовим моментом призводить до «голої сингулярності», але невідомо, чи стабільне це рішення рівнянь Ейнштейна[2][3]).
Формулювання Пенроуза (сильна форма космічної цензури) передбачає, що простір-час у цілому є глобально гіперболічним.
Пізніше Стівен Хокінг запропонував інше формулювання (слабку форму космічної цензури), де передбачається тільки глобальна гіперболічність «майбутнього» компоненту простору-часу.
Примітки
- ↑ Penrose, R. 1973. Naked singularities. Ann. N. Y. Acad. Sci. 224, 125—134.
- ↑ книга Joshi P. S. Gravitational collapse and spacetime singularities. Сambridge University Press. 2007. isbn = 0521871042
- ↑ книга Earman J. Bangs, crunches, whimpers, and shrieks: Singularities and acausalities in relativistic spacetimes. Oxford University Press. 1995. isbn = 019509591X