Дийда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дийда
Герб Дийди
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область Закарпатська область
Район Берегівський район
Рада Дийдівська сільська рада
Облікова картка Дийда 
Основні дані
Засноване 1356
Населення 2013
Площа 2,1 км²
Густота населення 958,57 осіб/км²
Поштовий індекс 90234
Телефонний код +380 03141
Географічні дані
Географічні координати 48°13′08″ пн. ш. 22°34′28″ сх. д. / 48.21889° пн. ш. 22.57444° сх. д. / 48.21889; 22.57444Координати: 48°13′08″ пн. ш. 22°34′28″ сх. д. / 48.21889° пн. ш. 22.57444° сх. д. / 48.21889; 22.57444
Середня висота
над рівнем моря
110 м
Відстань до
обласного центру
64,9 км
Відстань до
районного центру
5,4 км
Найближча залізнична станція Берегове
Відстань до
залізничної станції
5,4 км
Місцева влада
Адреса ради Дийда, вул. Спортивна, 1
Сільський голова Егреші Степан Золтанович
Карта
Дийда. Карта розташування: Україна
Дийда
Дийда
Мапа
Мапа

CMNS: Дийда у Вікісховищі

Дийда (колишні назви — Дейда, Дідово) — село в Берегівському районі Закарпатської області України, центр Дийдівської сільської ради. Відстань до райцентру становить близько 5 км і проходить автошляхом місцевого значення. Населення — 2013 чоловік.

Історія

Село утворено в 1957 році шляхом об'єднання сіл Берегдийда і Мезевгомок. Тоді ці села були розташовані на віддалі 700–800 метрів один від другого, сьогодні вони повністю злилися.

  • Мезевгомок (Гомок) — угорсько-словацьке село в Надтисянському регіоні. Його землями володіла сім'я Гомокі. Герб: єпископ Міклош з митрою на голові та єпископським посохом в руках;
  • Берегдийда — угорське село, розташоване за 5 кілометрів на захід від Берегова. Вже у XIV столітті тут проводилися жупні збори. На західній околиці села розташоване урочище «Кірва», на найвищій точці якого розміщений земляний замок «То-вар». Це невелике за своїми розмірами укріплення діаметром 25 метрів, обведене 3 земляними валами. До розміщеного у центрі непрохідного болота замку можна було підійти тільки через 2 дерев'яні мости довжиною 400 метрів, зведені на розміщених у двох рядах дубових стовпах. Перший раз замок «То-вар» згадується у документах 1274 року. Герб: замкова стіна з бійницями.

Загальні відомості

У Діийда була розміщена центральна садиба колгоспу ім. К. Маркса, за яким закріплено 2393 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1747 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових (в основному пшениці, вівса, кукурудзи) і овочевих (переважно капусти, перцю, картоплі) культур. Тваринництво — м'ясо-молочного напрямку. 13 передовиків сільського господарства були нагороджені орденами і медалями СРСР, в тому числі двома орденами Леніна — кукурудзівник А. Ф. Бондаревський, орденом Леніна — колгоспник Б. О. Гержені, орденом Жовтневої Революції — колгоспник І. М. Балог.

На території Дєдова працюють: школа (19 учителів і 232 учня), будинок культури (з залом на 325 місць), бібліотека (книжковий фонд її становить 8,5 тис. примірників), стаціонарна кіноустановка, радіовузол, пологовий будинок, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, п'ять магазинів, відділення зв'язку та будинок побуту.

Перші згадки про Дейд зустрічаються в письмових джерелах 1356. У 1566 р. село було піддано спустошливому нападу кримських орд. З кінця березня по 21 квітня 1919 р. в Дийді існувала Радянська влада. У 1935 р. створена організація КПЧ. За період окупації села хортистської Угорщиною два місцевих жителя були кинуті до в'язниці, 16 — вивезені до концентраційних і трудових таборів, 87 — відправлено на примусові роботи в робочі батальйони. Після вигнання німців (26 жовтня 1944 р.) 5 жителів Дийд вступили до лав Червоної Армії, 2 з них загинули смертю хоробрих на фронтах Великої Вітчизняної війни, 4 — за бойові заслуги удостоєні урядових нагород. На території Дідова виявлені поселення епохи міді (III тисячоліття до н. е.), бронзи (II тисячоліття до н. е.), раннього заліза (IV–VIII ст. до н. е.) і давньоруське городище (XI–XIII ст .), відоме під назвою Озерний замок.

Пам'ятки

  • Замок «То-вар» — археологічна пам'ятка з XII–XIII століть;
  • Реформатська церква (XIV століття);
  • Греко-католицька церква (XVI століття).

Посилання