Великонімецький шлях об'єднання Німеччини: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Kvz65 (обговорення | внесок) |
Kvz65 (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Основною проблемою великонімецького сценарію з точки зору німецьких націоналістів того часу була мультинаціональне населення Австрійської імперії: більше половини його складали [[слов'яни]], крім того, не менше 10 відсотків становили [[угорці]], також значну частину становили [[румуни]] , [[італійці]] та інші національності. Таким чином держава, що утворилася в разі реалізації цього сценарію в той час, не була б з національної точки зору переважно німецькою. |
Основною проблемою великонімецького сценарію з точки зору німецьких націоналістів того часу була мультинаціональне населення Австрійської імперії: більше половини його складали [[слов'яни]], крім того, не менше 10 відсотків становили [[угорці]], також значну частину становили [[румуни]] , [[італійці]] та інші національності. Таким чином держава, що утворилася в разі реалізації цього сценарію в той час, не була б з національної точки зору переважно німецькою. |
||
В обох варіантах в [[XIX століття]] на думку їх німецьких прихильників об'єднання Німеччини могло бути досягнуто імовірно [[австро- |
В обох варіантах в [[XIX століття]] на думку їх німецьких прихильників об'єднання Німеччини могло бути досягнуто імовірно [[австро-прусська війна | австро-прусською війною 1866 року]], яка на думку прихильників великонімецького шляху повинна була закінчитися виділенням [[ Угорщина | Угорщини]] та інших ненімецьких областей Австрійської імперії в окремі держави, а на думку прихильників малонімецького шляху - виключеннямм Австрійської імперії в цілому зі спільноти німецьких держав. |
||
Після об'єднання Німеччини в [[1871]], що сталося за «малонімецьким» сценарієм, німецькомовні землі Австрійської імперії (з 1867 року - [[Австро-Угорщина]]) залишилися поза новоствореною [[Німецька імперія | Німецькою імперією]]. Проте елементи «великонімецького шляху» використовувалися прихильниками такого політичного руху, як [[пангерманізм]]. |
Після об'єднання Німеччини в [[1871]], що сталося за «малонімецьким» сценарієм, німецькомовні землі Австрійської імперії (з 1867 року - [[Австро-Угорщина]]) залишилися поза новоствореною [[Німецька імперія | Німецькою імперією]]. Проте елементи «великонімецького шляху» використовувалися прихильниками такого політичного руху, як [[пангерманізм]]. |
||
Версія за 14:19, 13 липня 2012
Великонімецький шлях об'єднання Німеччини (нім. Großdeutsche Lösung) — запропонований шлях та модель об'єднання німецьких народів у єдину німецьку національну державу очолену Австрійською імперією, який обговорювався на Франкфуртських національних зборах у 1848 році. На противагу великонімецькому шляху об'єднання, малонімецький шлях передбачав об'єднання членів Німецького союзу за винятком Австрії під прусською гегемонією.
У ХХ столітті ідея Великонімецького шляху була відновлена націонал-лібералами та демократами як гасло в боротьбі проти Версальського та Сен-Жерменського мирних договорів. На меті було проголошення створення імперії, до якої увійдуть всі німецькомовні регіони, навіть всупереч спротиву ззакордону. Націонал-соціалісти прагнули, в такий спосіб, імперіалістичного розв'язку німецького питання: за нацистського режиму в Європі мала бути створена «Великонімецька імперія» (нім. Großgermanischen Reich) для панування на континенті з послідовною германізацією не-німецьких[1] слов'янських[2] народів[3].
Опис моделі
На думку прихильників «великонімецького шляху» країни-учасниці німецького союзу повинні були об'єднатися під керівництвом імператора Австрійської імперії. Великонімецького шляху був протиставлений малонімецький шлях об'єднання Німеччини - об'єднання німецьких земель під егідою Пруссії без включення в нову державу німецькомовних територій Австрійської імперії.
