Принцип космічної цензури: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
ZéroBot (обговорення | внесок)
м r2.7.1) (робот додав: pl:Hipoteza kosmicznej cenzury
JackieBot (обговорення | внесок)
м r2.7.2) (робот додав: zh:宇宙审查
Рядок 21: Рядок 21:
[[pt:Hipótese da censura cósmica]]
[[pt:Hipótese da censura cósmica]]
[[ru:Принцип космической цензуры]]
[[ru:Принцип космической цензуры]]
[[zh:宇宙审查]]

Версія за 04:12, 8 липня 2012

Принцип «космічної цензури» був сформульований в 1969 році Роджером Пенроузом в такій образній формі: «Природа почуває відразу до голої сингулярності». Він говорить, що сингулярності простору-часу з'являються в таких місцях, які, подібно внутрішнім областям чорних дір, приховані від спостерігачів [1]. Цей принцип досі не доведено, і є підстави сумніватися у його абсолютній правильності (наприклад, колапс пилової хмари з великим кутовим моментом призводить до «голої сингулярності», але невідомо, чи стабільне це рішення рівнянь Ейнштейна[2][3]).

Формулювання Пенроуза (сильна форма космічної цензури) передбачає, що простір-час у цілому є глобально гіперболічним.

Пізніше Стівен Хокінг запропонував інше формулювання (слабку форму космічної цензури), де передбачається тільки глобальна гіперболічність «майбутнього» компоненту простору-часу.

Примітки

  1. Penrose, R. 1973. Naked singularities. Ann. N. Y. Acad. Sci. 224, 125—134.
  2. книга Joshi P. S. Gravitational collapse and spacetime singularities. Сambridge University Press. 2007. isbn = 0521871042
  3. книга Earman J. Bangs, crunches, whimpers, and shrieks: Singularities and acausalities in relativistic spacetimes. Oxford University Press. 1995. isbn = 019509591X