Основною проблемою великонімецького сценарію з точки зору німецьких націоналістів того часу була мультинаціональне населення Австрійської імперії: більше половини його складали слов'яни, крім того, не менше 10 відсотків становили угорці, також значну частину становили румуни , італійці та інші національності. Таким чином держава, що утворилася в разі реалізації цього сценарію в той час, не була б з національної точки зору переважно німецькою.
В обох варіантах в XIX століття на думку їх німецьких прихильників об'єднання Німеччини могло бути досягнуто імовірно австро-прусською війною 1866 року, яка на думку прихильників великонімецького шляху повинна була закінчитися виділенням Угорщини та інших ненімецьких областей Австрійської імперії в окремі держави, а на думку прихильників малонімецького шляху - виключеннямм Австрійської імперії в цілому зі спільноти німецьких держав.
Після об'єднання Німеччини в 1871, що сталося за «малонімецьким» сценарієм, німецькомовні землі Австрійської імперії (з 1867 року - Австро-Угорщина) залишилися поза новоствореною Німецькою імперією. Проте елементи «великонімецького шляху» використовувалися прихильниками такого політичного руху, як пангерманізм.
На практиці взаємини двох імперій виражалися в військово-політичному союзі між ними, як самостійними державами.
В Першій світовій війні Німеччина і Австро-Угорщина зазнали поразки, наслідком якого став розпад Австро-Угорщини та перетворення її німецькомовних земель в незалежну державу - Австрійську республіку. В умовах післявоєнної кризи нова держава демонструвала слабку життєздатність, що знову повернуло до життя ідею приєднання (по німецьки аншлюс) його земель до Німеччини. Однак Сен-Жерменський договір, підписаний державами-переможницями з Австрією, прямо забороняв таке об'єднання. Противилися великі держави спробам зближення двох держав і надалі. У статті «Національні меншини» в Малій радянській енциклопедії 1930 року видання (Том 5, стор. 642) з цього приводу зазначалося наступне: «Своєрідно положення Австрії, яку імперіалістичні держави змушують існувати як " самостійна держава ", не дозволяючи їй, незважаючи на бажання її населення, приєднатися до Німеччини».
Після анексії Австрії в березні 1938 Гітлера назвали «вирішувачем німецького питання». В 1943 Німеччина офіційно називалася Великонімецькою імперією (нім. Großdeutsches Reich).
В ході Другої світової війни країни антигітлерівської коаліції взяли курс на відновлення незалежної Австрії. Так, укладена ними Московська декларація 1943 визнала приєднання Австрії до Німецького Рейху у березні 1938 року (так званий «аншлюс») недійсним і надала Австрії право на утворення незалежної держави. У прийнятому спільному комюніке в розділі про Австрію говорилося про бажання всіх урядів «бачити відновленою вільну і незалежну Австрію», що й було здійснено після закінчення війни. Австрійським державним договором від 15 травня 1955 практичне здійснення великонімецького шляху було остаточно припинено.
Великонімецький проект, скомпрометований роками перебування Австрії в складі гітлерівського рейху, після Другої світової війни підтримувався лишень в Німеччині — Націонал-демократичною партія Німеччини, в Австрії — частиною Австрійської партії свободи. В даний час в умовах процесу євроінтеграції, учасниками якого є і Німеччина, і Австрія, цей проект остаточно став історично неактуальним.
Примітки
- (нім.)
- ↑ Тлумачення див. у Akten der Partei-Kanzlei der NSDAP, Bd. 1, Teil 1, RKF 15680 – K 101 13763 f. (722), hrsg. von Helmut Heiber, Institut für Zeitgeschichte, Oldenbourg, München 1983, S. 671.
- ↑ В сенсі рассової ідеології нацизму одна з нижчих рас, див. Gertraud Eva Schrage in: Jahrbuch für die Geschichte Mittel- und Ostdeutschlands, Bd. 54, De Gruyter Saur, München 2008, 210 f.
- ↑ Heinrich August Winkler, Der lange Weg nach Westen, Bd. 2, C.H. Beck, München, 4., durchgesehene Auflage 2002, S. 77 f., 87; Der Spiegel 45/2008 vom 3. November 2008.